Святих мучеників Хрисанта і Дарії
Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у страданнях
своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого.* Мавши бо кріпость
Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства
безсильні.* їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 3: Гарнішої благості зажадавши, видимі блага
пробіг ти, Хризанте блаженний, і привів до Христа воістину золотими
словами твоїми Дарію славну, яка страждання потерпіла і мучителя
осоромила. З нею всіх нас поминай, які з вірою звершують пам’ять вашу.
Багатий поганин Полемій прибув з сином своїм Хрисантом з
Олександрії до Риму і тут став великим достойником. Син його Хрисант
навчався усякої поганської мудрости і випадково взяв у руки святе
Євангеліє і, читаючи його, прозрів душею. Він познайомився зі священиком
Карпофором і через кілька місяців прийняв святе хрещення. Після того
став він прилюдно визнавати Ісуса Христа. Довідався про те батько і
злякався, бо знав, що за ісповідування Христової віри чекає люта смерть.
Він замкнув сина в пивниці і думав, що голодом змусить його повернутися
до поганства. Потім, за намовою інших, хотів розкошами та всяким
достатком схилити його до відступництва, оточив його товариством молодих
дівчат, але коли те все не подіяло, змусив сина одружитися з прекрасною
і в поганських науках дуже второпною дівицею, що звалася Дарія. 
Хрисант зразу після одруження так гаряче промовив до Дарії, що
вона охоче прийняла віру Христову і обоє дали обіт жити безгрішно, в
чистоті і дівицтві. Коли ж помер його батько Полемій, Хрисант і Дарія
стали збирати навколо себе християн для спільної молитви, чим звернули
на себе увагу мучителів. Начальник міста Келерин схопив їх і передав на
суд трибунові Клавдієві. Однак навіть найстрашніші муки не злякали
святих слуг Божих. Їх били жилами, та на тілі не залишалося жодного
сліду, потрійні кайдани самі спадали з їхніх рук, а в’язниця, в якій їх
тримали, наповнилася незвичайним світлом. Бачачи це, Клавдій навернувся
разом з жінкою Іларією і синами Ясоном та Мавром. Келерин наказав
Клавдія втопити в морі, а його синів стяти мечем; уникла смерти лиш одна
Іларія. А оскільки і багато воїнів та сторожів в’язниці також увірувало
в Христа, то і їх мучитель наказав стяти мечем.
Потім стали мучити різними способами святих Хрисанта і Дарію. А
під кінець мучитель наказав закопати їх живцем за містом у печері, що
звалася Саларія. І так обоє святих знайшли смерть в одному гробі і разом
отримали з рук небесного Судді вінець слави і вічне блаженство. Гріб
їхній прославився численними чудами, тож християни тут часто збиралися
на молитву. Одного разу в часі такої молитви їх прослідкували погани і
засипали камінням вхід до печери, і так усі, хто там молився, серед них
священик Діодор і диякон Маріян, знайшли при їхньому гробі мученицьку
смерть.
Згадати тут мусимо ще про Іларію, вдову Клавдія. Вона кожного дня
ходила на гріб своїх синів, святих мучеників Ясона і Мавра, і довгі
години там молилася. Якось побачили її на молитві воїни і хотіли
відвести на суд. Тоді Іларія стала на коліна на гробі, візвала до Бога, а
коли воїни хотіли її піднести, вона вже була нежива, Бог покликав її до
себе.
__________
У той самий день
Преподобного отця нашого Томи, патріярха Царгородського
Святий Тома обійняв патріярший престол у 607 р. і правив Церквою
три роки і два місяці. Відзначився він великим благочестям. Коли святий
Теодор Сикеот, єпископ Анастазіопольський, провістив, що настають для
Церкви Христової важкі часи, повінь єресі заллє Схід, то святий Тома, не
бажаючи бачити страждання Церкви, просив святого Теодора, щоб, за його
молитвами, Господь призвав до себе свого слугу – і так сталося. Святий
Тома помер 20 березня 610 р. Життя його було таке досконале, що Церква
зачислила його до лику святих.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар