Святого мученика Якинта, що в Амастриді
У Малій Азії, в Пафлагонії, у місті Амастриді, проживали чесні
християни Феоклит і Феонила. Бог дав їм сина, якого назвали Якинт. Дитя
виросло на славу Господа Бога. Передання оповідає, що трилітній Якинт
своєю молитвою воскресив померлу дитину. І згодом за його святе життя
Бог дав йому ласку творити чуда. Якось, побачивши, що погани
покланяються ідолам, він сокирою порозбивав їх божків. Розлючений натовп
приволік його до мучителя Кастризія. Той наказав жорстоко бити святого,
припікати йому боки і волочити по гострих каміннях. Після цих мук його
кинули до в’язниці, де святий Якинт з молитвою на вустах віддав
Господеві свою чисту душу. Нам не відомо, коли святий мученик закінчив
свій земний подвиг.
У той самий день
Святого мученика Еміліяна
Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у стражданнях
своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо
кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства
безсильні.* Їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 3: Божественною ревністю розпалений,* вогню
не злякався ти, але добровільно у нього ввійшов,* розпаленим вогнем
приніс себе у всепалення,* немов жертву для Владики, славний Еміліяне,*
Христа Бога моли, щоб дарував нам велику милість.
У місті Доростолі, в Мисії, що належала до Фракійської области, в
одного поганина служив християнин, родом слов’янин, що звався Еміліян.
Коли за Юліяна Відступника почалося переслідування християн, то всі
стали втікати і переховуватися по лісах і дебрах. Намісник тих земель
Капитолин приїxав до Доростоля судити християн, та погани сказали йому,
що нема кого судити, бо всі християни залишили місто. Тож міська
старшина запросила Капитолина на обід.
У той час святий Еміліян увійшов до поганської божниці і молотом
порозбивав усіх ідолів. Вчинилося велике замішання;Капитолин страшенно
розлютився і наказав знайти винуватця. Підозріння впало на одного
селянина, погани його схопили і повели на суд. Тоді святий Еміліян сам
став перед мучителем і сказав:“Пустіть цього чоловіка, бо він не винен,
це я розбив ваших бездушних божків”.
Капитолин запитав його ім’я.
“Батьки назвали мене Еміліян, але друге ім’я мені набагато цінніше – я називаюся християнин!” – сміливо відповів слуга Божий.
“Хто намовив тебе зневажити наших богів?”
“Ніхто не намовляв мене. Совість веліла мені так учинити!”
Мучитель наказав немилосердно бити святого по всьому тілі, а під
кінець велів його спалити. Над берегом Дунаю розклали великий вогонь, у
який кинули святого мученика. Але вогонь навіть не доторкнувся його.
Святий Еміліян став голосно молитися до Господа і в Його руки віддав
свого духа – душа святого полетіла до неба. Тіло мученика, вогнем не
пошкоджене, вірні поховали поблизу міста, на площі, що звалася Гедина.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар