ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 6 вересня 2017 р.

06.09.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Кр.13,3–13:  «Випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває?»

Коли дивитися в історію людства, історію Церкви, то найбільше закарбовується в пам’яті людей все негативне: війни, протистояння, конфлікти. Подібно і в нашому житті. Коли у нас все добре, ми на це не звертаємо особливої уваги. Ми здебільшого пам’ятаємо невдачі, падіння і помилки які пережили у житті. Часто навіть думаючи про себе, оцінюємо насамперед свої негативні риси, міряємо себе нашими гріхами. 

Але варто пам’ятати, що в кожному з нас є образ Божий, який маємо розпізнавати все краще й допомагати йому все більше в собі розвиватися і виявлятися. Щоб цей образ щораз більше ставав явним у нашому житті та вів нас до святости. Бо святі – це ті, які розпізнали образ Божий у собі, й дали засіяти цьому образу Божому в них.

*** 
Мр.4,35-41:  «І затих вітер, і залягла велика тиша»

Марко дуже докладний у своєму Євангелії, так і тут він детально оповідає про те, як Христос і апостоли подорожували човном по Галилейському морі й почалася буря. Учні почали панікувати, бо не могли нічого вдіяти, з’явилася загроза їхньому життю. 

У цей час Ісус Христос спокійно спав. Вони, перелякані й повні емоцій, немовби кажуть Господеві, хоч вголос цього і не промовляють: «Якщо нічим не можеш зарадити, то хоч будь з нами солідарний, щось роби: черпай воду, думай, що можна було б вчинити в цій ситуації. Чому Ти не підтримуєш товариства в біді?» І коли Христос прокидається, бо Його розбудили, то зразу втихомирює бурю. Євангеліє каже, що залягла велика тиша. 

Часто так само буває в нашому житті, коли з’являються різні проблематичні ситуації. Коли ми емоційно на них реагуємо, тоді вони переходять немовби всередину нас, забираючи мир і приносячи неспокій. 

Ця буря принесла неспокій апостолам – і вони впустили цю бурю, цей неспокій до свого серця. Христос же, Той, Який має мир, немовби виливає цей Свій мир назовні – і буря заспокоюється. 

Бог закликає нас не давати зовнішнім обставинам керувати нами й приносити неспокій до нашого серця, а вміти в будь-якій ситуації зберігати Божий мир. 

Під час Божественної Літургії ми дуже часто молимося за мир. Перші три прохання саме про це: в мирі Господеві помолімся, за мир з висот.., за мир всього світу… Дуже часто повторюємо: «Мир вам». Маємо зберегти цей мир, бо якщо він буде в нас, то й виливатиметься назовні. Як кажуть святі отці: «Здобудь мир – і навколо тебе тисячі спасуться».

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар