П'ятниця одинадцятого тижня
Євангеліє
Мт.24,27-33,42-51: «Чувайте, отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде»
Знаємо, що в перших роках християнства ученики, апостоли завжди
очікували цього другого приходу Господа. Тепер лише час від часу, а
правду кажучи майже ніколи люди не говорять про свій відхід до
вічності, ніхто практично не згадує і не чуває про другий прихід Господа
нашого Ісуса Христа.
Проте Господь завжди приходить в наше життя і тому дуже важливо бути
відкритим на те, щоби пізнавати цю Божу присутність. Бог є завжди.
Справа в тім – наскільки ми цю Божу присутність можемо для себе
відкривати і нею жити.
Наш відхід до вічності, наша смерть буде лише потвердженням того, що
ми вибрали і чим жили. Якщо ми жили ціле життя без Бога, то смерть –
потвердження, так буде вічно. Коли ми наше життя прожили з Богом, чували, зустрічали Його, то так буде і у вічності.
Апостол
2Кор.4,13–18: «Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день у день»
Ми часто собі ідеалізуємо християнське минуле, але і там були свої
плюси, і мінуси, і в середовищі апостолів, і зовні. Але християни ніколи
не втрачали відваги, вони ніколи не опускали рук. Вони розуміли, що
будь-які обставини є сприятливі для духовного зросту. Можна сказати,
коли йде хтось за Христом і проповідує Христа, то для нього супротивний
вітер завжди буває попутним вітром, як для мучеників їхня смерть була
спасінням, а потім ця кров мучеників стала насінням Церкви.
Намагаймося менше звертати увагу на зовнішні обставини, що б не
діялось і не відбувалось, будьмо певні того, що в кожних обставинах
можемо зростати духовно, перемінюватись і свідчити про Бога. І без
сумніву, Бог передбачив все, що відбувається, і знає, що все вийде на добро для Його Церкви і кожної християнської душі!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар