2Кр.1,12–20: «Що ми – ваша слава, як і ви – наша в день Господа нашого Ісуса Христа»
Всі ми у світі взаємозв’язані. Якщо я роблю щось добре, тим самим
я потягаю і «заражую» цим добром інших. Якщо хтось робить щось добре,
так само мене потягає цим. І зворотно – так само стається зі злом.
Тому коли чинимо добро, ми являємо Бога для інших. Коли інші
роблять щось добре, то також дають нам побачити Господа, якому вони
дозволяють діяти через них. Тож робімо добро на збудування одні одних і на проповідування Господа нашого Ісуса Христа!
***
Мт.22,23-33: «Бог – не мертвих, але Бог живих»
У кожній людині є внутрішня спрага й потреба шукати Бога. Тому ми
стараємося приходити до храму, виконувати ті чи інші релігійні
практики. Кожен із нас чинить це по-своєму, в міру свого виховання,
становлення. Однак нам складно побачити, що Господь не є Богом далеким, а
бере реальну, активну участь у житті кожного з нас.
Наше життя – це не набір якихось випадковостей. Господь присутній
за кожною подією в моєму житті: я не випадково народився в певному
народі, у певний історичний час, мав таких батьків – це все дав мені
Бог. І тому Бог від нашого народження аж до відходу у вічність бере
активну участь у нашому житті. І так, як ми можемо мати стосунки з живою
людиною, вчімося будувати стосунки з живим Богом.
Тому прожити життя – це не тільки виконувати ті чи інші
обов’язки, але жити в Божій присутності, бачити Бога за всім, що
відбувається. І тоді кожна подія нашого життя немовби оживе, бо в усьому будемо зустрічатися з нашим Господом.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар