Преподобної мучениці Євдокії
Тропар, глас 8: Правильністю розумною душу твою прив’язала єси до любові Христової,
тліне, гарне, дочасне забуттям пробігла єси як учениця Слова. Перше постом пристрасті умертвила,
а відтак стражданням ворога осоромила, тому Христос подвійних вінців сподобив тебе, Євдокіє
славна, страстотерпице преподобна, моли ж Христа, щоб спаслись душі наші.
Кондак, глас 4: В стражданні твоїм подвизавшись добре і по смерти освячуєш чудес
потоками, всехвальна, нас, які з вірою прибігаємо в божественну церкву твою. Тому, святкуючи,
молимо тебе, преподобна мученице Євдокіє, щоб ізбавитись нам від недуг душевних і почерпнути
чудес благодать.
Cвята Євдокія була самарянкою. Жила вона за часів імператора Траяна в місті Іліополі, в
Келисирії. Як поганка, вона нічого не чула про Христа Спасителя і Його науку, хоч в Іліополі
було багато християн, були священики і був на той час єпископ на ім’я Теодот. Євдокія була
найвродливішою жінкою в місті, й водночас найбільшою блудницею і грішницею. Плюгаве життя її
було всім відоме; вона зібрала величезне майно і була згіршенням для всієї околиці.
Якось одного разу через Іліополь проходив монах Герман, настоятель чоловічого і жіночого
монастирів, і зупинився на ночівлю в кімнаті, яку відділяла від помешкання Євдокії лишень тонка
стіна. Вночі, як зазвичай, Герман став вголос молитися і читати фрагменти зі Святого Письма, де
йшлося про страшний суд і про пекельні кари за гріхи. Євдокія все те чула і вранці, зацікавлена
цим, покликала Германа до себе. Монах розповів їй про головні засади Христової віри, про злобу
гріха і кару за нього так переконливо, що Євдокія, зворушена до глибини серця, припала до його
ніг і благала, щоб спас її душу від вічної загибелі. Герман сказав покликати одного священика з
місцевого духовенства і вони порадили Євдокії, щоб упродовж семи днів вона молилася і розважала
про свої гріхи і щоб постом готувала свою душу до пізнання Божої благодаті. Через сім днів вони
відвідали її, та перед ними стояла вже не та Євдокія. Перед ними була вбого одягнена каяниця,
молитви і сльози якої прийняв Спаситель, як прийняв Магдалину і як приймає кожного грішника, що
розкаюється у своїх гріхах. Євдокія прийняла з рук єпископа Теодота святе хрещення, весь маєток
роздала бідним, а сама почала життя каяниці – убоге, самітницьке, посвячене постам, молитві і
сльозам.
За якийсь час Герман наказав їй піти до жіночого монастиря, того самого, якого був настоятелем, і
постриг її в черниці. В монастирі Євдокія жила так свято, що, після смерти ігумені, її вибрали
наставницею всіх сестер, а Бог наділив її даром творити чуда.
Аврелій, голова міста Іліополя, був переконаний, що Євдокія весь свій маєток узяла зі собою до
монастиря. Тому він послав свого сина з відділом воїнів, щоб її привели до нього. Однак дорогою
до монастиря його син упав трупом. Тоді Аврелій, за порадою інших, просив помочі у преподобної
Євдокії, і вона своїми молитвами воскресила юнака, після чого Аврелій зі своєю родиною
навернувся. Згодом його син став єпископом, а донька Геласія вступила до монастиря, ігуменею
якого була свята Євдокія. Пізніше начальником Іліополя став мучитель Діоген. Він наказав забрати
Євдокію з монастиря і поставити її перед судом. Свята прилюдно стала сповідувати Христа
Спасителя, і тоді Діоген наказав чотирьом воїнам її бити. Бог, однак, прославив її у муках
своїми чудами, так, що сам мучитель навернувся, прийняв святе хрещення і став прикладом ревного
Христового ісповідника. Однак у волі Господній було, щоб Його вірна служниця отримала вінець
мучениці. Коли в Іліополі начальником став Вінкентій, він послав до монастиря відділ воїнів і 1
березня (близько 120 р.) голова мучениці Євдокії упала від удару меча, а душа її піднеслася до
Спасителя.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня
впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Немає коментарів:
Дописати коментар