Понеділок п'ятнадцятого тижня
Євангеліє
Мр.5,24-34: «Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги»
З Євангелія ми довідуємося, що тисячі людей ходили за Ісусом. Кожен з
них мав свої причини: хтось почув і йому було цікаво це побачити, хтось
захопився тим, що говорив Христос… Проте в Євангелії читаємо, що не так
багато зцілялося, не так багато отримало поміч від Господа, але ж
практично всюди Ісус творив чуда, зціляв через віру людей.
Христос був і буде той самий.
Отже, так само стається в житті кожного з нас тепер, бо Христос
діяв, діє і буде діяти. Він допомагав і бажає допомогти кожному в
будь-яких сферах життя, але мусимо для себе усвідомити цю потребу і
вірити, що для Бога немає нічого неможливого. Річ не в тім, чи Бог може
чи не може, або хоче чи не хоче, а лише в тому наскільки я вірю. Віра – це та підстава, яка дає Богові діяти в житті кожного з нас.
Апостол
Гл.2,11–16: «Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому, що заслужив на докір»
Щось перед нами постає дуже дивне, а одночасно дуже миле і приємне.
Павло новонавернений докоряє Петрові, знаючи, що Христос сказав: ти
Петро – Кифа, і на тобі збудую Церкву. Чому так робить? Тому що кожній
людині властиво помилятись, і Петрові. Він виходив з єврейських
традицій, тому не завжди міг відважно засвідчити свою віру і поступав
по-людськи.
Павло боронив правду, стояв за правду в той момент, коли Петро не міг піти до кінця за правдою, за духом християнським. І
тому, які б наші стосунки не були в нашому житті, хто б не був перед
нами, ніколи не біймося свідчити правду. Не нападати на когось, не
дорікати комусь, не критикувати когось, але свідчити правду.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар