9
травня, у Львові, в приміщені храму Климентія Шептицького, відбулася
зустріч паломників, котрі відвідали Святу Землю у 2014 році. Духовним
провідником прощі був Преосвященний владика Венедикт, єпископ-помічник
Львівської архиєпархії УГКЦ.
Після молитви у храмі, присутні зібрались на теплу розмову-ділення
плодами тих прохань до Господа, які вони складали на Святій Землі.
Звертаючись до учасників прощі, владика Венедикт наголосив на
важливості зустрічі. «Кожен носить свій досвід, свої переконання,
відчуття, а коли ми зустрічаємося разом, ми ті свої досвіди, здобутки
робимо спільними. Коли ми зустрічаємося, то немовби приносимо свій
«пазл» у спільну картину на той момент зустрічі і чимось збагачуємо
себе».
«Бути на Святій Землі – це немовби прочитати п’ятого євангелиста,
написати Євангеліє в самому собі», - сказав владика Венедикт і додав, що
досвід пережиття Бога ніколи не забувається і ми носимо його в собі.
«Сьогодні ми зустрілися разом, щоб поділитися, що за рік відбулося,
повернутися думками до тих наших пережиттів, щоби знову зустрітися, щоби
знов бути разом», - додав духівник прощі.
Під час спільної трапези учасники поділилися своїми пережиттями
прощі та подіями, котрі сталися в їхньому житті рік опісля паломницва.
«Ми все чекаємо, що має відбутися чудо, як якийсь спалах у
фотоапараті, а воно все просто так приходить і тебе просвічує, і ти
знаєш: це – чудо».
«За цей рік я дізналася, що немає нічого неможливого в Бога. Божа
відповідь може бути: не зараз, або тобі того не треба. На все решту Він
завжди каже: «Так». Бажаю вам відчути той голос».
«Рік тому я стояла перед страшним діагнозом онкозахворювання. Рік
минув - і я стою перед вами, Богу дякувати. Є ласка Божа і на мене.
Отримала чудо зцілення».
«Моє життя змінилося. Я ходжу до церкви, слухаю проповіді, проектую
на слово Євангелія те, що побачила там, – і це, звичайно, зовсім інакше.
Молюся тепер набагато щиріше, ніж раніше».
«Така зустріч дуже потрібна, бо ми звільнились від всього того, що
нашарувалось у буденному житті. Тут нас об’єднали спільні пережиття.
Така зустріч незабутня. Там, на Святій Землі, ми мали ті скарби, які
складали у скарбниці сім днів. А тепер ми це все добуваємо, коли
слухаємо читання Святого Письма».
«Приїхавши з прощі додому, у мене було величезне бажання донести
Христа до людей. Я зібрала своїх рідних, друзів, сусідів - і свідчила.
За той рік я відірвалася від роботи, яку виконувала з-під палки, і була
її рабом».
«Є духовні речі, які є дуже важливими. Не потрібно було зайвих слів,
наук, просто йти поруч, чути, що хтось відчуває краще за мене, і цей
хтось є сіллю усієї прощі. Так для себе я викристалізувала особу
владики Венедикта. Це сіль – чиста, без домішок».
«Коли приїхав на Святу Землю - ніяких представлень собі не робив. Не
думав про те, що я маю там почути, чи побачити. Я просто хотів там бути.
Від кожної людини, з котрою побував на Святій Землі, я щось почерпнув, і
це мені пригоджується в житті, це я використовую і згадую».
З уст кожного паломника водноголос звучали подяки владиці Венедикту
за ту благодать і дар Духа Святого, яка виходила від нього і спонукала
зосереджуватись на основному. «Бути на Святій Землі, молитися до Бога,
мати такого провідника – яка це велика радість, яке це фантастичне
пережиття», - засвідчив один із учасників прощі.
Іванна Рижан
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар