Бут.22,1-18: «Бог подбає собі ягня на всепалення»
Перед нами постає непроста й дивна для розуміння ситуація.
Господь закликає Авраама, щоб той приніс у жертву свого сина. І бачимо,
що Авраам, хоч дуже тяжко переживає це у своєму серці, не замислюється,
не вагається над цим велінням Господа. Тому, що Авраам глибоко
усвідомлює: лише Бог дав йому цього сина, а міг і не дати. Виходячи з
цього, це не його син, це Божий син, якого Бог дав, а значить, подбає
про свого сина навіть у таких незрозумілих обставинах. Й Авраам готовий
того сина, якого вже, здавалось би, «присвоїв», віддати назад. Як
бачимо, це закінчується тим, що голос Божий – ангел Господній – зупиняє
Авраама, коли той виявляє цю безмежну довіру до Бога, безмежне уповання
на Нього.
У своєму житті ми часто покладаємося на себе, на близьких, на
інших впливових людей, але дуже мало надії покладаємо на Бога. Хочемо
зарадити собі самі, бо часто не усвідомлюємо того, що коли довіряємо
Богові, віримо Йому, покладаємося на Господа, то в Нього все можливо.
І саме над цим ми маємо працювати – щоб основою і фундаментом
нашого підходу до життя, праці, обставин, ближніх, до всього, що діється
з нами, були уповання на Бога й довіра до Нього.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар