Понеділок одинадцятого тижня
Євангеліє
Мт.23,13-22: «Лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне»
У нашому щоденному житті, християнському житті, в житті Церкви, в
духовному житті, ми часто маємо свідомість, що перебуваємо з Богом лише в
храмі на Службі Божій, коли сповідаємося, причащаємося. Ще з Богом є,
коли вранці чи ввечері молимося, читаємо Святе Письмо чи духовну
літературу. Але це дуже мало, якщо поглянути на наш день. Це не раз
лічені хвилини, нехай години – це небагато в порівнянні до тривалості
доби. Інший час ми для себе якось так переживаємо. Але нейтрально
переживати не можемо: або ми є з Богом і свідчимо про Нього, або не
свідчимо. Якщо ми Бога досвідчуємо і переживаємо, тоді в будь-яких
обставинах, в яких ми б не перебували, являємо цього Бога. Необов’язково
промовляти слова молитов тих чи інших, але бути в тому молитовному
стані, бути в присутності Божій, бути в благодаті Божій, бути з Богом. І
тоді ціле наше життя стає свідченням про Бога. А коли наші стосунки з
Богом обмежуються лише тими релігійними практиками, це не є свідченням
про Бога. Я є людиною 24 години на добу. Я є українцем 24 години на
добу. Християнином я теж або є 24 години на добу або не є – не можна
взяти собі якусь відпустку. Не можу я бути 3 години на добу українцем, а
потім особою якоїсь іншої національності. Так само не можу бути я лише
християнином хвилини, чи години на добу.
Тому ми мусимо розуміти ці тверді слова Христа, що каже про
лицемірів. Лицеміри – це ті, котрі вдають, що вони кимось є. Не можемо
ми вдавати християн лише на якийсь час, а тоді в тих чи інших обставинах
взяти відпустку від християнства.
Насправді ж ми всюди і повсякчас покликані вказувати людям на Бога. І, остаточно, чим ми живемо, на те й вказуємо. Якщо ми живемо Богом, то всюди про того Бога свідчимо.
Апостол
2Кор.2,4–15: «Тому благаю вас: Покажіть йому любов»
Рідко зустрічаємо, щоб апостол благав когось. Він показує нам, що
людину, яка є в гріху, яка відпала від Бога, можна повернути до Бога
лише тоді, коли вона Бога досвідчить не гарними словами, але життям.
Бачимо з прикладу життя дуже багатьох святих, якщо не всіх, що люди,
зустрічаючись з ними змінювались, бо вони зустрічались немов би з самим
Богом. Зустрічались з їхнім милосердям, любов’ю, вони самі чули цю
переміну навернення. Вміймо свідчити цю любов, показувати людям, дарувати людям, бо через це показуємо і даруємо їм Бога.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар