Преподобних Симеона, Христа ради юродивого, та Йоана, його сопосника
Тропар, глас 4: Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами
по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у
мирі направ життя наше.
Кондак, глас 2: Безплотного і плоті явленого і чеснотами
надприродно осяяного, Симеона рівноангельного і богоносного возхвалімо, а
з ним і Йоана приснопам’ятного, з вірою і любов’ю, як тих, які моляться
Господеві неустанно за всіх нас.
Ще юнаками вони зреклися світу. Щирі приятелі з дитинства, вони
разом поїхали поклонитися Святим місцям у Єрусалимі і там їхнє серце
запалало великою любов’ю до Христа Спасителя. Приятелі відпустили своїх
слуг на волю, не втримало їх навіть багатство, яке залишили вдома, і
вступили до монастиря, який заклав колись святий Герасим. Ігумен Никон
постриг їх і поблагословив на пустельне життя. Далеко в пущі вони
знайшли печеру і там, борючись зі спокусами, в постах, молитвах і
чуванні, прожили 29 років. Тоді Симеон вирішив піти у світ, щоб спасати,
мірою своїх сил, інших, а Йоан, хоч як йому було жаль розлучатися з
приятелем, залишився в пустелі.
Преподобний Симеон пішов до Єрусалиму і там три дні молився на
Голготі. Найбільше він просив у Господа, щоб його добрі діла, якщо йому
вдасться якесь задля спасення ближнього зробити, були приховані від
світу, а після молитви постановив удавати зі себе дурного, несповна
розуму, юродивого Христа ради, щоб легше було приховати силу творити
чуда, яку дав йому Бог.
Він прийшов до міста Емізени. В убогій одежі, в солом’яній шапці
він ходив вулицями міста, а за ним біг гурт злих хлопчиськ, які з нього
насміхалися, кричали і штовхали. Преподобний Симеон найнявся до одного
єретика на поденну роботу, господар велів йому продавати горох на площі.
Святий упродовж семи днів до цього постив і тепер став їсти той сирий
горох. Єретик, побачивши це, жорстоко побив його і вигнав з хати, але
святий постійно повертався до нього, аж поки не навернув його разом із
жінкою до Христової віри. Потім преподобний Симеон найнявся на роботу до
одного жида, гутника-шкляра. Що жид зробить склянку, то святий Симеон
перехрестить її – і вона трісне, і тріскали ті склянки доти, доки жид
врештірешт не прозрів і прийняв святе хрещення. Іншого разу йшов святий
вулицею, тримаючи в одній руці велику ковбасу, а в другій – гірчицю, і
їв по дорозі. Ніхто уваги на дурня не звертав. Аж надійшов бідний
чоловік, незрячий. Преподобний натер йому очі гірчицею та й пішов собі –
а сліпий прозрів.
На все місто лиш один чоловік, диякон Йоан, знав життя Симеона і
його чесноти. Цього диякона, який часто давав святому їсти, засудили за
вбивство людини, кинули до в’язниці і вже мали стратити. Зустрів якийсь
чоловік преподобного Симеона і сказав йому:“Тепер, небоже, помреш з
голоду, бо твого диякона ось-ось повісять”.
Святий Симеон став ревно молитися, і знайшлися справжні
винуватці, а диякона відпустили. При зустрічі преподобний сказав
йому:“Це Бог тебе покарав за те, що двом біднякам не дав милостині, коли
в тебе просили її!”
Таке ось було життя святого Симеона. Перед смертю він ще відвідав
свого брата Йоана і провістив йому, що вони обидва скоро помруть.
Повернувшись до міста, преподобний Симеон далі провадив своє життя
юродивого, ночами молився і в бідності й убогості, нікому не відомий,
помер. Поховали його поспіхом, як бідака, бо диякон Йоан ще не знав про
його смерть. І щойно коли довідався про це, лиш тоді оголосив, що той,
юродивий, насправді був великим пустельником і Божим угодником. Тоді
стали відомі й усі чуда, які він учинив, і люди дізналися, який великий
святий жив серед них, що зцілював хворих, а всі його мали за дурня. Які
то далекі людські суди від судів Божих! Преподобний Симеон помер близько
590 р., того ж року помер і преподобний Йоан.
У той самий день
Святого пророка Єзекиїла
Тропар, глас 2: Пророче Божий Єзекиїле, ти прозрів
замкнені Духом врата і і на Втіленого, на виході їх, Єдиного вказав
Бога, Його моли, молимось, щоб відкрив двері милості Своєї і спас душі
тих, які благочесно оспівують пам’ять твою.
Кондак, глас 4: Божим пророком явився єси, Єзекиїле
чудний, воплочення Господнє всім провістив єси, Сущого Агнця і
Зиждителя, Сина Божого, який явився во віки.
Зло і нечистота ширилися серед жидів. Вони забули про свого Бога,
каменували Його пророків, а втіхи шукали в ідолопоклонстві. Дарма, що
пророк Єремія закликав їх до покути;як голосу того, що кличе в далекій
пустелі, так і його не чули закаменілі серця окаянників. І прийшла кара
Божа. Навуходоносор уже вдруге захопив Єрусалим, а царя Седекію і тисячі
жидів погнав у неволю. А третю кару, зруйнування Єрусалиму і святині,
Єремія провістив у Єрусалимі. В Халдейській землі, серед поневолених
жидів пророкував пророк Єзекиїл.
Батько пророка Єзекиїла, Бузі, був священиком. Св. Єзекиїл разом з
іншими потрапив у неволю, жив він над рікою Кевар. Бог покликав його на
пророка 593 р. до Р. Хр., коли жиди перебували в неволі вже п’ять
років. Він побачив у хмарах чотирьох створінь, перше з людським
обличчям, друге – з левиним, третє – з головою бика, а четверте – з
головою орла;кожне з них мало дві пари крил, однією закривали голови, а
другою – тіло. Вони тримали престол, на якому сидів Господь. Святі Отці
це тлумачать, що створіння ті символізували чотирьох євангелистів, кожен
з яких у свій спосіб описав життя Христа Спасителя. Так, людське
обличчя означає Його людську природу, левине – Його Божество, голова
вола – означає страсті Христа Спасителя, а орел – означає Воскресіння і
Вознесіння Ісуса. Тому-то в іконографії людська постать символізує
святого євангелиста Матея, лев – Марка, віл – Луку, а орел – Йоана.
Господь наказав йому іти й пророкувати серед жидів, без огляду на
те, слухатимуть його чи ні. І дав йому Господь Бог сувій, на якому
написано було:“Жалощі, стогін і скарги” – і велів його з’їсти. Вуста
пророка наповнилися дивною гіркотою. І сказав Господь, що якщо пророк не
послухає і не стане погрожувати грішникам гнівом Божим, то сам за них
відповість своєю душею.
Став святий Єзекиїл проповідувати серед жидів;провістив їм
зруйнування Єрусалиму, що одна частина жидів загине від голоду, друга –
від меча, а третя буде розсіяна по всьому світу. Господь велів пророку
Єзекиїлу обрізати своє волосся і поділити на три частини:одну – спалити,
другу – посікти мечем, а третю – пустив на вітер. Закривши своє лице і
очі, пророк вийшов із міста у знак того, що й цар Седекія, правитель
Єрусалиму, вийде з міста, його схоплять, виколять очі і погасне перед
ним ясний світ.
Пророцтва Єзекиїла стосувалися також і сусідніх поганських
народів:вавилонян, моавитян, едомлян, амоніїв, єгиптян, яким провістив
утрату незалежности і вічну неволю. Провістив він також Божу кару злим
пастирям (священикам) стада, які пасуть самі себе, їдять м’ясо і молоко
зі стада, а овечок Божих не пасуть, не допомагають хворим, не зцілюють
недужих, не втішають розкаяних, не шукають заблудлих і загиблих, а через
це розпорошилися вівці, бо не мали пастирів, і дикі звірі їх поїдають.
Тому Господь збере вівці свої (своїх вірних), виведе їх з-посеред поган
(безвірних) і вони будуть пастися і спочивати на горах Ізраїля. “Я буду
судити між вівцею та вівцею. Я поставлю над ними єдиного пастиря, що
пастиме їх, слугу мого Давида. Він буде їх пасти, він буде пастирем над
ними” (Єз. 34, 22-23). Яке чітке провіщення про Христа Спасителя, про
одне стадо і одного пастиря, тобто про Христову Церкву і її видимого
главу – наступника святого Петра.
А далі в пророцтвах Єзекиїла виявляється уся безмірна доброта і
милосердя Господа, який не полишає навіть тих, що Його покинули:“Я
заберу вас з-між народів;я позбираю вас з усіх земель і приведу вас у
вашу країну. Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь;я вас очищу від
усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів. Я дам вам нове серце, і
новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам
вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух мій і вчиню так, що ви
будете ходити в моїх заповідях та берегти й виконувати мої установи. Ви
житимете в країні, що я дав батькам вашим, і будете моїм народом, а я
буду вашим Богом” (Єз. 36, 24-28).
Після цього Господь вустами пророка Єзекиїла провіщає воскресіння
мертвих. Дух Божий вивів пророка на поле, повне костей, і спитав
Господь Єзекиїла. “«Сину чоловічий! Чи оживуть ці кості?» Я
відповів:«Господи Боже, Ти знаєш». Тоді сказав до мене:«Проречи над цими
кістками й скажи до них:Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так
говорить Господь Бог до цих костей:Ось я введу в вас дух, і ви знов
оживете. Я обкладу вас жилами, ви поростете тілом, я вкрию вас шкірою,
вкладу в вас дух, і знову оживете, і зрозумієте, що я – Господь»” (Єз.
37, 3-6). А коли пророк промовив слова, що йому велів Господь, то
зрушилися кістяки, кістка єдналася з кісткою і вкрилися тілом, а коли за
наказом Божим пророк сказав, щоб у них вступила душа, то трупи враз
ожили. Були це кістяки померлих, тих, що говорили:“Кості наші висхли,
надія наша пропала, прийшов кінець нам!” (Єз. 37, 11). І пролунало слово
Господа:“Ось я відчиню гроби ваші, і виведу вас, мій народе, з гробів
ваших, і приведу вас назад в Ізраїльську землю” (Єз. 37, 12).
Пророцтво Єзекиїла закінчується обітницею повернення жидів у
землю батьків. Та найголовніша обітниця – постання нового Єрусалиму,
Христової Церкви. Близько двадцяти семи років пророкував святий Єзекиїл,
і помер мученицькою смертю:жиди прив’язали його до диких коней і ті
розірвали тіло пророка. Це була помста за те, що пророк закликав їх до
покаяння і хотів добра всьому народові. Святі останки пророка Єзекиїла
поховано поблизу Багдаду, на полі Мавр, у гробі Сима й Арпахшада,
прародичів Авраама.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар