Собор святого архангела Гавриїла
Тропар, глас 4: Прийдіте, люди, світло оспіваймо* першого
воєводу сил небесних,* він бо є другим світлом, посланим від Світла,*
щоб просвічувати всіх, які з любов’ю кличуть:* радуйся зі всіма
небесними силами,* великий архистритигу Гавриїле.
Кондак, глас 2: На небесах споглядаючи Божу славу,* і на
землі з висоти подаючи благодать,* начальнику ангелів, мудрий Гавриїле,*
служителю Божої слави, і божественний захиснику світу.* Спасай,
оберігай тих, що співають тобі:* Будь нашим помічником, і ніхто не
повстане на нас.
Наступного дня після Благовіщення, тобто 26 березня, Христова
Церква вшановує пам’ять святого архангела Гавриїла. Цей день випадає в
часі Великого посту, тому не має можливости святкувати його так
урочисто, як би цього хотіли вірні. У цей же день, 13 липня, греки свою
перемогу над агарянами завдячують святому архангелу Гавриїлу. Тому
Церква постановила пам’ять святого благовісника Гавриїла урочисто
відзначати також і сьогодні.
У той самий день
Преподобного отця нашого Стефана Саваїта
Тропар, глас 8: Православія наставнику, благочестя
учителю і чистоти вселенної світильнику,* монахів богонатхненна
прикрасо, Стефане премудрий,* ученням твоїм ти все просвітив, сопілко
духовна.* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, глас 4: Дослідивши глибину премудрості, Стефане,*
віднайшов ти єдиний благовгодний скарб,* і дорогоцінні перли розуму,*
своїми стражданнями здобув, преблаженний.
Преподобний Стефан спасався у лаврі святого Сави Освященного, що
була поблизу Єрусалиму, тому і стали називати його Саваїт. Він народився
близько 725 року, його братаничом був преподобний Йоан Дамаскин, під
керівництвом якого подвизався в тій лаврі близько п’ятнадцять літ. З
часом він досяг такого рівня досконалости в духовному житті, що Бог
наділив його даром прозорливости:він бачив те, що мало колись статися
або діялися в той самий час в іншому місці. Також він зцілював хворих,
прогнав злого духа з одної біснуватої дівчини. Перед смертю ангели,
невидимо для інших, оточили преподобного Стефана, а коли до вмираючого
прийшли брати, то він благословив їх, а деяких упоминав, щоб
виправилися, бо мають блуди і гріхи, про які ніхто не знає. З молитвою
на вустах святий віддав Богові свою душу. Сталося це 794 року, на
шістдесят дев’ятому році життя. Святого не слід плутати з іншим святим
Стефаном Саваїтом, пам’ять якого вшановуємо 28 жовтня.
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
***
У той самий день 
Святителя Юліана, єпископа Кеноманiйського
Святитель Юліан, єпископ Кеноманійський, був висвячений на єпископа
апостолом Петром. Існує припущення, що він − одна особа з Симоном
прокаженим (Мк. 14, 3), в Хрещенні отримав ім'я Юліан. Апостол Петро
послав святого Юліана проповідувати Євангеліє в Галлію. Він прибув в
Кеноманію (район річки По на півночі нинішньої Італії) і оселився за
містом (ймовірно, Кремона) в малій хатині, і почав свою проповідь серед
язичників. Ідолопоклонники спочатку слухали його з недовірою, але
проповідь святого супроводжувалася великими чудами.
Святитель Юліан молитвою зцілював хвороби. Поступово до нього стали
стікатися численні натовпи людей, які просили допомоги. Зцілюючи тілесні
недуги, святий Юліан зціляв і душі, просвіщаючи тих, хто приходили до
нього, світлом Христової віри. Щоб втамувати спрагу численних
відвідувачів, святий Юліан, помолившись Господу, встромив свій жезл в
землю і вивів з сухого місця джерело води. Це диво навернуло до
християнства багатьох язичників.
Одного разу святителя викликав до себе місцевий князь. Біля воріт
княжого житла сидів сліпий, якого святий Юліан пошкодував і,
помолившись, дарував йому зір. Назустріч святителю вийшов князь і,
дізнавшись про чудо, яке щойно відбулося, припав до ніг єпископа,
просячи про Хрещення. Оголосивши князя і його сімейство, святий Юліан
призначив їм триденний піст, а потім вчинив над ними таїнство Хрещення.
За прикладом князя, до Христа навернулося і більшість його підданих.
Князь пожертвував єпископу свій будинок для влаштування в ньому храму і
забезпечив церкву всіма засобами.
Святий Юліан старанно піклувався про духовну освіту своєї пастви і,
як і раніше, зціляв хворих. Глибоко співчуваючи горю батьків, святитель
своєю молитвою просив у Бога повернення їхніх померлих дітей до життя.
Святий єпископ Юліан довго залишався на своєму престолі, вказуючи пастві
шлях до Неба. Святитель помер глибоким старцем. До кінця днів своїх
благовістив він про Христа і абсолютно винищив ідолопоклонство в країні
Кеноманійській.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар