Святого славного пророка Іллі
Тропар, глас 4: У тілі ангел, пророків основа,* другий
предтеча пришестя Христового – Ілля славний,* з висоти зіслав Єлисеєві
благодать* недуги відганяти і прокажених очищати.* Тому й на тих, що
почитають його, зливає зціління.
Кондак, глас 2: Пророче і провидче великих діл Бога
нашого, Іллє великоіменитий,* вістуванням твоїм Ти встановив водоточні
облаки.* Моли за нас єдиного Чоловіколюбця.
“І з’явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом
палало. Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив. Словом
Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів. Як ти
прославивсь, Іллє, чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою? Збудив
єси мертвого з смерти і з аду – Всевишнього словом. Ти скинув царів на
загибель, прославлених – з їхнього ложа. Ти чув на Синаї докори, на
Хориві – вирок відплати. Ти помазав царів на відплату, а й пророків, –
своїх наступників. Полум’яний вихор вхопив тебе – колісниця з вогненними
кіньми” (Сир. 48, 1-9). Так коротко, в кількох словах, зібрані головні
події з життя пророка Іллі. Коли ангел Господній Гавриїл благовістив
Захарії народження сина, Йоана Хрестителя, то сказав, що той, хто
народиться, багатьох наверне до Господа Бога й “ітиме перед ним з духом
та силою Іллі” (Лк. 1, 17). А коли Йоан Предтеча над Йорданом став
закликати до покути, і багато наверталося і, каючися у своїх гріхах,
роздирали на собі одежі й попелом посипали голови, тоді жиди послали до
нього спитали:“Що ж – Ілля ти?” (Йо. 1, 21). Подібно й Ісуса Христа одні
приймали за Йоана Хрестителя, а “інші за Іллю” (Мт. 16, 14). У хвилю,
коли на горі Таворі Христос Спаситель переобразився на очах Петра, Якова
та Йоана, коли лице Його стало як сонце, а ризи білі як сніг,
“з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли” (Мт. 17, 3;а також див.
Мр. 9, 4;Лк. 9, 30). І що ж то був за Ілля, який мав таку велику пошану
в усіх? Був це, як співає Церква:“У тілі ангел, пророків основа, другий
предтеча пришестя Христового”.
Ось як описує житіє пророка Іллі святий Епіфаній Кипрський.
Ще до народження Іллі його батькові приснилося, що якісь мужі
благообразні розмовляють з маленькою дитиною, сповиваючи її вогняними
пеленами і годуючи вогнем.
Батько розповів свій сон одному мудрому та побожному священикові,
а той так розтлумачив його:та дитини стягне на себе особливу Божу
ласку, її слово буде сильне і діяльне, як вогонь;життя її буде миле Богу
і вона судитиме Ізраїль мечем і вогнем. Те провіщення сповнилося.
Батько святого Іллі називався Савах. Ілля, що означає “Бог – це сила”,
народився в місті Тішбе, в Гілеаді, що за Йорданом. Походив він з роду
Аарона, вихований був у середовищі священиків, часто ходив у пустелю на
молитву, а понад усе полюбив чистоту душі і тіла.
Ізраїльським народом тоді правив Ахав, безбожний чоловік
безбожної жінки Єзавелі, дочки сидонського короля. Вони обоє змусили
народ покланятися божкові Ваалові – і завелася всяка нечесть серед
народу. Тоді то в Сихем, головне місто Самарії, де жив цар зі своїм
двором, прийшов пророк. “Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до
Ахава:«Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими
роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово»” (1 Цар. 17, 1). І
справді, Господь закрив небеса і жодна крапля дощу не впала на ниви
народу, що забув про свого Бога. А пророку Іллі Господь велів сховатися
від помсти Ахава в скелястих ущелинах коло Керіт-потоку, над Йорданом, і
кожного ранку та вечора ворон приносив йому хліб і м’ясо, а спрагу
гамував водою з потоку.
Потоки і ріки стали пересихати, і тоді Господь послав Іллю до
Сарепти Сидонської, що поблизу Тиру. Прийшов пророк у той край і
побачив, як народ там вимирає від голоду, бо суха земля не родила хліба.
Перед воротами міста зустрів він бідну вдову, що збирала хмиз, і
попросив винесла йому води і шматок хліба. А вдовиця сказала:“Так певно,
як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща
муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та
повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо”
(1 Цар. 17, 12). Тоді пророк відповів їй на це:“Не журись, іди й зроби,
як сказала;тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і
синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля:Посуд з
мукою не опорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли
Господь пошле дощ на землю” (1 Цар. 17, 13-14).
Повірила жінка і послухала його слів. З того часу мука і олія
помножувалася в чудесний спосіб. Пророк залишився мешкати в тої вдови і
хліба їм не бракувало. Та невдовзі помер син удови, стала вона
побиватися і голосити, що Бог покарав її за гріхи. Тоді святий Ілля став
молитися, а потім тричі подув на лице померлого хлопця і воскресив
його, й живого-здорового віддав матері, сказавши:“Дивися, син твій
живий” (1 Цар. 17, 23). Жінка ж відповіла пророкові:“Тепер я знаю, що ти
– чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх – правда” (1 Цар.
17, 24).
Милосердя Бога глибоке, як море. Господь змилосердився над
грішниками і послав Іллю до Ахава, який шукав пророка по всьому краю, бо
народ гинув від голоду і спраги. Коли пророк став перед ним, цар
запитав у нього:“То це ти той, що тривожиш Ізраїля?” (1 Цар. 18, 17).
Святий Ілля сміливо відповів:“Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина,
бо ви покинули заповіді Господні, і ти ходиш за Ваалами” (1 Цар. 18,
18). І велів цареві зібрати на горі Кармель народ Ізраїля та дев’ятсот
п’ятдесят поганських жерців. На горі пророк Ілля став упоминати
зібраних:“«Докіль кульгатимете на обидва боки? Коли Господь є Бог,
ходіть за Ним;коли ж це Ваал – ходіть за ним». Не відповів йому народ
нічого. Тож далі сказав Ілля до народу:«Я зостався один пророк
Господній, а пророків Ваала 450 чоловік. Дайте нам двох бичків, і нехай
вони виберуть собі одного бичка, розітнуть його на шматки й покладуть на
дрова, але нехай не підпалюють;я ж приготую другого бичка й покладу
його на дрова, але не підпалю. Ви взивайте Ім’я вашого бога, а я візву
Ім’я Господнє. Котрий Бог відповість вогнем, той буде Богом»” (1 Цар.
18, 21-24). Весь народ пристав на це. Від ранку до обіду взивали
жерці:“Вислухай нас, Ваале!” – та даремні були всі їхні старання. В обід
Ілля сказав їм:“Голосніше кричіть, бо певно бог ваш спить, що не чує
вас”. І до вечора голосили погани, ножами кололи своє тіло, та, мабуть, і
справді їх ідол спав, бо жертва все ще лежала на жертовнику.
“Тоді Ілля сказав до народу:«Приступіть до мене!» І весь народ
приступив до нього. І він знову поставив жертовник Господній, що був
зруйнований. Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів Якова, до якого
Господь сказав був:Ізраїль буде твоє ім’я, і склав з того каміння
жертовник Імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг
вмістити в собі зо два сати зерна. Потім розклав дрова, розтяв бичка,
поклав на дрова, і повелів:«Наберіть чотири відра води та й вилийте на
всепалення й на дрова!» І зроблено так. І повелів:«Зробіть це вдруге». І
зроблено вдруге. Далі повелів:«Зробіть це втретє». І зроблено втретє,
так, що вода текла навкруги жертовника, і в рові було повно води. А коли
вже був час приносити вечірню жертву, приступив пророк Ілля й
сказав:«Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що Ти
– Бог в Ізраїлі, що я – Твій слуга і що я вчинив це все за Твоїм
велінням. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що
Ти, Господи, – Бог, і що Ти навертаєш їхні серця». І впав вогонь
Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду
висушив, що була в рові. І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до
землі й промовив:«Господь є Бог! Господь є Бог!» Ілля ж повелів
їм:«Хапайте Ваалових пророків! Не дайте ні одному з них утекти!» І
похапали їх, і Ілля стягнув їх до Кішон-потоку й там повбивав їх” (1
Цар. 18, 30-40).
Ахав усе розповів своїй жінці і та вирішила помcтитися за смерть
поганських жерців й убити святого пророка, але Бог об’явив Іллі цей
задум цариці і велів покинути край. Через Версавію, що в Юдеї, пішов він
у пустелю і там гірко оплакував відступництво свого народу. Тоді явився
Іллі ангел Божий, утішив його й нагодував, і велів іти в далеку дорогу.
Сорок днів мандрував пророк, аж доки не прийшов до гори Хорив, тут він і
поселився у печері. Коли Ілля гірко розпачав над засліпленням Ізраїля,
то враз надійшла чорна хмара, з вихром, громами і вогнем. Коли буря
минулася, повіяв тихий вітерець, в якому Ілля побачив Господа. Це знак,
що не в громі гніву, не у вогні кари, а в тихому вітрі милосердя та
прощення ховається сила Божої всемогутности. На наказом Господа, пророк
вирушив у Дамаську пустелю і покликав з собою Єлисея, помазавши його на
пророка, а той “встав і пішов за Іллею й служив йому” (1 Цар. 19, 21). А
Ахав з жінкою своєю Єзавеллю продовжував грішити, чинячи всяке зло.
Жив-був чоловік на ім’я Навот, що мав виноградник поблизу палати Ахава і
не хотів продати його цареві. Тоді Єзавель веліла звинуватити його в
богохульстві, зневазі царського імени й каменувати. Коли Навота вбили,
Ахав з жінкою пішли оглядати виноградник. Аж тут перед ними з’явився
пророк Ілля і сказав:“Так говорить Господь:То ти убив та ще береш у
посідання?.. На тому самому місці, де пси лизали кров Навота, лизатимуть
вони твою кров” (1 Цар. 21, 19). А Єзавелі сказав, що її зжеруть пси на
єзреельськім полі (див. 1 Цар. 21, 23).
Розкаявся Ахав, почувши це, роздер свою одежу – і Господь прийняв
його жаль і сказав Іллі, що кара, яку призначив Ахавові, спіткає його
аж після смерти. Але не довго тривав жаль і розкаяння Ахава, через три
роки він загинув на війні. Коли везли його неживого, то пси і свині
лизали його кров на тому самому місці, де колись було вбитий
безневинного Навота. А згодом загинула і Єзавель, її виштовхнули з
вікна, труп цариці викинули за мури міста і пси зжерли її.
На престолі сів Ахазія, син Ахава, безбожник та ідолопоклонник.
Та не довго він царював, бо тяжко занедужав і послав до божниці Ваала в
Екроні запитати жерців, буде жити чи ні. За промислом Божим, Ілля став
перед його посланцями і грізно запитав їх:“Хіба в Ізраїлі нема Бога, що
ти посилаєш питати Ваал-Зевува, екронського бога?” (2 Цар. 1, 6). Потім
став перед самим царем і сказав йому:“Так говорить Господь:За те, що ти
послав послів питати Ваал-Зевува, екронського бога, – наче б в Ізраїлі
не було Бога, щоб про те питати, – не встанеш з ліжка, на яке ліг;ти
мусиш умерти” (2 Цар. 1, 16). Невдовзі Ахазія помер, а оскільки він не
мав сина, то царем став його брат Йорам.
І прийшов час, коли пророк Ілля мав закінчити свій земний подвиг.
Учень Єлисей був свідком його останніх хвилин. З’явилася вогненна
колісниця і коні вогненні “і Ілля знявся в вихрі на небо” (2 Цар. 2,
11). Згідно з переданням святих Отців, він повернеться на землю перед
страшним судом і помре мученицькою смертю. Усе бо, що написано в
одинадцятій главі книги Одкровення, святі Отці пов’язують з другим
приходом Еноха та Іллі, які були живими вознесені на небо і які
повернуться на землю, будуть навчати 1260 днів і творити чуда. Другий
прихід Іллі підтверджує також Христос Спаситель:“І запитали його,
промовивши:«А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?»
Він же відрік їм:«Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе»”
(Мр. 9, 11-12).
У Палестині до сьогодні збереглися місця, пов’язані зі святим
Іллею. Христова Церква з давніх-давен почитала його пам’ять. У Київській
Русі також віддавна почитали святого пророка. В дохристиянські часи, ще
перед хрещенням святої Ольги, перша церква в Києві була віддана під
опіку пророка Іллі.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар