Преподобного отця нашого й ісповідника Харитона
Тропар, глас 8: До джерела сліз твоїх потоки ісповідання
злучив Ти* і купіль духовну вчинив Ти, Харитоне преподобний,* і в ній
умиваєш прогрішення,* і чистими представляєш Владиці Богу всіх тих, що з
вірою творять пам’ять твою.* Тому моли Христа Бога,* щоб спаслися душі
наші.
Кондак, глас 2: Насолодившись, богомудрий, повздержністю* і
плоті Твоєї пожадливість приборкавши,* явився Ти як той, що виростає
вірою,* і, як дерево жизні посеред раю, процвів Ти, Харитоне
всеблаженний, священніший.
Преподобний Харитон був родом з Іконії, міста, що лежить в
Ликаонській стороні. У часи Ліцинія його поставили перед судом, Де він
сміливо визнав Христа Спасителя. За це його немилосердно побили, аж тіло
відпадало від костей, а потім кинули до в’язниці, де преподобний
страждав аж до хвилі, коли було оголошено свободу для християн. Тоді
святий Харитон, зі знаками перенесених мук на тілі, вийшов із в’язниці.
Щоб подякувати Господу за всі Його ласки, він вирушив на прощу до
Єрусалиму. За кілька миль до міста на нього напали розбійники і
зв’язаного залишили у своїй печері, а самі пішли шукати ще іншої
здобичі. За переказом, до печери заповзла ядовита змія і почала пити з
коновки вино. Коли розбійники вернулися до печери і напилися того вина,
то в лютих муках усі померли, бо вино було отруєне зміїною отрутою. І
так преподобний Харитон врятувався, а що знайшов він у розбійників
величезні скарби, то все роздав убогим і церквам, а сам біля печери
розбійників побудував лавру, що звалася Фаре, Була вона розміщена від
Єрусалиму на шість миль, У самій печері облаштували церкву, яку близько
380 р. посвятив тодішній патріярх Єрусалиму святий Макарій.
У
лаврі преподобного Харитона зібралося багато самітників, які проводили
час у молитві і праці. Святий Харитон призначив їм ігумена, а сам
перебрався до іншої печери, поблизу Єрихону. Однак і сюди дуже скоро
стали горнутися монахи, і невдовзі тут постала нова лавра, яку згодом
розширив Елпідій, учень преподобного. Тоді святий Харитон пішов глибоко в
пустелю в бік міста Фекуї, але й там змушений був заснувати третю
лавру, яку названо “Сукійською”, що в перекладі означає “стара лавра”.
Не залишився і в ній жити преподобний Харитон, а перебрався на високу
гору, де на самоті прожив аж до смерти. Господь Бог не випускав зі своєї
опіки вірного слугу, а коли святий старець вже не мав сил ходити по
воду, то, за волею Божою, поблизу його печери зі скали потекло джерело
здорової води.
Перед смертю святий слуга Божий зібрав у монастирі
Фаре монахів з трьох монастирів, які він заснував, дав їм останню
науку, благословив і повний чесноти передав свою душу в руки Творця.
Свята Церква зачислила до лику мучеників ще одного Харитона, який
постраждав за віру Христову в часи імператора Аврелія. Він був убитий
мечем.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
_________
У цей же день
Святого пророка Варуха
Святий
пророк Варух був невідлучним супутником, учнем, другом і писарем
великого пророка Єремії. Він записав цілий сувій його пророчих промов і
прочитав їх народу в Єрусалимському храмі. Разом з учителем, святий
Варух гірко оплакував руйнування Єрусалиму Навуходоносором, вчив і
викривав юдеїв і терпів від них ненависть і гоніння. Він був свідком
того, як святого пророка Єремію побили камінням, і поховав його тіло.
Після мученицької кончини пророка Єремії святий Варух жив недовго і
помер у Єгипті, в VI столітті до Різдва Христового. Святий пророк Варух
пророчив про повернення юдеїв з полону вавилонського і запустіння
Вавилона, пророкував про пришестя на землю Сина Божого, Який мав "жити з
людьми", його пророцтво починається словами: "Цей є Бог наш, і ніхто
інший не зрівняється з Ним"(Вар. 3, 36-38; 4, 1-5).
_________
У цей же день
Святого князя В'ячеслава Чеського
Святий
Вацлав (святий князь В'ячеслав Чеський бл. 907 – 28 вересень 935 або
936) – чеський князь з роду Пржемисловичів, святий, шанований як
католиками, так і православними, патрон Чехії. Правив з 924 року по 935
або 936 рік.
Вацлав був сином князя Вратіслава I і стодорянскої язичниці
Драгоміри. У 13 років залишившись без батька, Вацлав був вихований своєю
бабусею (матір'ю батька), святою Людмилою, у християнській вірі. Його
мати Драгомира була дуже незадоволена впливом свекрухи на сина і
переслідувала її, так що Людмилі довелося віддалитися в замок Тетін. Тим
не менш, матері не вдалося повернути Вацлава до язичницьких вірувань. З
дитинства він відрізнявся релігійністю.
Ставши князем, Вацлав ревно вводив християнство в Чехії в західній
(католицькій) формі. Був дружний з німецьким імператором Генріхом
Птахоловом, якого визнавав своїм сюзереном. У Празі побудував церкву на
честь св. Віта.
Молодший брат Болеслав був вихований матір'ю і був близький до
язичництва. Бажаючи захопити престол, він організував змову проти
Вацлава і, скориставшись підтримкою комитів – знатних вельмож, багато з
яких залишалися язичниками – вчинив братовбивство. Слід зазначити, що в
ту пору подібний спосіб сходження на трон був широко поширений. Вацлав
був вбитий Болеславом і його союзниками під час бенкету (за іншою
версією – біля входу до церкви). Цікаво, що згодом Болеслав каявся у
скоєному і, так як в день вбивства у нього народився син, назвав його
Страхквасом, що означало «страшний бенкет». Болеслав також дав обітницю
присвятити сина служінню Богові.
Вацлав користувався великою любов'ю свого народу, і після смерті був
канонізований церквою і став патроном Чехії. Могила св. Вацлава в соборі
св. Віта в Празі стала об'єктом паломництва. Його рештки, шолом, меч і
панцир шануються як святині. День загибелі св. Вацлава відзначається в
Чехії на державному рівні.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар