ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 10 жовтня 2017 р.

10.10.2017р. Б. / Святого мученика Калістрата і дружини його

Святого мученика Калістрата і дружини його

Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у страданнях своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів зухвальства безсильні. * Їх молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 4: Різноманітні рани перетерпівши, і вінки від Бога явно прийнявши, за нас молітеся блаженнії Христу, які пам’ять вашу всесвященну звершуємо, величний Калістрате із співстрадниками твоїми, щоб умирити стадо і людей: Він бо – вірних утвердження. 

Святий мученик Калістрат був воїном і служив під началом Персентина. Його відділ стояв у Візантії, а Калістрат був родом з Халкедону. Родина Калістрата з давніх-давен була християнською, бо прадід, а може, і його прапрадід на ім’я Неокор був воїном у Римі при Пилаті, він бачив страсті Христа Спасителя і всі чуда, які збулися на Голготі. Тоді він увірував у Христа і з рук апостолів прийняв святе хрещення. 

Коли настало люте переслідування християн за імператора Диоклетіяна, то товариші оскаржили Калістрата, що він ночами молиться і призиває Ім’я Ісуса. За це поставили його перед судом, де він сміливо визнав, що є і залишиться вірним християнському Богу. Мучитель наказав його безпощадно бити, а під кінець зашили його в шкіряний мішок і кинути в море. За Божою волею, мішок зачепився за гострий виступ скали, розпоровся, і святий мученик живий доплив до берега. Це бачили його товариші вояки і сорок дев’ять з них навернулося до Христової віри. Усіх цих вояків кинули до в’язниці, де святий Калістрат охрестив їх. 

Наступного дня вони стали перед судом, перетерпіли тяжкі муки, а під кінець усіх їх стяли мечем. Імен тих вояків, окрім одного, що звався Гимназій, не знаємо. Бачачи їх терпеливість та уповання на Бога, з якими вони переносили всі муки, тоді навернулося ще сто тридцять п’ять вояків. Та мучитель не наважився їх судити, бо з цілого полку ніхто не залишився б живий. Тіла святих мучеників чесно поховали, а над їх могилою було зведено церкву. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Немає коментарів:

Дописати коментар