Святого священномученика Власія, єпископа Севастійського
Тропар, глас 2: I обичаїв апостолів причасником і їх
намісником стався Ти, * знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до
видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри пострадав
Ти аж до крови, священномученику Власіє, моли Христа Бога, щоб спаслися
душі наші.
Кондак, глас 8: Священства помазанням і мученицькою кров’ю
прикрасився ти, славний Власіє, і сяєш всюди у вишніх ликуючи і нас
оглядаєш, які у храм твій прийшли і зовуть безперестанно: «всіх нас
збережи».
З давніх-давен у нас є звичай поручати домашню худобу опіці
святому Власію. Святий Власій був лікарем, він цілковито посвятив себе
служінню Богові. З часом став він єпископом Севастії, міста, що належало
до Кападокії, а опісля до Вірменії Малої. В часи переслідування
християн за Диоклетіяна єпископ Власій скріплював вірних Христових у
святій вірі, а коли майже всі втекли з міста, він також пішов у пустелю і
замешкав у печері біля гори Арґеос.
Однак вояки, послані ловити диких звірів, в зубах яких мали
гинути християни, його знайшли там, а дізнавшись, що він християнин,
закували в кайдани і відвели до мучителя Агриколая (було це вже за
імператора Ліцинія).
Святий Власій охоче йшов з ними, бо, як казав напередодні, йому
тричі явився Ісус Христос і закликав його принести Йому жертву за
звичаєм свого священства. Дорогою горнулися до нього хворі, а він їх
оздоровляв – і людей, і домашню скотину. Одна невіста з плачем принесла
до нього дитину, яка вдавилася риб’ячою кісткою і вже вмирала. Святий
єпископ помолився і дитина стала здорова, а ще Господь наділив слугу
свого Власія особливим даром, що всі хворі на горло призивають його і
донині, сподіваючись на поміч. Коли святого Власія привели до мучителя,
то святий сміливо визнав Христа і переніс усі катування: бичування,
палення свічками, здирання шкіри з живого тіла та інші муки. Потім його
кинули до в’язниці. За ним ішло семеро побожних невіст, збираючи краплі
крови, що стікали з його ран, і помазувалися ними. Коли ж за це їх
привели на суд, то вони навіть чути не хотіли про цісарську ласку, не
злякалися мук і перетерпіли все, що лишень жорстокі кати могли видумати.
Крім інших мук, їх кинули у вогонь, однак він навіть не діткнувся їх
одежі. Одна з них мала двох синів, котрі просили, щоб і їх кинули у
вогонь, та мучитель наказав замкнути їх у в’язниці, де страждав святий
Власій. Усіх сімох жінок лютий поганин наказав убити мечем, так ряди
святих мучениць поповнило сім нових вінців вічної слави.
Потім привели святого Власія на нові муки. Кинули його в глибоке
озеро, але він сухою ногою ходив по воді і, сівши посеред озера, як на
землі, прославляв Господа і взивав до поган, щоб те саме зробили в ім’я
своїх божищ. Кинулося за ним до води 68 воїнів – всі до одного пішли на
дно і загинули. А святий вийшов на берег, став перед мучителем і сказав:
“Покайся і віруй в Ісуса!” Мучитель наказав його стяти мечем, а разом з
ним і двох хлопчиків, мати яких, одна з сімох мучениць, випросила в
Бога для них побідоносний вінець слави. Було це близько 316 р.
Уже здавна на Київській Русі почитали святого Власія як
покровителя домашньої худоби, і коли якась хвороба падає на худобу, то
призивають його на допомогу. Звичай той сягає дуже давніх часів, зразу ж
після смерти святого мученика. Побожне передання розповідає, що коли
святого вели на суд, то якась жінка з плачем прибігла і, припавши до
його ніг, жалілася, що вовк украв її останнє порося. Святий Власій
утішив її і сказав: “Іди спокійно додому, вовк поверне тобі твоє
порося!” І справді, коли жінка прийшла додому, то застала порося здорове
коло хати. Довідавшись наступного дня, що святого Власія після катувань
кинули до в’язниці, вона те порося заколола і частину м’яса у мисці
передала святому мученикові. Він прийняв щиру жертву бідної жінки і
попросив, щоб вона кожного року згадувала його пам’ять, а Бог буде їй на
худібці благословити. З того часу прийнявся, поширився, а з часом і
прийшов на Русь побожний звичай віддавати худібку під опіку св. Власія.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар