![](http://catholicnews.org.ua/sites/default/files/imagecache/main_size/news/pictures/thumb_juan_carlos_scanone_jesuit.jpg)
Сьогодні отець Сканоне вже не викладає на філософському факультеті
Сан-Мігеля (район Великого Буенос-Айреса. – Прим. пер.), де навчався
майбутній Папа. Зараз він очолює Інститут філософських досліджень, а
також є радником Комісії у справах справедливості та солідарності при
Конференції єпископів Латинської Америки (CELAM).
Отець Сканоне згадує свого колишнього студента в інтерв'ю по електронній пошті з ZENIT.
ZENIT: Коли ви познайомилися з Хорхе Маріо Берґольйо і які у вас були з ним стосунки?
Отець Сканоне: Я знаю Папу Франциска відтоді, як він вступив до
семінарії Архідієдієцезії Буенос-Айреса – гадаю, з 1957 року, ще до
того, як він вступив до новіціату Ордену єзуїтів. Я був тоді його
професором грецької мови та літератури, тому що Хорхе Маріо вже мав
ступінь бакалавра, але йому довелося провести два роки в Малій
семінарії, щоби вивчати латину. Він увійшов до числа «латиністів» –
молодих людей, які закінчили середню школу, але не вивчали класичних
гуманітарних наук.
Пізніше, після мого повернення з навчання у Європі, 1967 року я знову
зустрівся з ним уже як зі студентом богослов'я на теологічному
факультеті. Ми жили в одному Домі Вищої колегії святого Йосифа. Коли я
був настоятелем новіціату, хоча він жив в іншому Домі, я виконував роль
його духовного наставника. Пізніше ми жили в одному Домі Вищої колегії –
більшу частину його шестирічного служіння Провінціалом (1973–1979) та
шести років на посаді ректора як уже згаданої Колегії, так і факультету
філософії і теології Сан-Мігеля (1979–1985). Він був професором
пасторальної теології на теологічному факультеті, а я – професором
філософської теології на факультеті філософії. Ми бачилися щодня і мали
душевні стосунки.
ZENIT: Як Хорхе Берґольйо керував Церквою у Буенос-Айресі? Якими були його головні чесноти?
Отець Сканоне: Хоча Дієцезія Сан-Мігель відрізняється від Дієцезії
Буенос-Айреса, зі свідчень інших людей і суспільства в цілому можу
сказати, що його керівництво було, з одного боку, дуже пастирським,
позначене особливою опікою над тими, кого він називає «вірними людьми»,
та народною побожністю, особливо серед убогих. А з іншого боку, його
духовне управління вражало молодих священиків. Він відкрито підтримував
священиків, які працювали в «нетрях суспільства» – у бідних районах
міста; він часто їх відвідував. Він просував «пастирську зміну
мислення», про яку йдеться в документі Конференції єпископів у
Апаресіді. Він намагався поставити Церкву на шлях місії, закликаючи
проповідників і пастирів не чекати віруючих у церквах, а виходити на
вулиці й площі, шукаючи всіх, а особливо тих, яких відкидає суспільство.
Він активно виступав за міжрелігійний діалог із юдаїзмом та ісламом.
Саме Аргентина є одним із місць, де, завдяки посередництву Католицької
Церкви, іслам та юдаїзм перебувають у плідному діалозі. Його стиль
завжди був духовним, простим і суворим, із несподіваними жестами
особистої благодійності, будучи водночас уважним до суспільно-політичної
сфери та до конкретних осіб.
ZENIT: Як єзуїти Буенос-Айреса сприйняли перші дні понтифікату аргентинського Папи?
Отець Сканоне: Серед єзуїтів Аргентини панують велика радість і великі
надії, особливо через символічні жести і перші рішення нового Папи.
Більше того, уже сам факт, що він латиноамериканець, є своєрідною
революцією в Церкві та справжнім знаком часу і нинішніх перетворень.
ZENIT: Чи маєте Ви особливі спогади про Хорхе Берґольйо як кардинала?
Отець Сканоне: У мене багато спогадів, але я хочу подати свідчення мого
приятеля, який був експертом в Апаресіді. Коли ще до початку
Конференції єпископів він запитав у кардинала про те, що має обов'язково
бути в центрі уваги, то він відповів: «Христос і вбогі». Думаю, це
влучно його характеризує.
ZENIT: Як ви гадаєте, серед усіх випробувань, із якими зітнувся кардинал в Аргентині, які є найбільшими?
Отець Сканоне: Не так просто відповісти на це питання. Принаймні можна
сказати, що серед основних викликів, із якими йому довелося зіткнутися,
були два найбільші, що стосуються нинішньої місії Товариства Ісуса,
визначеної Генеральною Конгрегацією, а саме: «служіння вірою та сприяння
справедливості». Йому довелося багато боротися проти несправедливої
бідності та тривог у його дієцезії, у країні та в усій Латинській
Америці, обстоюючи бідних пасторально і публічно, а також докладати
великих зусиль для євангелізації, особливо молоді. Він непокоївся через
розірваний ланцюг у передаванні віри в сім'ї, між поколіннями, оскільки
раніше переказування віри було майже спонтанним, але тепер це втрачено.
Переклад з англійської мови Католицького Медіа-Центру
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар