Святих сорока п’яти мучеників, що в Нікополі Вірменському
Тропар, глас 1: Однодумно бувши пов’язані душею,*
чотиридесят з п’ятьма страждальцями, святі,* проти ворога постали.* І
переможцями стали, прийнявши вінці від Христа Бога* і вічну нагороду за
ваші муки.* Моліться, щоб і ми їх сподобилися,* що благочесно піснями
вас величаємо.
Кондак, глас 8: Заради Христа, мученики, багато мук
перенесли,* і зруйнували все ідольське многобожжя,* і подолали
безбожності спокуси,* Христовою силою їх перемігши,* всіх нас вірно
навчаєте викликувати:Алилуя.
Співправителем Костянтина Великого, який правив східною частиною
Римської держави, був тоді Ліциній. Він, потоптавши чинний едикт, згідно
з яким християни могли вільно визнавати свою віру, почав їх жорстоко
переслідувати. У Нікополі Вірменському було сорок три мужі, а
найзнаменитіші серед них:Леонтій, Маврикій, Антоній, Олександр і Даниїл,
які зі своєї волі стали перед старостою Лизієм і визнали, що є
християнами. Староста почав їх висміювати, що вірують у Бога, який помер
на хресті. На це від імени всіх відповів святий Леонтій:“Якщо знаєш, що
Господь наш Ісус Христос помер на хресті, то певно знаєш, що Він
третього дня воскрес з мертвих і живе во віки. Боги твої ніколи не жили і
жити не будуть, і тому не намовляй нас до відступництва, бо ми віруємо в
одного Бога, задля якого готові на муки і на смерть”.
Староста наказав їх побити каміннями по обличчю, а потім закувати
в тяжкі кайдани і кинути до в’язниці. Тут вони скріплювали один одного у
вірі і молилися до Бога, а одна жінка, на ім’я Власія, потай подала їм
води. А якщо, за словами Христа Спасителя, сторицею буде винагороджено
того, хто подасть ближньому горнятко води, то, без сумніву, не минула
нагорода й побожну невісту, яка, наражаючи себе на небезпеку, вгамувала
спрагу святих страждальців.
Наступного дня святих мужів віддали на муки. Залізними гаками
шматували їх тіла, били немилосердно і знову ледь живих кинули до
в’язниці. А вночі явився їм ангел Божий, утішив їх і заповів, що
наступного дня їх подвиг закінчиться і вони засядуть у славі небесній.
Невимовна радість наповнила серця святих слуг Божих, вони стали вголос
співати псалми і цілувати брат брата, окови видалися їм легкими і
дочекатися не могли дня, який мав їм принести найбільше щастя –
мученицьку смерть за Христа. Два сторожі побачили неземне світло і
почули голос ангела, хоч його самого й не бачили, і їхні серця пізнали
Божу благодать, вони припали до ніг святих мучеників, визнали Христа
Спасителя і прийняли хрещення. Називалися вони Меней і Вирилад. Настав
новий день. Лизій сів на судищі, над рікою Ликос, і наказав поставити
перед собою всіх святих мучеників, до яких долучилися і двоє
новонавернених сторожів. Лизій видав присуд:усім відтяти руки й ноги, а
потім спалити. Потекла кров святих слуг Божих;вони радо підставляли
члени свого тіла під сокиру і голосно величали Спасителя, з яким уже за
хвилю мали з’єднатися. Один з них, на ім’я Сисиній, коли лежав побіч
каменя, вже без рук і ніг, а страшна гарячка палила його зсередини, він
помолився вголос і з каменя потекло джерело води й угамувало його
спрагу. Подякував Сисиній Господеві і попросив, щоб вода з цього джерела
допомагала тим, які будуть згадувати святих сорок п’ять мучеників.
Багато з них були вже мертві, інших, ще живих, клали стосами у вогонь.
Сисиній лежав трохи збоку і, боячись, щоб про нього не забули, голосно
давав знати про себе.
А коли їх тіла згоріли, то рештки костей кати викинули в ріку,
але вода винесла їх на таке місце, що християни могли їх чесно поховати.
Святі мученики закінчили свій земний подвиг 10 липня 317 р. Коли
невдовзі потому імператор Костянтин Великий покарав злобного Ліцинія і
заволодів цілою державою, то в честь тих святих було зведено величну
церкву, де склали останки їх мощей. Гріб мучеників і джерело, що виплило
за молитвою святого Сисинія, Господь прославив силою оздоровляти
хворих.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар