П'ятниця п'ятнадцятого тижня
Євангеліє
Мр.6,45-53: «Будьте ж мужні: це – я, не бійтесь!»
У своєму серці ми носимо чимало страхів, які найчастіше виходять на гору у наших життєвих труднощах.
Щоб їх позбутися, маємо бути свідомі, що життєві бурі, як і бурі на
морі, з часом вщухають. До того ж, в цьому житті нема нічого випадкового
– за кожною бурею є Господь, за всім, що стається, є його свята воля.
Тому дуже важливо усвідомити, що нічого не стається припадково і що за
кожною нашою життєвою ситуацією є Бог.
Побачити Бога, коли ми маємо мир, радість і благодать, якими Він
сповнює нас, є значно легше, аніж за скорботами, труднощами, навіть за
падіннями. Вміймо навіть в найскладніші і найтрудніші хвилини
свого життя побачити, чого Бог хоче чогось нас навчити, а в найбільшій
бурі почути голос Господа Бога, який говорить: «Будьте ж мужні: це – я,
не бійтесь!»
Апостол
Гл.4,3–21: «О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос виобразиться у вас!»
Апостол Павло називає своїх учнів-галатів дітоньками, бо відчуває
відповідальність за їхнє витривання у правдивій вірі, як їхній духовний
батько. Знаємо як батько та мама клопочуться за своїх дітей, щоб вони
були добре виховані, пильновані, навчені. Так і Павло турбується, щоб
вони вповні відображали Христову науку. Це, очевидно, нелегко, тому й
каже, що народжує в муках: значить знов і знов вказує на Христа.
Так само і ми маємо робити: народжувати інших знов і знов. Без
останку, без знеохоти, без покладання рук, – знов і знов свідчити іншим
людям про Бога, приводити до Бога, вказувати на Господа. І нехай ніщо
нас не зупинить, навіть гріхи і помилки тих чи інших осіб. Вчімося цього
в апостола Павла. Він радів з того, що стало і повсякчас міг
народжувати інших, хоча й в муках, щоб Христос все більше відображався в
них і їхньому житті.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар