ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 13 квітня 2011 р.

13.04.2011р. Б. / Блаженніший Святослав Шевчук: «В Україні та на поселеннях я буду намагатися будити місійного духа»

Патріарх

Найперше хочемо Вас, Блаженніший Святославе, привітати з цим вибором Синоду нашої Церкви та нелегким і дуже відповідальним служінням. І наше перше запитання: Чому саме до Аргентини Ви запланували свій перший архипастирський візит?

Думаю, що добрий пастир завжди повинен спішити туди, де найбільш є розгубленою чи загубленою його овечка. І так сталося, що коли я був обраний Главою УГКЦ, наша єпархія в Аргентині почулася дуже розгубленою, можливо навіть покинутою, тому що цей єпископський осідок опорожнів. Дуже багато наших вірних, нашого духовенства і монашества до мене зверталося з привітанням, але воднораз і з сумом, бо говорили, що почувають себе розгубленими, бо я їх покидаю. Тому, я так зрозумів та відчув, що мушу спішити до них, щоби їх потішити, покріпити у вірі, а також зорієнтувати та дати їм певну перспективу для розвитку і розбудови нашої єпархії, щоби ці люди відчули теплоту свого батька. Рівно ж причиною мого візиту до Аргентини є участь у прощі до містечка Люхан з нагоди святкувань в єпархії Покрова Пресвятої Богородиці 50-річчя від прибуття до Аргентини першого українського єпископа для українців греко-католиків. Такого типу поїздки, як ця що зараз триває, є дуже великим кроком та способом як ми повинні будувати Патріархат нашої Церкви. Якщо, наприклад, вірні в Аргентині відчують тісну єдність зі мною, єдність з усією Українською Греко-Католицькою Церквою, тоді ми дійсно будемо відчувати себе та діяти як Патріарша Церква.

Це є правда, що вістку про вибір Синоду духовенство, монашество та вірні єпархії в Аргентині сприйняло з радістю, але водночас і зі смутком, бо кожен ставив собі запитання: а що далі буде з нашою єпархією і проводом в Аргентині?

Саме для того я сюди і прибув, щоби відповісти на ці питання та особисто поспілкуватися з нашим духовенством, монашеством і вірними. Очевидно, що наша єпархія в Аргентині буде розвиватися. Найперше, я тепер з України буду дбати про те, щоби аргентинська єпархія мала належну кількість духовенства для забезпечення всіх своїх душпастирських потреб. На даний час з України вже приїхало кілька священиків, і крім того під час мого останнього перебування в Україні я вів розмови ще з одним дияконом, який незабаром вже як священик приїде на місійну працю до Аргентини. Крім того, я думаю, що найбільше питання, яке ставить перед собою духовенство і монашество нашої єпархії, є те, хто дальше буде їх провадити. Очевидно, що вони очікують на єпископа, на нового душпастиря який би зайняв цей спорожнілий єпископський осідок, пов'язаний з моїм вибором. Після моєї інтронізації відбулася надзвичайна сесія нашого Синоду, де наші владики з цілого світу якраз і намагалися це питання якнайшвидше і якнайкорисніше вирішити. І необхідні кроки в цьому напрямку вже були зроблені. Отож, я намагатимусь дати зрозуміти, що українська церква дуже вболіває над перспективою, добробутом, як теж і добрим розвитком нашої єпархії в Аргентині, і тому ми будемо її всілякими способами підтримувати. І очевидно, що з Божою поміччю та благословенням Римського апостольського престолу невдовзі до Аргентини прибуде власний єпископ.

За час свого короткого служіння в Аргентині Вас встигли полюбити як вірні єпархії, так монашество і духовенство. Скажіть, будь-ласка, чи Ваш наступник буде продовжувати та розвивати все те, що Ви розпочали, і чого можливо не встигли завершити?

Як я згадував вище, питання наступника вже обговорювалося, і то на дуже серйозному рівні, беручи до уваги душпастирський контекст, який сьогодні заіснував в Аргентинській єпархії. Очевидно, я сподіваюся, що ті всі плани, які ми накреслили і почали втілювати разом з нашими священиками, вірними і навіть з нашими семінаристами, вони будуть дальше продовжуватися. Я сподіваюся, що наступний єпископ Аргентинської єпархії продовжить все те добре напрацювання, яке було зроблене його попередниками. А я зі свого боку, як Отець і Глава УГКЦ буду чувати над тим, щоби ті всі сподівання, прагнення, мрії, які зродилися в нашій громаді у зв'язку з моєю присутністю, були здійснені, щоб наші люди не розчаровувалися, а ті всі добрі наміри мали свого часу добрий успіх.

Ми є свідками того, що Святий Дух присутній і діє у Церкві, бо вибір Синоду справді був несподіваним для усіх, особливо для вірних в Україні. Чи не вважаєте Ви це певним знаком як для себе, так і для всієї Церкви?

Я погоджуюся, що вибір нашого Синоду був дуже несподіваний не тільки для нашої Церкви в Україні, але теж і в діаспорі та для мене особисто. Думаю, що дійсно тим своїм вибором Господь Бог нам подає дуже сильний знак. Найперше, думаю, що через те, що Синод Єпископів обрав наймолодшого єпископа Главою УГКЦ є великий знак Божий звернений щодо нашої молоді. Тому у своєму першому слові я і звернувся до молоді, наголошуючи на тому, що наша Церква сьогодні є молодою, омолодженою, яка виходить оновленою після тих років свого переслідування. І та її юність починає проявлятися не тільки в Україні, але і в різних куточках світу де наша Церква є присутня і має свої структури. І думаю, що цей знак – це є великий заклик до молоді, зокрема до молоді в Аргентині. Свого часу аргентинська молодь відповіла на мій поклик, на поклик до священичого, монашого стану, на поклик до активної християнської життєвої позиції, на активну участь у парафіяльних спільнотах. Таким чином відбулося певне пробудження української молоді в Аргентині. Я сподіваюся, що те пробудження – це такий благоговійний трепет, який сьогодні спостерігається серед молодих вірних нашої Церкви, дасть дуже цікаві плоди на майбутнє, бо молодь – це є наше майбутнє. Отож, я сподіваюся і переконаний, що це є Божий знак, Божий заклик до молоді нашої Церкви.

Як ті, хто належить чи виконує своє служіння для українців в діаспорі хочемо запитати: чи існує певний першочерговий план діяльності щодо опіки українських парафій і єпархій закордоном? Чи будете Ви і дальше власним прикладом і словом запрошувати до служіння монашество та духовенство за межі України?

Свого часу мій попередник Блаженніший Любомир зробив такий заклик до місійної діяльності нашого духовенства, місійного пробудження нашої Церкви. Сам той факт, що мене як молодого єпископа було скеровано до Аргентини на місійну працю, і за мною поїхали інші молоді місіонарі – це є можливо один з дуже багатьох прикладів такого місійного пробудження нашої Церкви. Очевидно, сьогодні така місійна діяльність скерована перш за все на надання душпастирської опіки нашим вірним. Тобто, ця місійна діяльність не є в жодному випадку якимось прозелітизмом, який би був скерований щодо інших християнських церков і спільнот. Наші вірні, які сьогодні є розпорошені по цілому світі мають право на свою душпастирську опіку. І тому ми будемо відповідати на ці потреби і йти там, де наші вірні на сьогоднішній день є присутні, чи це є в Росії, чи в Казахстані, чи це є в Західній Європі, чи це є в Латинській Америці, чи це є в Африці, чи це є в Австралії, всюди, де наші вірні є присутні ми намагатимемось надавати їм адекватну і ефективну душпастирську опіку.

Це був справді великий дар від Бога для людей Ваша присутність в Аргентині, Ваша молитва, опіка, і що найважливіше власний приклад служіння Богові та людям! Ви вселили в людських серцях віру і надію в те, що ніколи не можна знеохочуватись та відступати, але завжди йти вперед та працювати в молитві та пості. Як думаєте, чи цей Вами запалений вогонь в серцях людей передасться до всіх інших, хто шукає Бога та запалить багатьох до місійної праці?

Мені дуже приємно чути, що я своїм прикладом міг когось надихнути або вселити надію. Я намагатимусь, щоби ця надія не загасла, щоби ця надія була направду серйозно розвинута і сповнена, бо всяка надія чекає на її сповнення. Очевидно, що я тепер в Україні та на поселеннях буду намагатися будити того місійного духа, для того, щоби цей вогонь Святого Духа, який сьогодні так єднає і скріплює нашу Церкву повів її туди, куди Господь сьогодні її кличе.

Які би були Ваші слова підтримки та поради подальшого служіння для усього духовенства, монашества та вірних української єпархії в Аргентині?

Я би хотів звернутися до всього нашого духовенства, монашества і всіх наших вірних словами апостола Павла: "Не гасіть духа"! Горіть тим Духом Святим, якого відчуваєте у своїх серцях, не будьте байдужими до потреб наших ближніх, не дбаймо про свою власну вигоду, але шукаймо добра для тих, до кого нас Господь Бог посилає. Особливо я би хотів звернутися до аргентинської молоді, до тих нащадків наших українців, які живуть тут сьогодні в Аргентині. Плекайте своє коріння, не забувайте чиїх батьків ви діти, не цурайтеся ні своєї Церкви, ні своєї української мови. Закликаю всіх молодих людей гуртуватися навколо наших парохій. Бо звичайно молода людина шукає відповідей на дуже багато запитань, які ставить сьогоднішній світ, сьогоднішня культура, і не знаходячи відповідей на ці питання людина дуже часто розгублюється, знеохочується, закривається сама в собі. Хочу звернути увагу і закликати усіх вас: відповіді на усі ваші запитання ви зможете знайти в особі Ісуса Христа, а зустріти цю особу ви можете у церковних спільнотах, де Він перебуває як воплочений Господь і Спаситель.

Розмовляв о. Тарас Гавришко, Буенос-Айрес, Аргентина

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ


Мандрівники Христа Царя

вівторок, 12 квітня 2011 р.

12.04.2011р. Б. / Українські паломники готуються взяти участь в заходах беатифікації Івана Павла ІІ у Ватикані

Папа

Десятки паломників з різних регіонів України готуються взяти участь у заходах беатифікації Папи Івана Павла ІІ 1-2 травня у Ватикані. В центрі паломництва – глибше знайомство з постатю видатного Папи, а також досвід пережиття єдності з цілою Католицькою Церквою в часі його беатифікації.

Папа

«Іван Павло ІІ – непересічна постать, не тільки для католиків, але й для всіх християн і цілого світу. Безперечно, це така подія, в якій ми як вірні Католицької Церкви в Україні не могли не брати участі», - розповідає в інтерв’ю РІСУ Андрій Делісандру, керівник паломницько-реколекційного центру «Рафаїл» при монастирі студитів УГКЦ.

Разом з цим центром до Ватикану збираються їхати паломники з Одеси, Вінниці, Києва та Новоград-Волинського, переважна більшість – римо- та греко-католики. Душпастирем цієї групи буде римо-католицький священик із Одеси.

«Серед тих, хто планує взяти участь у прощі, є люди, які пережили досвід особистої зустрічі з Іваном Павлом ІІ. Нехай це були кілька хвилин, але за цей час вони стільки пережили, що були би готові заплатити будь-які гроші, аби мати можливість ще раз зустрітися з улюбленим Папою під час його беатифікації», – додає Василь Мікула, заступник керівника паломницького центру.

Найголовніше, що українські паломники зможуть пережити під час цієї прощі, – це Вселенськість Католицької Церкви, наголошує Андрій Делісандру, богослов за освітою. «Це прекрасна можливість бути присутнім там, де збирається півтора-два мільйони католиків, а також усвідомити, що ми в Україні є тільки однією із локальних церков в цілому світі. Щоби таке пережити особисто, потрібно бути в присутності великої кількості людей, зібраних з одною метою релігійного характеру».

Паломницька програма передбачає поглиблене знайомство з постаттю Івана Павла ІІ, його життям, а також його попередником Іваном XXIII, який готував дорогу для свого видатного наступника. По дорозі до Ватикану українці зможуть відвідати місця, пов’язані з життям і служінням Кароля Войтили: Краків, де він ходив до семінарії і потім був митрополитом Краківским, а також серце католицької Польщі – Ченстохову, яку Івана Павло ІІ досить часто відвідував вже будучи Папою Римським.

«Учасники цього паломництва добре розуміють, що, їдучи до Риму на два дні, вони не зможуть побачити всі ті видатні місця, які ми зазвичай відвідуємо під час наших постійних прощ до Італії. Мотивація цих людей – саме постать Івана Павла ІІ, а також духовна потреба пережити досвід єдності з усією Католицькою Церквою під час процесу беатифікації, а не лише бажання побачити Рим чи Італію».

Не всі охочі українці змогли долучитися до цієї прощі. Як тільки стало відомо про оголошення дати беатифікації, всі готелі в Римі та й по всій Італії почали піднімати ціни. Навіть за підвищеними тарифами забронювати достатню кількість місць досить важко – по цілому світі почався справжній ажіотаж довколо Івана Павла ІІ та дати проголошення його Блаженим.

Джерела:

РІСУ


Мандрівники Христа Царя

понеділок, 11 квітня 2011 р.

11.04.2011р. Б. / У Варшаві спалили опудало Путіна на роковини загибелі президента

путін

Близько двох тисяч поляків у суботу ввечері пікетували Посольство Російської Федерації у Варшаві з вимогами надати правду про причини Смоленської катастрофи, що сталася 10 квітня 2010.

Як передає кореспондент УНІАН, пікетувальники вигукували антиросійські гасла та під вигуки "вбивця" спалили опудало глави російського уряду Володимира Путіна.

Вони також вигукували гасла "Коморовський - геть в Москву!" та "Дайте скриньки - заберіть Бронька (скорочення від Броніслава)!".

путін

Пізніше учасники пікету перейшли до резиденції Президента Польщі Броніслава Коморовського та будинку уряду, які знаходяться поруч з Посольством Росії, й також скандували гасла проти Президента та прем’єра, зокрема називали їх зрадниками.

Крім того, учасники акції також пройшли повз Посольство США з вигуками "Допоможіть нам!".

За даними польських ЗМІ, одного із організаторів акції журналіста Gazeta Polska під час повернення додому затримала поліція. Кілька його знайомих вирушили пікетувати поліцейський відділок, однак близько опівночі затриманого звільнили.

путін

Лiтак iз офiцiйною делегацiєю Польщi розбився пiд Смоленськом вранцi 10 квiтня 2010 року. На борту перебували 96 осiб, зокрема Л.Качиньський та його дружина, вiдомi полiтики, релiгiйнi та громадськi дiячi, якi летiли до Катинi для участi в пам'ятних заходах. Вижити не вдалося нiкому.

Крапку в розслiдуваннi катастрофи лiтака Ту-154 президента Польщi Леха Качинського пiд Смоленськом через рiк не поставлено.

Мiждержавний авiацiйний комiтет (МАК) у сiчнi цього року оприлюднив остаточний звiт про результати технiчного розслiдування, згiдно з яким безпосередньою причиною катастрофи визнано рiшення екiпажу не йти на запасний аеродром, а системними причинами - недолiки в забезпеченнi польоту та пiдготовцi екiпажу, нагадує Інтерфакс-Україна.

путін

Джерело:

УКРАЇНСЬКА ПРАВДА