03.01.2012р. Б. / Тижневий огляд: переслідування християн (25 - 31 грудня)

 

Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве слово, обмовляючи вас за Мене. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах (Мт. 5,11-12).

Молімося за тих, кого сьогодні переслідують за любов до Ісуса. Вони дуже потребують наших молитов!

26 грудня повідомляється, що у Сирії вечірню Літургію 24 січня переносили на день, оскільки християнська громада побоювалась нових терористичних атак, які в останні дні забрали життя понад 40 осіб.

«Теракт у храмі святої Терези в Абуджі саме в час денних різдвяних богослужень є, нажаль, ще одним проявом жорстокості, сліпої та абсурдної ненависті, яка не має жодної пошани до людського життя й намагається пробудити й підтримувати подальші ненависть і безлад», – зазначив Речник Апостольської Столиці о. Федеріко Ломбарді.

У Малайзії, зокрема, в місті Кланг, в агломерації столиці Куала-Лумпур, влада заявила, що ті, хто хочуть колядувати, мусять попередньо отримати дозвіл.

Колишній диктатор Панами Мануель Антоніо Нор’єга постане перед судом за викрадення католицького священика.

«Святе Різдво ще сильніше спонукає нас молитися до Бога, щоб зупинилися насильницькі руки, які сіють смерть, і щоб у світі змогли панувати справедливість і мир», – сказав Папа Бенедикт XVI.

За даними 27 грудня читаємо, що у Нігерії арештовані двоє  підозрюваних в організації вибуху біля християнської церкви.

В нігерійському місті Потіскум підпалено близько 30 торгових будинків. Тут на півночі Нігерії почалися погроми магазинів, які належать християнам. З міста сотнями втікають люди, котрі бояться за своє життя.

Єгипетські християни не будуть платити подушний податок – джизью, скасований єгипетським хедивою (правителем країни) ще в XIX ст. Знову ввести цей податок вимагають салафіти.

Пакистанська влада заборонила відвідини в'язнів-християн з нагоди Різдва. Багато послідовників Христа засуджені за звинуваченнями в хулі на іслам. П'ятеро з них засуджені до смертної  кари.

28 грудня з’явилося кілька повідомлень, зокрема про те, що бідність і неуцтво живлять нетерпимість мусульманського населення щодо християн в Пакистані. Так вважає єдиний християнин, котрий входить до складу уряду країни.

Від наступного року у іракському місті Кіркук Різдво буде вихідним днем – оголосив губернатор цього міста, вітаючи місцевого Архиєпископа і вірних у катедрі халдейського обряду.

«Мирне співіснування християн і мусульман у Нігерії під загрозою», – застерігає Архиєпископ Джон Oнаєкан зі столичної Абуджі.

Перше Різдво в незалежному Південному Судані, на жаль, не всюди було веселим. До однієї з церков у Кхорфулус, в штаті Джонглей, під час богослужіння вторглися південно-суданські солдати і почали стріляти в цивільних осіб.

Як повідомляє американська правозахисна група, в день Різдва поліція в Китаї побила і застосувала сльозогінний газ проти християн-протестантів, які проводили «неофіційні» різдвяні богослужіння.

Згідно з інформацією за 29 грудня читаємо, що у штаті Плато, в Нігерії, за допомогою мачете вбили християнську сім’ю з чотирьох осіб. Жертви належали до племені бером, а підозрюваним у різанині є представник племені фулані, що пов'язане з послідовниками ісламу.

Як і щороку, під час Різдва зростають переслідувань християн в Лаосі. Цьому сприяє бездіяльність уряду.

30 грудня повідомляється, що Умар Мулінде, протестантський лідер і колишній шейх, який перейшов до християнства з ісламу, сильно постраждав від важких опіків, які отримав після того, як на нього вихлюпнули кислоту.

Вища релігійна влада Єгипту, імами релігійного університету Аз-Азхар, зажадали від уряду закрити коптський телеканал Аль-Карама (Виноградник).

У В'єтнамі заарештували католика, що бере участь у діяльності Центру Бл. Івана Павла II, яка стосується захисту життя у єпархії Вінь.

Єпископська Конференція Нігерії опублікувала заяву, в якій зазначає, що жертвами терористичних атак на християнські храми в країні під час Різдва стали близько 200 чоловік.

Страх і надія: такі суперечливі почуття відчували на Різдво християни Орісси. І цього року фоном свята стало вшанування жертв насильства проти християн в 2007 і 2008 роках.

За даними 31 грудня читаємо, що на завершення року багато видань публікують списки осіб, які певним чином прославились у 2011 році. Переважно це особи, що представляють світ політики або культури. Католицька агенція AsiaNews вирішила цього року зламати цю тенденцію і до свого «рейтингу» обрала «Визначних невідомих».

Тисячі католицьких місіонерів були вбиті за останні три десятиліття у всьому світі. Тільки наприкінці 2001 року вбили 26 осіб. Найнебезпечнішими країнами для місіонерів уже чимало років є Колумбія і Мексика.

В інтерв’ю для італійського телебачення о. Федеріко Ломбарді звернув увагу на проблему переслідування послідовників Христа.

1 січня з’явилося повідомлення про те, що після Різдвяних нападів на церкви, в результаті яких загинуло понад 200 осіб, зважаючи на бездіяльність влади, християни Нігерії вирішили захищатися.

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

02.01.2012р. Б. / Блаженніший Любомир — про гроші та благодійність

 

Розмова про матеріальне багатство з Блаженнішим Любомиром (ГУЗАРОМ), екс-главою Української греко-католицької церкви, сама напрошувалася. Архієпископ-емерит (той, що вже на пенсії. — Ред.) нещодавно представив свою другу аудіокнижку «Суспільство і бізнес» із другої трилогії «Суспільство». (Нагадаємо, перші CD були об’єднані назвою «Три дороги», де, власне, йшлося про шлях до себе, ближнього й Бога). Піднята тема, як нам здається, мало розвинута. Частіше все-таки говорять про багатство духовне. До того ж Блаженнішого Любомира неспроста називають мудрецем нашого часу — він уміє про складні речі говорити просто.

 

— У Євангелії є слова Ісуса Христа про те, що легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Небо, — розпочав Блаженніший ЛЮБОМИР. — Із цього виникає цілком логічне запитання: жити в достатку — гріх? Звісно ж, ні! Багатство саме по собі не є чимось злим. Проблема тільки в тому, що зазвичай заможна людина почувається настільки самодостатньою, що Господь їй не потрібен. У новій аудіїокнижці якраз наголошую на тому, що бути багатим треба вміти! Наприклад, можна допомагати осиротілим дітям чи хворим людям. Або ж підтримувати культуру. Врешті, створити робочі місця, відкривши власний бізнес. Варіантів безліч.

 

На жаль, дуже багато людей (не тільки в Україні) не вміють користати зі своїх статків. Так, чимало наших скоробагатьків, або, як їх іще називають, нових українців, не знають, що зі своїм майном робити. Прагнуть показати іншим, що вони «хтось». Для того селяться в маєтках у кілька поверхів, роз’їжджають на авто «люкс» класу, навіть літають власними літаками... Однак глибоко в душі більшість із них залишаються порожніми й часто нещасними. Бо правдиво заможна людина — багата не тільки майном, а й духом. Вона свідома того, що її багатство — Божий дар. До того ж воно не є початком усього. Тож для неї на першому місці є ЛЮДИНА, яку вміє пошанувати.

 

Пригадую, студентом підпрацьовував у готелі, що знаходився в курортній зоні. В мої обов’язки входило приймати відвідувачів, коли ті реєструвалися. Серед них були різні. Мільйонери, які, коли треба було зачекати, терпеливо це робили. Представники середнього класу, які теж демонстрували чемність у непередбачуваних обставинах. І скоробагатьки, які щойно зайшовши в готель, починали фиркати — все їм не подобалося. Одним словом, поводилися дико. Їх було видно здалека. Очевидно, правдиво заможна людина, а тим більше заможна з роду, а не від учора, є культурною.

 

Може, діти наших скоробагатьків і стануть правдиво заможними людьми: душею, духом і грішми. Якщо збережуть той спадок, звичайно.

 

— Блаженніший, ви сказали, що багатство не є гріхом. А прагнути бути багатим?

 

— Також. Особливо, якщо людина до цього має дар. Не кожен зуміє чесно розбагатіти.

 

Ми забуваємо, що в нормальному суспільстві багаті люди мусять бути.

 

Однак існує проблема. Сучасне телебачення щосили пропагує як ідеал молоду, здорову, багату людину, яка може робити все, що їй заманеться. От дивиться ту чи іншу телепередачу хлопець чи дівчина й думає: «Як було би добре мати багато грошей!» Ні, щоби заохочувати молодих розвивати свої здібності, здобувати одну-дві освіти, ставати конкурентоспроможними фахівцями...

 

— Блаженніший, ви — один із найбільших моральних авторитетів сучасності. Багато хто шукав і шукає вашої прихильності. Одні — просто так. Інші — з корисливою метою. Тож радо приймаєте пожертви від усіх чи робите це вибірково?

 

— Коли хтось щиро бажає зробити пожертву, то я дуже радо розповідаю про можливості: Патріарший собор, інші церкви й монастирі, УКУ, сиротинці, лікарні, будинки престарілих... Далі людина сама робить вибір. Коли ж просить скерувати її, мовляв, краще знаю, де зараз найбільше відчувають нестачу, скеровую. Але якщо розумію, що хочуть підкупити, відразу відмовляю.

 

Дарунків для себе я ніколи не приймав. Відверто вам кажу. Бо що мені треба? Дах над головою маю. Тарілка не порожня. Ну, потрібно щоразу ліки купувати. Дякувати Богу, коштів на ліки вистачає. А щось більше... Аби похизуватися перед іншими: «О, я в банку тримаю солідне конто (суму. — Ред.)». Думаєте, то візьму з собою?.. Така моя філософія.

 

— Нещодавно доводилося стати свідком непростої дискусії: яким чином скеровувати кілька десятків тисяч євро на операції важкохворим дітям, які їм продовжать життя на кілька місяців, від сили — на кілька років, коли навколо стільки інших хворих, які потребують допомоги?

 

— УПЦ має чимало добрих радіопрограм. Одну з них веде диякон Микола Лисенко. Наприкінці майже кожної передачі він оголошує потреби. Приміром, необхідні гроші на операцію такій-то дитині. Далі називає телефони батьків. А за якийсь час повідомляє про перебіг ситуації або її розв’язок, час від часу дякуючи жертводавцям. Думаю, в наших церквах, у нашому суспільстві ми повинні наслідувати цей приклад. А питання, чи вдасться дитині врятувати життя й наскільки лікарі зможуть його продовжити — другорядне. Господь вирішує, кому скільки жити. Інколи прогнозують кілька місяців, а людина живе двадцять років.

 

— Оскільки цей піст носить благодійний характер, а до Різдва залишається тиждень, ваші екстрені рецепти доброти.

 

— Ми чомусь вважаємо, що проявляємо милосердя, коли допомагаємо потребуючим: хворим, бездомним, голодним... Що їм треба допомагати — немає сумніву. Однак мені здається, що всі потребують милосердя. Тому стараймося поважати одне одного, говорімо приємності, любімося... Одним словом, будьмо людяними.

 

Нещодавно в рамках соціальних днів, які проводить наша Церква, я побував у Черкасах. Там, відповідаючи на різні питання, дав такий рецепт: щовечора порозмірковуйте над тим, що Господь Бог для вас нині зробив, а потім замисліться: а що ви доброго зробили для інших?.. То буде прекрасне дотримання посту. І не тільки посту.

 

— Підведіть, будь ласка, підсумки року, що минає — суспільно-політичні, церковні...

 

— Щодо церковного життя, то наше коло діалогу розширюється. Так, 1 грудня предстоятелі УПЦ, УПЦ КП і УГКЦ спільно зробили заяву щодо ситуації в Україні.

 

— До речі, на вашу думку, її почуло суспільство?

 

— Ви, журналісти, про це питаєте?.. А мали б мене інформувати. (Сміється.) Між нами кажучи, думаю, що ще ні. Паралельно відбувається багато важливих подій, як от саміт Україна — ЄС. Однак почують. За кілька місяців маємо намір провести всеукраїнський круглий стіл. Крім того, відбудуться локальні круглі столи. Будемо обговорювати ситуацію й те, як реагувати на неї. То не повинні бути тільки інтелектуальні академічні завдання. Наша ціль — привести до змін. Єдина умова глав Церков — щоби це робити мирним шляхом.

 

Щодо самого суспільства, то дедалі більше зауважую в людей наявність громадянського мислення. Вони починають розуміти, що держава не існує для того, аби їм щось давати. Держава не здатна дати. Натомість необхідно брати на себе відповідальність і спільними зусиллями йти до конкретних результатів.

 

Може, комусь 2011 рік може здатися непродуктивним. Однак я — оптиміст. Із радістю помічаю ті незначні зміни на шляху нашого переродження з радянських людей на українців.

— Блаженніший, що хочете побажати українцям на Новий рік?

— Аби зрозуміли, що Бог нас любить!


Надія ТИСЯЧНА, «День»


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

01.01.2012р. Б. / Папа Бенедикт ХVІ закликав молитися за мир

У неділю вранці, в перший день Нового, 2012 року, коли католицька Церква латинського обряду святкує урочистість Пресвятої Богородиці Діви Марії, о 9:30 римського часу Святіший Отець Бенедикт ХVІ очолив у базиліці святого Апостола Петра урочисту Службу Божу, розпочинаючи Новий Рік Божим благословенням для всього світу та відзначаючи також і 45-ий Всесвітній День Миру. Цьогорічне послання Папи з цієї нагоди має назву «Виховувати молодь до справедливості й миру».

Після проказування з вірними молитви «Ангел Господній», Його Святість привітав паломників їхніми рідними мовами, бажаючи щасливого Нового Року, багато Божими благодатями, силою та світлом Євангелія. Бенедикт ХVІ окремо звернувшись до учасників молитовного походу за мир, організованого спільнотою Святого Еґідія в Римі, де до цієї ініціативи приєдналась шістдесятка інших рухів та асоціацій. Спільнота Святого Еґідія проводить сьогодні 650 походів за мир у містах 73 країн світу, серед яких також і у Львові. Папа звернувся також і до тих, хто брав участь у всенічному молитовному чуванні за мир у родинах та між народами, проведеному перед вертепом на площі святого Петра у Ватикані та в містах Л'Аквіла та Мілан. Його започаткував Рух Родинної Любові, що діє у Римській дієцезії.

За матеріалами: Радіо Ватикан


Джерело:  КРЕДО