Святої великомучениці Євтимії всехвальної
Тропар мучениці, глас 4: Агниця Твоя, Ісусе, Євтимія, *
кличе сильним голосом: * Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи,
страдаю, * і разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм, * і
терплю ради Тебе, щоб і царствувати в Тобі, * і вмираю за Тебе, щоб і
жити з Тобою, * та як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю
пожертвувалася Тобі. * її молитвами як милостивий спаси душі наші.
Кондак мучениці, глас 4: У стражданні твоїм гідно
подвизалася ти,* і по смерті нас освячуєш чудесами, всехвальна.* Тому
твоє святе успення оспівуємо,* з вірою приходячи до божественного
храму,* і будемо визволені від недуг душевних,* і зачерпнемо благодать
чудес.
Свята Євтимія була родом з Халкедону. її батьки називалися
Филофрон і Теодоросія. Батько був багатим і високим достойником, а вся
родина сповідувала християнство і жила дуже побожно й чесно. В часи
кривавого гоніння християн за імператора Диоклетіяна намісник міста
Приск Антипат став мучити християн. Його воїни ув’язнили 49 осіб, а
серед них усю родину Филофрона.
Коли їх усіх постали перед судом, то Приск не міг надивуватися
красі св. Євфимії і просив її, щоб пожаліла свою молодість і зреклася
Христової віри. Але св. діва, яка посвятила себе небесному Нареченому,
готова була перетерпіти всі муки. І Бог винагородив тверду віру Євтимії,
бо Його сила охороняла її серед нечуваних страждань, які видумав
безбожний мучитель. Божий ангел явився над нею і звільнив її від цієї
лютої муки.
Так само оберігав її ангел, коли мучитель велів кинути її в
розпалену піч. Вогонь відступив і не торкнувся навіть одежі святої
мучениці. Два воїни, Состен і Віктор, побачивши це, стали вголос
прославляти Христа Спасителя, за що Приск наказав стяти їх мечем. Після
тривалих тяжких мук святу мученицю відвели на площу, де відбувалися
всякі видовища, і випустили на неї диких звірів. Тоді Євтимія впала на
коліна і стала вголос молитися до Бога, а голодні дикі леви і ведмеді
лизали їй ноги. Під кінець одна ведмедиця вкусила Євтимію в ногу, і
свята мучениця з молитвою на вустах віддала Богу чисту і безвинну свою
душу. Чи її батьків також було замучено, того не знаємо, одні джерела
свідчать, що їх кинули диким звірам на пожирання ще перед мученицькою
смертю дочки, а інші стверджують, що вони поховали її тіло. Однак це не
були такі часи, щоб мучителі відпускали християн на свободу, і тому
найвірогідніше, що вони також були увінчані вінцем слави. Сталося це
близько 288 р.
Над могилою святої мучениці Євтимії зведено прекрасну церкву, а
Бог прославив її мощі численними чудами. У цій церкві відбувся Четвертий
Вселенський собор у Халкедоні (451 р.).
Про чудо, яке тут сталося за
заступництвом святої Євфимії, ми вже писали в день 11 липня. Пізніше,
коли Халкедон захопили перси (617 р.), мощі святої Євтимії було
перенесено до Царгорода, бо боялися, щоб погани їх не осквернили. Мощі
святої поклали в церкві, посвяченій її пам’яті. Та гіршими від поган
виявилися єретики-іконоборці, бо один з імператорів – чи то Лев Ісавр,
чи то Костянтин Копроним, – наказав мощі святої покласти в дерев’яну
скриню і скинути в море. Однак два брати монахи знайшли мощі і завезли
на острів Лемнос. Мощі святої спочивали тут аж до 796 р., коли за
патріярха Тарасія його було повернено назад до Царгорода і перенесено з
великими почестями на давнє місце. Тут мощі святої Євтимії знову
прославилися численними чудами.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар