Святих мучеників Євтропія, Клеоніка і Василиска
Тропар, глac 4: Мученики Твої, Господи, * у страданнях своїх прийняли вінці нетлінні від
Тебе, Бога нашого. * Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів
зухвальства безсильні. * їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 1: Тройцю чесну, тройця мучеників перед множнством народів ісповідала і
долучилась до хорів безплотних стражаючи. Їх днесь з вірою возхвалімо, святкуючи священну і
спасительну для світу пам’ять їх.
Діялося те за часів гонителя Максиміяна. У понтійському місті Амасія мученицький вінець отримав
воїн Христовий святий Теодор Тирон, пам’ять якого Церква відзначає 17 лютого і в першу суботу
Великого посту. Замучений був він за наказом Публія, який невдовзі сам загинув наглою смертю. А
у в’язницях Амасії мучилися товариші святого Теодора, Євтропій і Клеонік та його братанич
Василиск. Після Публія прийшов інший, не менш лютий мучитель, Асклипіодот. Одного дня наказав
він привести на свій суд усіх трьох в’язнів. Коли їх мали виводити з в’язниці, враз небесне
світло осяяло темний льох, а важкі двері самі відчинилися перед тими, що йшли визнавати
Спасителя і Бога свого. З піснею на устах стали вони перед здивованим мучителем і голосно
ісповідали Христа Ісуса. Асклипіодот став погрожувати їм муками, на що красномовний Євтропій
сказав йому так: “Безумний! Ти погрожуєш нам муками? Та ними погрожував нам і твій попередник
Публій, і ось нині він сам потрапив у пекельні муки. Ти не налякаєш нас, бо немає сили, котра б
відірвала нас від Христа Спасителя, за якого ми готові понести і страсті, і найлютішу смерть!”
Тоді поганин наказав бити Євтропія по устах, але той далі голосив славу Отця небесного. Звернувся
потім мучитель до Клеоніка і Василиска, але й ті сміливо відповіли йому: “Ти чув слова Євтропія,
він говорив і за себе, і за нас, бо як Пресвята Тройця є одне, так само і ми нерозлучні у вірі і
в надії на поміч Спасителя!”
Мучитель наказав і їх бити, так, що тіло куснями відпадало від костей, а вони призивали на поміч
Ісуса і святого Теодора Тирона. І ось враз земля похитнулася, кати впали на землю, кайдани
мучеників розсипалися, і їм явився Спаситель, разом зі святим Теодором, і сказав такі слова:
“Витерпіть до кінця, й імена ваші будуть записані в книзі життя!”
Перелякані кати відмовлялися далі мучити святих, дарма, що Аскипіодот кричав, що це чари, а самі
погани голосно говорили: “Ми бачили Бога християнського і чули ангельський голос!” Мучитель
наказав відвести Клеоніка і Василиска до в’язниці, а Євтропія до своєї палати, де обіцяв йому
всяку ласку, велів принести дорогі одежі і запрошував його сісти разом з ним до обіду. Однак
слуга Христовий сказав сміливо, що гріх християнинові ставати на шлях нечестивих і приставати з
грішниками: “Не спокусиш мене золотом, ані достатками, – говорив святий мученик, – слава царя
твого ніщо для мене, а катування твої дорогі мені понад усе. Закінчуй діло своє і дай мені у
смерті з’єднатися з Богом і Царем моїм – Ісусом!”
Так говорив святий Євтропій, й осоромлений мучитель відіслав його до в’язниці, де всі троє цілу
ніч провели в гарячій молитві.
Наступного дня вранці пішов мучитель, зі своїм двором, до поганської божниці і наказав привести
туди святих мучеників, щоб вони принесли божкам жертву. А святі, ставши посеред поганського
натовпу, славили Господа і просили Його так: “Почуй, Господи, нашу молитву, подай доказ своєї
могутности, зруйнуй злобу поганську і на тому місці нехай буде принесена Тобі безкровна жертва,
гідна Твоєї слави!”
І знову затряслася земля і божки поганські самі розсипалися в порох, а голос з неба промовив:
“Молитва ваша вислухана!” Тепер мучитель наказав бити їх жилами, живцем дерти їх тіло, рани
натирати гірчицею, лити на них розтоплену сірку, котра, однак, спливала по них мов зимна,
освіжаюча вода. І знову кинули їх до в’язниці, а була то для святих Євтропія і Клеоніка остання
ніч їхнього життя. Наступного дня мучитель засудив їх на хресну смерть і наказав випровадити за
місто, де вже були вкопані два хрести. Св. Василиска велів він відвести до в’язниці. Коли обидва
мученики побачили місце розп’яття, то з очей їх потекли сльози вдячности, що Бог дозволив їм
померти такою смертю, яку Він, Спаситель світу, сам прийняв на себе.
“Хресту Твоєму поклоняємся, Владико!” – молилися вони і на хресті віддали в руки Отця небесного
свої чисті душі. Сталося це 3 березня близько 290 р. Про славні подвиги святого Василиска
прочитаємо 28 травня, у день, коли Церква вшановує його пам’ять. Ім’я Євтропій означає
“моральний”, Клеонік – “слава перемоги”, а Василиск – “малий король”. Мощі двох святих
прославилися багатьма чудами.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня
впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Немає коментарів:
Дописати коментар