Світлий
празник Пасхи завершується не менше світлим і великим празником Святої
П’ятдесятниці. По Христовому Різдві і Воскресінні цей празник належить
до найбільших празників нашого церковного року. Зіслання Святого Духа це
- наче вінець і печать на ділі спасіння людського роду, що його доконав
Божий Син. В дні св. П’ятдесятниці сам Святий Дух помазує апостолів на
проповідників Христового Благовістя. В дні Зіслання Святого Духа
родиться і починає діяти Христова Церква. Святий Дух її провадить,
просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди.
Старозавітня П’ятдесятниця
Євреї у давнину щорічно святкували три великі празники: празник Пасхи,
празник П’ятдесятниці і празник Кучок. Свою назву празник має від того,
що це був 50-тий день після празника Пасхи, а також 50-тий день від
початку жнив. Первісно 50-ця це було свято жнив і подяки. Того дня за
приписом закону приходили до Єрусалиму великі маси євреїв з усіх усюдів,
навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та зложити
з них у храмі свою жертву. В пізніших часах до празника 50-ці, як свята
жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на
горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.
Християнська П’ятдесятниця
Апостоли й перші християни як празник Пасхи, так і празник 50-ці
перейняли від Старого Завіту й задержали його назву, бо і для них це був
50-ий день після Пасхи, але надали йому цілком іншого змісту і
значення. Головний мотив святкування 50-ці для новозавітньої Церкви це
подія приходу Святого Духа на апостолів. Звідси цей празник має ще
назви, День Зіслання Святого Духа або День Святої Тройці.
В понеділок після празника 50-ці святкує наша Церква празник Святого
Духа. А це тому, що Східна Церква з давен-давна має звичай, щоб
наступного дня по великім празнику віддавати честь тим особам, що
виконували головну роль в дні празника. День св. П’ятдесятниці святкує
саму подію зіслання Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений
на віддання особливої чести Святому Духові, як третій Божій Особі.
На осібну увагу заслуговує вечірня понеділка, яка звичайно правиться
не в неділю вечором, але зараз по Св. Літургії коло полудня в сам день
50-ці. Поєднання вечірні з Літургією пояснює о. Дольницький тим, щоб усі
присутні на Літургії могли взяти участь у коліноприклонних молитвах. Ця
вечірня відзначається тим, що крім інших молитов має три довші
покутного змісту молитви, що їх мав написати св. Василій Великий (+
379).
Про ікону
У празнику Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що
після Його відходу на небо Отець пішле учням і Церкві іншого Утішителя,
Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об'явив (Йо.
14, 26). Оскільки учні не змогли зразу прийняти все, а Христос казав, що
має ще "багато" що їм оповісти, то зробити це мав Святий Дух: "Дух
істини... наведе вас на всю правду" (Йо. 16, 13).
Великі майстри східної ікони воліли зосередити свою увагу на
найважливішому: на народженні Церкви. Як не дивно, але тут нема постаті
Богородиці. Проте не забуваймо, що апостоли сидять на кріслах, як
учасники Вселенського Собору. Посеред них бачимо порожнє, але освітлене
місце: це невидимий, але завжди присутній Христос, Глава свого
містичного Тіла.
Іконографічна композиція цього празника має вгорі традиційний півкруг
неба, який символізує Божу присутність. З неба спливають світлі промені
дарів і ласк Святого Духа. Звичайно зображені Апостоли, які сидять
півколом. Півколо – це символ об'єднання Церкви. Над усіма Апостолами є
вогненні язички, якими проявилася присутність Святого Духа (Ді. 2, 3).
Другий прояв – шум вітру – неможливо зобразити візуально, але його можна
відчути посередньо – у виразах збудження та схвильованості Апостолів,
бо вони, крім цього, почали говорити різними мовами (Ді. 2, 4). Вогненні
язички саме й нагадують про цей дар мови. Крім того, вогонь очищує та
гріє, отже, вогненні язики – це вияв нового, теплого відношення любові
між Богом та людьми. Як колись Бог об'явився Мойсеєві у горіючому кущі,
так і тепер – у вогненних язиках.
Колись, при будівництві вавилонської вежі, Бог покарав гордість
будівничих тим, що замішав їх язики-мови, бо це був бунт проти Бога.
Тепер же Святий Дух дає Церкві новий дар язиків-мов, щоб таким способом
сповнилася місія поширення Божої правди. Св. Йоан Предтеча пророкував,
що Христос буде христити водою і вогнем (Мт. 2, 11). Це сповнилося у
Христовому хрищенні та у Зісланні Святого Духа.
Св. Павло, який історично не був присутній при цій події, як і при
Вознесінні, тим не менше зображений на іконі. Він символізує всіх
неприсутніх, в тому числі й нас, яких у Церкві Христовій надихає та
навчає Святий Дух.
У нижній частині композиції, в темноті, часто зображена алегорична
людська постать. Це Космос, тобто всесвіт, який, обтяжений гріхами Адама
та людства, чекає у темряві на просвічення та очищення. В простертих
руках він тримає рушник, щоб прийняти Божі ласки.
Архітектура й стіни символізують Христову Церкву, яка є видимою
спільнотою всіх віруючих. Хто шукає правди, той може знайти Христа й
наглядно бачити Його у навчанні Церкви та у відданому житті вірних.
Тропар та кондак
Тропар, глас 8: Благословен єси, Христе Боже наш, що премудрими
рибаків явив, зіславши їм Духа Святого, і ними уловив вселенну.
Чоловіколюбче, слава тобі.
Кондак, глас 8: Коли ти, зійшовши, язики змішав, розділив ти народи,
Всевишній. Коли ж вогненні язики ти роздавав, у з'єднання всіх ти
призвав. І одноголосно славимо Пресвятого Духа.
Діяння святих апостолів 2, 1-11
В ті дні, коли настав день Пятдесятниці, всі апостоли були однодушно
вкупі. Аж ось зненацька залунав із неба шум, неначе подув буйного вітру,
і сповнив увесь дім, де вони сиділи. і з'явились їм поділені, мов
вогонь, язики, і сіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом
і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм говорити. Були ж у
Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як
зчинився той шум, зійшлася сила народу і збентежилася, бо кожний чув, що
вони говорили його мовою. І дивувалися всі, і чудувалися кажучи один до
одного: Хіба ось всі, що говорять, це не галилеяни? Як же воно, що
кожний з нас чує нашу рідну мову: партяни, мідяни, еламії і мешканці
Месопотамії, Юдеї й Кападокії, Понту й Азії, Фригії й Памфілії, Єгипту й
околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що прибули, юдеї і проселіти,
крітяни й араби, як ми їх чуємо, як вони нашими мовами проголошують
величні діла Божі!?
Євангеліє від Івана 7, 37-52; 8, 12
Останнього великого дня свята стояв Ісус і кликав на весь голос: Коли
хто спраглий, нехай прийде до Мене і п'є! Хто вірує в Мене, як каже
Писання: Ріки води живої потечуть із нутра його. Так Він говорив про
Духа, що мали прийняти ті, які увірували в Нього. Бо не прийшов був ще
Дух Святий, тому що Ісус не був ще прославлений. Деякі з народу, чуючи
ті слова, казали: Він справді пророк. Інші говорили: Він - Христос. Ще
інші мовили: Чи Христос прийде з Галилеї? Хіба не сказано в Писанні, що
Христос має прийти з роду Давида, з села Вифлеєму, звідки був Давид? І
виник роздор через Нього серед народу. Деякі хотіли Його схопити, та
ніхто не наклав на Нього рук. Вернулись слуги до первосвящеників та
фарисеїв, і ті їх питають: Чому ви Його не привели? Слуги відповіли:
Ніколи чоловік не говорив так, як Цей чоловік говорить. Фарисеї казали:
Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у
Нього? Та проклятий народ, що не знає закону! Озвавсь до них Никодим, що
приходив до Нього вночі, один із них: Хіба закон наш судить чоловіка,
не вислухавши його спершу і не довідавшись, що він робить? Ті йому у
відповідь сказали: Чи й ти з Галилеї? Розсліди і побачиш: з Галилеї
пророки не приходять. І знову говорив до них Ісус, кажучи: Я - світло
світу. Хто йде за Мною, не буде ходити в темряві, а матиме світло життя.
Отець Церкви про празник
Святий Дух невпинно повіває чудовим запахом - приємним, солодким і
незрозумілим для людського роду. Але хто пізнав цю втіху Духа та Його
насолоди, крім тих, що удостоїлись, аби Він вселився в них? Святий Дух
вселяється в душі, які каються не інакше, як після багатьох трудів.
Чимало подібного бачимо і в світі. Дорогоцінні камені, наприклад, не
здобуваються інакше, як тільки з великим трудом. Шукаючи того Духа,
святі знайшли Його, і Він є правдивою многоцінною перлиною, про яку
згадує Євангеліє (Мт. 13:45-46) в притчі про купця, що шукав справжню
коштовність, а знайшовши, пішов, продав усе й купив її. Присутність Духа
засвідчує й інша притча про скарб, захований в полі, що його чоловік,
знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає те, що має, і купує те
поле (Мт. 13:44). Нікого так не випробовують спокуси, як тих, що
отримали Святого Духа. І наш Господь, коли на Нього після хрещення
зійшов Святий Дух у вигляді голуба, був ведений Духом у пустиню, де
диявол спокушував Його усіма своїми спокусами, але нічого не зміг Йому
вдіяти, як і пишеться про це в Євангелії від Луки: "І закінчивши всі
спокуси, диявол відійшов від Нього до якогось часу" (Лк. 4:13). Господь
же Ісус повернувся до Галилеї в силі Духа. Так і всіх, хто прийняв Духа і
хто бореться та перемагає, Святий Дух скріплює й подає силу перемагати
кожну спокусу.
Серафим, якого бачив пророк Єзекиїл (Єз. 1:4-9), є образом вірних
душ, що намагаються досягнути досконалості. Він мав шість крил, всіяних
очима. Мав також чотири обличчя, які дивилися на чотири боки: одне
обличчя подібне до обличчя людини, друге обличчя подібне до тельця,
третє - до лева, четверте - до орла. Перше обличчя Серафима (з людським
обличчям) означає вірних, які, живучи у світі, зберігають заповіді, на
них покладені. Якщо хтось з них вступить до монашества, то він стає
подібним до обличчя тельця, тому що несе важкі труди у виконуванні
монаших правил та здійснює більші тілесні подвиги. Хто, удосконалившись в
приписах спільного життя, переходить до усамітнення і вступає у
боротьбу з невидимими демонами, той уподібнюється до вигляду лева - царя
диких звірів. Коли ж переможе він невидимих ворогів, опанує пристрасті й
підкорить їх собі, тоді буде підхоплений вгору Святим Духом і побачить
Божі видіння. Тут уподібниться до обличчя орла: його розум тоді буде
бачити все, що може статися з ним із шістьох сторін, тим самим нагадуючи
шестикрилого Серафима з численними очима. Так він цілковито стане
духовним Серафимом й успадкує вічне блаженство.
Чистота, безперервний і незмінний спокій, повне милосердя та інші
прекрасні чесноти, котрі вінчаються благословенням, є заповідями Божими.
Намагайтесь сповнити ці веління Духа, якими оживляються ваші душі і за
посередництвом яких приймете ви Господа: вони ж є безпечним шляхом...
Із творів Св. Антонія Великого
Немає коментарів:
Дописати коментар