Субота 5-го тижня
Євангеліє
Йо. 10, 17–28: «Дії, що чиню їх в ім'я Отця Мого, – вони свідчать за Мене»
У християнському житті якось так виходить, що ми мало уваги звертаємо
на діла. Так, ми говоримо, що треба знати Євангеліє, Катехизм, молитви.
І це дуже важливо, щоб пізнати правду про Бога, про Боже Об’явлення.
Але наша віра завжди і неминуче реалізується в нашому житті.
Бо навіть, якщо все знаємо, а згідно з тим не живемо, не робимо діл
віри, то не даємо плодів. Саме наше життя, поведінка у критичних
ситуаціях, діла – це саме те, що виявляє, показує, в що ми віримо і якою
є наша віра.
Апостол Яків пише, що віра без діл мертва, як тіло без духа. Отже, за нашими ділами пізнають хто є нашим Богом.
Апостол
Ді. 15, 35–41: «І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались»
Бачимо непорозуміння між Павлом та Варнавою. Кожен бачить по-своєму,
куди він мав би йти проповідувати, кого мав би брати з собою, і так
доходить до незгоди. Навіть серед апостолів не все було ідеально, хоч
Бог їх покликав нести Добру Новину, але поза тим вони лишались грішними
людьми, тому часом виражалась їхня людська обмеженість. Але не зважаючи
на те, бачимо, що Бог діяв.
Сьогодні Бог той самий, і Він діє, незважаючи на обмеженість членів
Церкви, на обмеженість кожного з нас. Не зважаймо на нашу обмеженість,
слабкість, а то й гріховність, дозволяймо Духові Святому діяти. Ніколи
не знеохочуймось у часі своїх падінь чи невдач, але стараймося далі
служити Господові. Незважаючи на різні непорозуміння чи
труднощі, які можуть виникати навіть в Церкві, ніколи не переставаймо
свідчити про Бога, свідчити Добру новину, свідчити Євангеліє.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар