1Кр.15,1–11: «Благодаттю Божою я є те, що я є»
Коли ми уважніше придивимось до учнів, апостолів Христових, до
святих та до всіх тих, хто оточує нас, ми побачимо, що всі вони були
немічні. Вони не були «супергероями» чи «надлюдьми», вони – звичайні
люди, які були сповнені своїми вадами, недоліками, пристрастями,
слабкостями.
Але чим відрізняються апостоли, святі Христові від нас? Тим, що
вони дозволили благодаті Божій діяти в них, те, що вони дозволяли Богові
діяти через них. Що заважає нам все більше уповати на Бога, все
більше дозволяти Богові діяти через нас? І Бог, як Він діяв через учнів і
апостолів, як діяв через святих, може діяти своєю благодаттю через
кожного з нас.
* * *
Мт.19,16-26: «Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі»
Кожний із нас від свого народження, відколи наші очі побачили цей
світ, постійно щось нагромаджує. Спочатку знання, потім досвід, коли
росте фізично, починає збирати різні матеріальні речі. Ми всі чимось
володіємо, кожен із нас чогось досягнув у житті. З одного боку – віримо в
Бога, живемо християнським життям, але з іншого – часто покладаємося на
те, чого ми досягнули в житті, – на свої знання, досвід, статки…
У цьому Євангелії Господь каже піти й продати все, що маємо, і
цілковито довіритися Йому, бути убогим, тобто бути «в Бозі», покладатися
на Бога.
Як бачимо, той юнак не мав потрібної відваги, щоб цілковито
покластися на Бога й пам’ятати, що Господь є Той, хто подбає про людину,
навіть коли батько та матір її покинуть.
Вчімося, може, не відразу, не в одну мить, однак щораз більше
покладатися на Бога; не на свої знання, досвід чи на своїх друзів,
навіть не на свою віру. Покладатися на Бога, вчитися довіряти Йому, які б ситуації не складалися в нашому житті.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар