Рм.14,6–9: «Коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо»
Кожна мить нашого життя – це або час із Богом, або без Нього. І
саме наші чесноти і стремління до них – дають нам життя з Богом, а гріх,
це віддалення від Бога і духовна смерть. Коли дивимось на життя
переслідуваних християн, бачимо, як вони всюди зростали в чеснотах, бо
вони всюди могли жити з Господом. Обставини їх ніколи не обтяжували, але
навпаки, будь-які обставини були нагодою що б зростати в святості і
жити з Богом.
Погляньмо на наше життя. Ми постійно чимось невдоволені, чекаємо
ліпших часів. Але якщо ми прагнемо святого життя, то в будь-яких
ситуаціях і життєвих обставинах ми можемо жити з Богом. Ніколи і ніщо не
може стати на перешкоді нам, щоб ми могли плодоносити для Господа. Будьмо
свідомі, що обставини нашого життя дані нам Господом і де Бог нас
поставив, саме це місце, де ми здатні жити свято і праведно.
***
Мт.15,32-39: «Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей.”»
Напевно, ми неодноразово пересвідчувалися, що, коли старалися
говорити людям про Бога, хоча в нас і дуже рідко є до цього відвага,
наше слово не доходило до співрозмовника, не промовляло, не падало в
його серце, не проростало в ньому. Чому так часто є?
Це Євангеліє є добрим прикладом: люди були настільки захоплені
тим, що говорив Ісус Христос, що не спостерегли, як цілих три дні були
голодними, тобто нічого не їли. Вони навіть не усвідомлювали, що були
настільки перейняті Ісусом Христом, Божим словом, що не думали про
земне, про харчування. Це добрий і важливий приклад для нас, бо коли
говоримо про Бога не просто слова, а передаємо свій особистий досвід
пізнання Бога, який ми здобули і яким ділимося, то можна сказати, що
ділимося самим Богом. Саме тоді людей це зворушує і до них промовляє.
Люди відразу відчувають, чи хтось це говорить з книжки, бо має добру
пам’ять і ті чи інші речі може цитувати, чи десь прочитав це і
переповідає, чи ж сам це відчув і пережив.
Коли ми це пережили й пізнали самі, то маємо досвід Бога і можемо
його передати іншим. Саме тоді слово притягує, захоплює людей. Коли ж
ми цього досвіду Бога не маємо, то стаємо немовби плагіаторами,
«брехунами». І якщо ми справді маємо досвід Бога, то, якби ми навіть
не говорили риторично й красномовно, все одно цей досвід Бога будемо
передавати людям. Саме це притягує будь-яку людину.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар