2Кр.9,12–10,7: «Своєю молитвою за вас з’являються вам зичливі – заради надмірної благодаті Божої у вас»
Знаємо, як багато у світі матеріальної нужди, скільком людям
потрібна допомога в дуже різних сферах. Знаючи про те, що багатьом людей
у світі не вистачає навіть води. Порівнюючи з цим, навіть дуже бідна
людина в наших обставинах почуватиметься багатою. Буває, що ми під
впливом емоцій кидаємось, щоб комусь із них допомогти, потім
знеохочуємось, бо стрічаємось із живими людьми, які сповнені недоліків,
вад, пристрастей. Знеохочуємось допомагати, бо часто нас використовують,
і ми перестаємо довіряти.
Апостол дає нам дуже цінну пораду, що з великої любови до людини
можна подбати про неї молитвою. Молитвою можна подбати про кожну людину,
про яку тільки згадаємо. Ми не можемо всім допомогти матеріально, для
всіх приділити час і увагу, щоб поспілкуватися і сказати добре слово,
але ми можемо у своїй молитві всіх віддавати Богові. Всі ті справи,
проблеми, труднощі тих людей передавати Богові. Тож цінуймо нашу молитву, і хай вона буде тим місцем, де ми пам’ятатимемо всіх, кого Господь посилає нам.
* * *
Мр.3,20-27: «Його свояки вийшли, щоб Його взяти, бо було говорено: “Він не при собі”»
Дивна ситуація: найближчі родичі Ісуса не можуть прийняти того,
що Він проповідує. Їм було складно побачити Бога в тій особі, яку вони
знали як людину.
Не тільки тоді, а завжди, у всіх історичних часах і епохах,
людина здебільшого не хоче виділятися, бо їй важко бути інакшою, таку
називають часто «білою вороною». Ми здебільше хочемо прожити своє життя
так, щоб про нас зайвий раз не говорили, тому уникаємо чогось
особливого, що може спровокувати до нас велику увагу. Але саме до
особливого, незвичного життя кличе нас Господь. У собі ми завжди
переживаємо певний внутрішній конфлікт. З одного боку – знаємо, що
говорить Євангеліє і як маємо жити, а з іншого – над нами тяжіє
суспільна думка: як усе це буде виглядати в людських очах? Що люди
скажуть, що вони подумають і як потім будуть ставитися до мене?
Якщо придивитися до нашого життя – життя християн, то маємо собі
чесно й відверто зізнатися, що для нас здебільшого важливіша думка
людей, аніж думка Бога. Для нас суттєвіше, що скажуть люди, а не те, що
«скаже» Господь. Люди ж говорять то одне, то інше. Нині кажуть:
«Осанна!», а завтра: «Розіпни!»
Бог, який є сталим і незмінним повсякчас, не очікує від нас
сьогодні одного, а завтра – іншого. І тому маймо мати відвагу і старання
вслухатися, вдивлятися, чого очікує від нас Господь у тій чи іншій
ситуації. І для нас має бути важливішим, що скаже Господь, а не те, що думають люди.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар