ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 17 травня 2015 р.

17.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя 6-та після Воскресіння

Сліпородженого

Євангеліє
Йо.9,1–39: «Хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим родився?» 

Ісус Христос у своїй відповіді на запитання апостолів, „Хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим родився?” (Ів. 9, 2), вказує не на людську, а на Божу причину недуги сліпого від народження, кажучи: „Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявилися на ньому” (Ів. 9, 3). Брак зору від народження став для сліпого нагодою зустріти і пізнати у своєму житті Месію Христа, Божого Сина та свідчити перед людьми свою віру в Нього, як очікуваного Спасителя світу.

Оздоровлення Ісусом чоловіка сліпого від народження пригадує нам цю просту і важливу правду, що тільки з Христом і в Христі ми можемо знайти повну і вичерпну відповідь на злободенні питання щоденного життя, відкрити їх глибоке людське і духовне значення для нас.

Ми з вами - покоління сліпонароджених. Ніхто, напевно, з нас не заперечить, що більшість з нас народились в час, коли Церква була переслідувана, а ми не мали правдивих знань про Бога. Можливо, для темних сил було би так вигідно, щоб ми залишались сліпими, і вони хотіли, щоби ми так і померли. Але Милостивий Господь з нами поступив так, як із євангельським сліпцем. Не питаючи нас, помазав гряззю, немов святим миром, і  дуже багато людей прозріли. В них відкрились духовні очі. Подібно вони, як сліпонароджений, мусіли потім свідчити перед фарисеями із спецвідділів та були у вигнанні перед офіційною владою, відбували покарання за свої релігійні переконання.

Хто у вирі життя шукає не тільки тимчасового спокою, а шукає Бога, той зрозуміє, що нічого у житті немає випадкового чи без сенсу, але все має вартість і значення, бо хто знаходить у вирі життя Бога, той знаходить у Ньому вартість себе, сенс життя, дорогу до справжнього щастя! 



Апостол
Ді. 16, 16–34:  «Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу»

Апостолам не було легко. Після того, як почали проповідувати, одразу ж були переслідувані, терпіли, не раз були арештовані. Знаємо, що майже всі апостоли загинули мученицькою смертю. Однак вони ставились до переслідувань і арештів, як до частини процесу проголошення Доброї Новини. Оскільки Христос сказав, що переслідували його і переслідуватимуть Його послідовників, то апостоли тішились, що можуть йти тою самою дорогою, що йшов Христос. Тому коли Павло і Сила були у в’язниці, вони не зважали на те, де вони, а далі славлять і благословлять Бога.

У нашому житті мало би відбуватися так само: жодні події не мали б нас віддаляти від Бога, перешкоджати славити Його. Часто від нас не залежить, що з нами діється, що діється навколо нас. Але в кожній життєвій ситуації ми можемо бути з Богом, можемо молитися і славословити Бога. А Бог в свою чергу знайде, як вирішити цю ситуацію. Бачимо і тут в дивний спосіб Господь знайшов вихід: стався землетрус, всі двері повідкривалися і кайдани поспадали. Якщо ми молимось, то і в нашій ситуації Бог обов’язково зробить все, щоб захистити нас!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар