Лк.12,2-12: «Кожного, хто визнає мене перед людьми, і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими»
Іноді, коли більше починаємо пізнавати християнство, правди віри,
у нас виникає роздвоєність: з одного боку, ми вже багато знаємо про
Бога й відчуваємо обов’язок, заклик Ісуса Христа визнавати свою віру
перед людьми, з іншого – не хочемо позбуватися того стилю життя, яким
жили раніше, не дуже прагнучи виявляти своє християнство. Тому
дотримуватися заклику свідчити про Господа не завжди для нас просто,
адже свою віру можемо виявляти тільки тоді, коли нею почнемо жити.
Це так, як з чужою мовою: ми навчимося говорити нею тільки тоді,
коли її пізнаємо. А тією Божою мовою, мовою любові, прощення можемо
говорити лише тоді, коли будемо більше й глибше пізнавати Господа. Коли
будемо глибше з Богом, тоді зможемо невимушено давати свідчення про
Господа, якого ми пізнали, для людей, яких зустрічаємо на своїй життєвій
дорозі!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар