Мт.26,6-16: «Підійшла до Нього одна жінка з алябастровою
плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його Йому на голову»
Знаємо, що миро в ті часи було дуже дороге, і можна зрозуміти,
чому навіть для найближчих апостолів Ісуса Христа такий вчинок був
дивним. З одного боку, Господь служить бідним, потребуючим, з іншого –
даремна втрата стількох коштів, грошей для цього вчинку. Але Господь не
тільки виправдовує цю жінку, але вказує, що вона робить добре. Чому?
Погляньмо, яку найбільшу цінність ми маємо? Наше життя тут, на
землі, – це найбільша цінність. А в тому житті – це наш час. Але ми
часто не усвідомлюємо того, що саме час, присвячений Богові, дуже
важливий. Ми часто можемо думати, що спілкування з Богом, тобто молитва,
навпаки, є втратою часу. Як і учні думали, що виливати таке дорогоцінне
миро – нераціонально.
Для нас виливання мира – витрачання свого дорогоцінного часу для
Бога. І як нам це непросто робити! Причиною може бути те, що ми до кінця
не розуміємо, як важливо для нас перебувати зі своїм Творцем, і
думаємо, що це даремно витрачений час. А саме це перебування з Богом,
наша молитва, «виливання мира» змінює нас, сповнює розумінням того, що і
як маємо робити, як маємо чинити, як будувати стосунки з іншими. Наша молитва, а це перебування з Богом, кладе відбиток на все наше життя!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар