Роздуми над Словом Божим на понеділок XVIIІ Звичайного тижня, рік ІІ
Мт 14, 22 – 36
Не раз ми роздумували уже над цим фрагментом, вбачаючи в образі бурі
наші життєві випробовування, наші особисті «бурі». Але сьогодні, пишучи
цей коментар, помітив ще одну бурю, яка потребує Божого втручання.
Думаю, що ця «буря» приходить до багатьох людей на початку нового дня: Що
мені робити? Ага, потрібно зустрітися з Н., потім швидко в банк,
сплатити рахунки, а далі у супермаркет за покупками… Ойойой, забувся
зателефонувати до батьків. Після обіду на курси англійської, потім на
фітнес… Ну коли вже настане вечір?
Наше серце нераз виглядає, як розхвильоване море з гігантськими
хвилями, які коливають, а краще сказати «кидають» нашим човном то в один
бік, то в інший. Є тут місце і для Петра: Господи, якщо це Ти?
Інколи справді приходить таке запитання в голову: Чи дійсно в усьому
цьому є присутній Господь? Якщо так, то хай дасть мені силу ходити по
хвилях.
Спокій приходить однак тоді, коли не втрачаєш Господа з очей своїх, коли більше вдивляєшся в Нього, ніж у хвилі.
Одна із молитовних християнських практик, а можна сказати навіть один із стилів життя християнина, отримав назву ісихазм від грецького хесихія
– «внутрішній мир», «спокій», «тиша». Головною практикою ісихазму була і
є «Ісусова молитва» – призивання Господнього Імені, щоб в серці,
розхвильованому суєтою, настала глибока тиша.
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар