Житія преподобного отця нашого Марка, єпископа Аретусійського, Кирила, диякона, та інших
Тропар, глас 4: Боже отців наших, * що чиниш завжди з
нами по Твоїй кротості, * не віддали милости Твоєї від нас, * але
молитвами їх у мирі направ життя наше.
Кондак, глас 4: Просвітившись благодаттю істини, кінці землі світло і благочесно повчаєте, священномученики славнії, том з вірою вас ублажаємо.
Настали часи страшних переслідувань за імператора Юліяна
Відступника, і полилася кров Христових вірних. Юліян немовби купався в
крові християн, яких навіть власноручно убивав. Він наказував їх сотнями
топити, розпинати на хресті і спалювати на вогні. Безбожник видав
наказ, щоб усі поганські святині, які було зруйновано в часи Костянтина
Великого, відбудовано коштом того, хто їх зруйнував. У місті Аретусії,
наполовину поганському, єпископом був старець Марко, який у тому місті
зруйнував поганську божницю, а на її місці поставив Божу церкву. Юліян
наказав, щоб святий Марко, під страхом кари, побудував нову божницю або
дав на її будову гроші, хоч добре знав, що єпископ нічого, крім одної
одежини, не мав. А тут слід згадати, що задовго до цих подій, коли
збунтовані воїни вбивали найближчих свояків Юліяна, то святий Марко
врятував Юліянові і його братові життя, сховавши їх у церкві.
Святий Марко, коли прийшов наказ платити поганам, заховався у
селі. Однак погани почали брати на муки християн, аби довідатися, куди
подівся єпископ. Тож старець добровільно повернувся до міста, а
розлючений поганський натовп став з нього знущатися. Його водили по
місті, били, волочили по болоті, кидали в збірники нечистот, виривали
волосся з його голови і бороди і віддали його дітям, які кололи його
тіло голками та паличками до писання, і нитками відрізали йому вуха. А
потім намастили його тіло медом і в кошику повісили його надворі бджолам
і осам на корм. Святий Марко молився Богу і тішився, що сподобився
постраждати за Христа. Погани домагалися, щоб святий дав на будову
божниці бодай один гріш, бо йшлося їм про те, щоб їхнє було зверху, але
святий не дозволив християнам дати жодного гроша. І так у муках,
молячись до Бога, навернув багатьох поган до Христової віри і віддав
Богу свою душу 362 р. За те саме, тобто за зруйнування поганської
божниці, погани замучили в Іліополі, в Ливані, диякона Кирила. Його били
так жорстоко, що було видно нутрощі, а кровожерливі погани стали
гіршими від диких звірів, бо живцем вирвали печінку з його тіла і з’їли.
У тих муках святий Кирило віддав Богові свою душу.
У цей день свята Церква поминає всіх християн, які постраждали
від Юліяна Відступника, і пам’ять яких не вшановує окремою службою.
Число тих мучеників дуже і дуже велике. Гинули чоловіки, жінки і діти,
їх жорстоко мучили, та все-таки Церква Христова перемогла, плюгавий
Юліян загинув, а хрест поборов поганство.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар