Євр.1,10–2,3: «Мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги»
Щодня чуємо різні новини, різні думки, нові пропозиції. Часто в
сумі цих багатьох нових знань і пропозицій можемо загубитись і втратити
орієнтир. Тому завжди маємо мати цей сильний стержень, основу наших
стосунків з Богом. Бо коли ми з Господом, то ніякі обставини не можуть
нас вибити з колії, коли ми є з Ним, то ніщо нас не може забагато
хвилювати. Бо з нами є Бог.
Через призму віри можемо подивитися на все, що діється в нашому
житті. Святий Августин казав: коли Бог – на першому місці, то все інше
буде на своїх місцях. Коли Його немає на першому місці, то щось інше
неминуче займе перше місце. Скажімо собі правду, скільком різним справам
і обов’язкам ми приділяємо надто багато часу та уваги. Скільки подій
впливають на нас і ми ними переймаємось, саме вони знову і знову
збивають нас з дороги і ми забуваємо про Бога.
Тому зізнаймось собі щиро, є багато чого, що віддаляє нас від
Господа, і намагаймось у шкалі пріоритетів поставити взаємини з Богом на
перше, чільне місце!
***
Мр.2,1-12: «Що легше – сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?»
Не дивно, що євреям, які дуже звикли до своїх традицій, було
складно сприйняти особу Ісуса Христа і Його поведінку. Випадок із
розслабленим влучно це підкреслює. Адже здоров’я за часів Ісуса не
просто цінували, а вважали виявом Божого благословення. І Господь зцілює
розслабленого, повертає йому здоров’я, навіть більше – відпускає йому
гріхи. Так Він виявляє своє Божество. І, здавалося б, саме тоді всі
присутні мали зрозуміти, Хто перед ними. Для сучасного християнина, який
розуміє, що Ісус Христос – Той, хто дає зцілення, Той, хто своєю кров’ю
змиває наші гріхи, ця ситуація логічна. Але як часто у своєму житті,
коли перебуваємо в ситуації цього розслабленого, шукаємо зцілення і
прощення в нашого Господа?
Мати добре здоров’я – великий дар від Бога, однак часто ми це
усвідомлюємо лише тоді, коли хворіємо. А наскільки більшим даром є
можливість мати добре духовне здоров’я через Боже прощення, багато
християн усвідомлюють лише під час Великого посту. Кожна людина в
глибині свого серця усвідомлює свої гріхи, але, ніби адвокат,
виправдовує себе, свої вчинки. У час Великого посту людина має нагоду
проаналізувати свій душевний стан, покаятися й приступити до Божого
прощення.
Покаяння – це великий дар, який дав нам Бог, однак не для того,
щоб ми користали з нього лише раз на рік. Якщо усвідомлюємо свій гріх –
більше чи менше, – то завжди якнайшвидше приходьмо до Бога, перепрошуймо
Його і змінюймося. Бо ж каже Господь: «Хто без гріха?» Хіба ми буваємо
без гріха? Тому частіше прибігаймо до Бога з покаянням, взиваючи про
прощення, і так швидше перемінимося, станемо досконалішими, праведними
та святими.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар