Преподобна Єфросинія, ігуменя Полоцька (1173)
Преподобна Єфросинія, ігуменя Полоцька, в миру Предслава. дочка князя Георгія Всеславича. З дитячих років вона мала любов до молитви і книжкового вчення.
Відкинувши пропозиції про шлюб, Предслава прийняла постриг з ім'ям
Євфросинія. З благословення єпископа Полоцького Іллі, вона стала жити
при Софійському соборі, де займалася переписуванням книг.
Близько 1128 року єпископ Ілля доручив преподобній влаштувати жіночий монастир. Вирушаючи в Сільце, - місце майбутньої обителі, - подвижниця взяла тільки святі книги - "весь свій
маєток". У збудованому Спасо-Преображенському монастирі свята навчала
дівчат переписування книжок, співу, шиттю та іншим ремеслам. В 1161 році
її старанністю був побудований собор, що зберігся до нашого часу.
Преподобна
Єфросинія заснувала також Богородицький чоловічий монастир, в який на
її прохання Константинопольський Патріарх Лука послав список з
чудотворної Ефесі ікони Божої Матері. Незадовго до смерті преподобна
Єфросинія з племінником Давидом та сестрою Євпраксією вирушила у
паломництво по святих місцях.
Вклонившись святиням Царгорода, вона прибула до Єрусалиму, де в Руському монастирі Пресвятої Богородиці Господь сподобив її прийняти мирний спочинок 24 травня 1173 року. Не пізніше 1187 року тіло святої перенесено в Києво-Печерський монастир, а в 1910 році мощі перенесені в Полоцьк в заснований нею монастир.
Преподобна Єфросинія Полоцька прославилася в Церкві як покровителька жіночого чернецтва.
Джерело: Наддвірнянський деканат УГКЦ
***
Преподобного Михаїла, єпископа Синадського
Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности,*
учителем повздержности* явила Тебе Твоєму стаду всіх речей істина.* Ради
цього придбав Ти смиренням високе,* убогістю – багате,* отче,
священноначальнику Михаїле,* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, гл. 8: Як архієрей всечесний, і благочестя
священностраждалець, заборон злоіменитого не злякався ти, єретичний
спротив його переміг, свобідним гласом голосно кличучи: іконі покланяюсь
Христовій і його пречистої Матері, тому й почитаємо тебе, Михіїле.
Діялося це в часи безчесного іконоборця Лева Вірменина. На
патріяршому престолі сидів святий Никифор (пам’ять його вшановуємо 2
червня). Імператор, ревний прихильник єресі, якось покликав до своєї
палати патріярха Никифора та багатьох єпископів і наказав їм шукати
згоди з єретиками. Святий Никифор відповів, що було би гріхом
католицьким владикам ставати на путь нечестивих. А цар сказав: “Я, як
безсторонній син Церкви, хочу вас примирити”.
На це один єпископ відповів: “Ні, царю, нема правди у словах
твоїх. Як можеш казати, що є безстороннім, коли явно підтримуєш
єретиків, а святу Церкву переслідуєш гірше поганина?
Але Бог усе бачить, дрижи перед Його гнівом і покайся, щоб не
було запізно!” Тим єпископом був святий Михаїл, учень святого Тарасія,
поставлений ним на владицтво в місті Синаді, у Фриґії, муж великого
благочестя, ревний оборонець Христової віри.
Ув’язнений за свої слова, він радий був терпіти всі невигоди
в’язниці. Потім безбожний імператор наказав заслати його на вигнання до
Евдокіяди. Єретики жорстоко переслідували святого, гнали з місця на
місце, а він завжди відстоював почитання святих ікон, навчав, упоминав,
власним життям приводив до Христа й у великий святості помер на вигнанні
близько 818 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар