Рм.4,13–25: «Зовсім був певний, що він обіцяне спроможний виконати»
У нашому житті ми ухвалюємо ті чи інші рішення на підставі свого
попереднього досвіду, знань, які маємо, або того, що нам хтось підказав,
допоміг. Ми часто відштовхуємось від видимих речей, особливо коли нам
бракує іншого досвіду – духовного. А коли вже усі людські можливості
вичерпані, спроможності дати собі раду вже немає, тоді ми починаємо
казати, що лишилось лише довіритись Богові. Те, що мало бути першим,
тобто наша довіра до Бога, часто буває останнім.
Ніхто не був посоромлений, хто покладався на Господа. За взірець
Господь дає Авраама, який довірився Богові, і що було неможливе
по-людському, по-Божому стало можливим. Тому не дивімося навколо
себе, ніколи не шукаймо собі якогось виходу чи оправдання, що це
неможливо. Все можливо для того, хто довіряє Господеві!
***
Мт.7,21-23: «Той, хто чинить волю Отця мого, що на небі»
Господь вказує, що лише декларування віри й визнання того, що ми є
християнами, не робить нас ближчими до Нього. Насправді наближаємося до
Отця лише тоді, коли чинимо Його волю. Ісус немовби ставить питання для
кожного з нас, чи завжди ми готові сказати Богові: «Нехай буде воля
Твоя».
Як нам не тяжко було б прийняти обставини, людей, події, але саме
цього від нас сподівається Господь. Бажає, аби ми вміли пізнавати Його
волю і чинити її. І головне не те, чи знаходимо в собі сили, а чи маємо
бажання йти за Його волею. Коли ми щиро прагнемо слухатися Бога, то
Він дасть нам для цього потрібні сили, мудрість і терплячість, щоб Його
воля стала дійсністю нашого життя.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар