Четвер п'ятнадцятого тижня
Євангеліє
Мр.6,30-45: «Дайте ви їм їсти»
Люди, чуючи і бачачи Христа, перебуваючи з ним, більш чи менш
свідомо, були захоплені Ним настільки, що не звертали уваги на земні
речі. Напевне і нам траплялось в житті так, хоч рідко, бути перейнятими
Богом, щоб не звертати уваги на земні речі. А як правило в житті є так,
що чим більше ми перейняті різноманітними справами, турботами і речами,
тим менше перейняті Богом.
Дивлячись на цей випадок бачимо, що Христос будучи свідомим, що
людина є в тілі й потребує поживи, коли учні Йому вказали на те, що ці
люди зголодніли, відповів: «Дайте ви їм їсти».
У будь-яких обставинах Бог очікує кожного з нас. Бог не сподівається від нас ні багато, ні мало, а тільки те, що ми спроможні зробити.
І як правило ми можемо дуже багато. Святі особи тому й стали святими,
що кожної миті свого життя робили те, що могли. Сьогодні маємо
замислитися над тим, як багато ми спроможні робити в обставинах нашого
життя. Бо так, як Господь сказав до апостолів: «Дайте ви їм їсти», так Він каже кожному з нас: «Зроби те, що ти можеш, я від тебе цього очікую!»
Апостол
Гл.3,23–4,5: «Нема юдея ані грека, нема невільника, ні вільного, немає ні чоловіка, ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі»
В людському житті в нас є свої стосунки, які нас єднають, а це
родинні, приятельські, по зацікавленнях. Нас часто єднає те, що знаємо
одні одних, або належимо до певної групи осіб, до певної нації. І часто в
житті ми так будуємо своє життя, що навіть ми як християни живемо в
своєму християнському середовищі, а інших людей, які поза цим
середовищем, часто сприймаємо як неблизьких нам. Господь дає нам
зрозуміти щось більше: всі ми є в Христі браття і сестри.
Кожна людина, яку я зустрічаю на своїй життєвій дорозі, мені є братом
і сестрою. Всі ж ми промовляємо до Бога «Отче наш». Питання для кожного
з нас, чи ми віримо в це, що промовляємо. Коли ж трошки усвідомимо
собі, що ми маємо спільного Отця, тоді лише почнемо будувати
братерські стосунки одні з одними. Так, може інші особи цього не
свідомі, однак я мав би своєю поставою і поведінкою до них, це їм
показати. Може вони цього не розуміють, але своїм життям я мав би
засвідчити їм про це. Це не є так просто це робити. Але найперше маємо
бути свідомими, що маємо спільного Отця і лиш тоді почнемо жити цим крок
за кроком. Бачимо, на прикладі святих, що вони завжди старались
обдаровували кожну людину любов’ю, всіх приймали, як своїх братів і
сестер.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар