31.12.2012р. Б. / Слово Митрополита Львівського на 30-ту неділю по зісланні Святого Духа

Слово Митрополита Львівського на 30-ту неділю по зісланні Святого Духа

Кол. 3,12-16; Лк. 18,18-27. Праотців Кол. 3,4-11; Лк. 14,16-24.

Вітаю усіх вас, вірних нашої Церкви та молільників храму святого великомученика Юрія міста Яворова, з 110-ою річницею посвячення цієї святої споруди. За відносно немалий час існування ця церква прийняла сотні тисяч богомольців, які зверталися своїми мольбами до Господа й були вислухані. Сюди приходили дорослі й діти, тут вірні нашої Церкви приймали різні Тайни; звідси, із цієї церкви, тіла багатьох наших християн провадили на вічний спочинок. Священики, які служили у цьому храмі, допомогли багатьом вірним здобути небесне Царство. У церкві завдяки присутності святих Тайн, вірні із грішників ставалися праведниками, із далеких від Бога ставалися його друзями! Цей храм безперервно продовжує виконувати свою послугу багатьом вірним у наш час та буде довго служити прийдешнім поколінням. Ваші прабатьки, дідусі та бабусі, будували цю церкву, вкладали свої  кошти й працю у святу будівлю, а ви продовжуєте підтримувати її у доброму стані, стараєтеся про гідний вигляд та красу цього Божого дому. Немає головнішої та важливішої будівлі у цьому місті, як свята церква! Можливо, існують дорожчі будівлі, більш коштовні, краще оздоблені, матеріально багаті, але такі будівлі не споруджені для всевишнього Бога. Як важливо, коли хтось розуміє та зуміє вкласти свої гроші у святу будову, яка служить славою не для людей, а для Пресвятої Тройці! Тільки у небі люди повністю зрозуміють неоціненний вклад, що вони вчинили ради Божої слави, даючи кошти «на Боже»! У церкві Бог перебуває постійно! Колись патріарх Яків простував із Варсавії у Харан й заночував  на місці, де зайшло сонце, взявши камінь під голову. Мав дивний сон від Господа: «… Коли ж Яків прокинувся зо сну свого, то промовив: Направду, Господь є на цьому місці, а я не знав (Бут. 28,16). … І злякався він і каже: Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!» (Бут. 28,17). Праведний патріарх не ночував й не пробудився у якомусь домі, але на відкритому місці у полі й зрозумів глибоку тайну: Господь перебуває у кожному місці, тим більше у своїй посвяченій будівлі. І на цьому місці, де стоять наші ноги, де ми спільно молимося, у церкві, куди ви приходите кожної неділі та свята, також, перебуває Господь ще більше як колись у полі, де ночував праведник. Це – святе місце, тут відбуваються великі чинності, приноситься жертва примирення Богу, бо хліб і вино під час святої Літургії стаються Тілом та Кров’ю Господньою. У церкві видимі дії священика під час служіння святих Тайн, стаються невидимою благодаттю та духовним даром для людини, яка бере у цьому участь. Теж, милостиня принесена у церкву, допомагає вірним у відпущення гріхів, які відповідно наставлені до цього чину (пор. Тов. 12,9; Сир. 3,30). Ця святиня, рівно ж пережила, зміну церковного підданства, бо її у свій час забрала радянська влада, щоб вона служила їхній церковній деномінації та політичному уряду. Тільки за роки незалежності України цей храм повернувся у лоно УГКЦ. У цій святині грішні каянники стаюся праведними, а обплутані душі дияволом та приречені на засуд, примирившись з Богом, здобувають оправдання й вічне щастя в небі. Багато уже люду, що переступало поріг цієї церкви знаходяться у щасливій вічності. Немає давно її будівничих, щедрих добродіїв, багатьох священиків, які на цьому жертовнику приносили безкровну жертву хліба й вина.  Вона вистояла у часи воєнних лихоліть, Господь зберіг її неушкодженою, як свою святиню, у якій вірний люд прибігав до нього з молитвами та благаннями. Приносьмо постійно молитовну подяку Господу за його велике милосердя та любов, яку він нам показує.

Святкуємо неділю Праотців, тих далеких наших родичів, які служили Господові у благодатні й трудні часи. Зокрема сьогодні церковні служіння та літургійний календар пригадують нам пророка Даниїла та трьох юнаків: Азарія, Ананія і Мисаїла. Ці згадані, дітьми попали у вавилонську неволю. Там вірно служили правдивому Богові, хоч виховувалися на дворі безбожного царя Навуходоносора. Не їли заборонених страв. Даниїл просив їхнього наставника Амилсара, щоби той давав їм їжу із фруктів та пити воду. Мимо такого обмеження у їжі, ці показалися здібнішими від тих, хто сито харчувався. Одного разу цар Навуходоносор мав сон, який стривожив його духа, але він забув до ранку, що йому снилося. Ворожбити та мудреці не могли відгадати сну царя, йому пригадав цей сон тільки Даниїл, який ревно молився зі своїми друзями. Цар признав, що Бог Даниїла – правдивий Господь. Пророк отримав владу від царя, яку передав трьом своїм друзям. Згодом, цар забув про віру в одного Бога  і наказав спорудити собі погруддя зі золота, якому усі повинні віддавати честь, як самому Богові. Цьому божкові не поклонилися три близькі Даниїла: Азарій, Ананій та Мисаїл. Цар  розпорядився розпалити великий вогонь, щоби туди кинути тих, хто відмовиться віддати поклін його погруддю. Кинули трьох юнаків, а ті співали серед вогню пісню слави Господові. Ангел Господній захистив їх від вогню та горіння. Вогонь палив слуг царя… Володар бачив, що вогонь не торкається молодих людей і велів їм вийти із полум’я. Згодом видав розпорядження, щоби поклонятися Богу, у якому служать ці три юнаки. Пізніше Навуходоносор знову повернувся до грішного життя.  Наново мав сон, який йому вияснив пророк Даниїл. Царю грозила небезпека бути пониженим до рівня звірят. Мав вихід із цієї ситуації, план цього рятунку представив йому пророк: «… спокутуй твої гріхи милостинею і твої переступи - милосердям до бідних; може, й продовжиться твій спокій-благополуччя» (Дан. 4,24).  Вельможа не послухав праведника, не покаявся за свої гріхи і його «… вигнано з-поміж людей, і він їв траву, немов віл, і роса з неба падала на його тіло, аж поки його волосся не виросло, немов на орлі, і кігті, немов у птиці» (Дан 4,30). Після покути та покаяння Господь повернув цареві здоров’я тіла й розуму, він знову сів на престолі. Слова Навуходоносора були наступні: «… хвалю, возношу й славлю Небесного Царя, всі діла якого праведні, всі путі справедливі й який може принизити тих, що гордо ходять» (Дан 4,34). Ось, вибрана історія зі Святого Писання, яку ми повинні знати й читати святі тексти, щоб скріплювати нашу віру, зростати уній та прямувати дорогою праведного служіння до вічного щастя. А це щастя не на землі, тут людина втрачає усе, навіть, якби мала стільки, скільки посідав цар Навуходоносор; смерть, вороже наставлені люди, злодії, хвороби тощо, легко позбавляють людину великого матеріального добра. Воно тимчасове, короткотривале й не оплачується битися за нього. Необхідно користати мудро із отриманого добра, так, як радив Даниїл, щоби давати милостині, допомагати потребуючим, ділитися з тими, хто знаходиться у матеріальній скруті, тоді багатство й добро послужить вічною нагородою. Зростаймо у вірі та любові до Бога, а ближніх любімо так, як любимо себе, тоді гарантія вічної нагороди не пройде мимо нас. Хай Господь усіх благословить духовними дарами, щоби наше життя прямувало до небес! Хай пресвята Богородиця та святий великомученик Юрій стережуть нас від усіх небезпек духовного життя! Будьмо чуйні та не даймо злим силам звести нас зі шляху служіння Богові! Бажаю усім радісного свята Різдва Христового та щасливого Нового року!

+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ

30.12.2012 р. Б. м. Яворів, Храм Святого Юра


Джерела: http://www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

30.12.2012р. Б. / Бенедикт XVI: Христос посилає вас туди, де бракує Його світла

Бути промінчиками світла у світі. З таким побажанням Папа Бенедикт XVI звернувся до понад 40 тисяч юнаків і дівчат різних конфесій, які прибули до Риму на 35-те Паломництво довіри на землі, організоване спільнотою з Тезе. У суботу, 29 грудня 2012 року, учасником паломництва став Святіший Отець, приєднуючись до прочан, які зібралися на молитовне чування на площі Святого Петра у Ватикані.

 

Пригадавши заслуги засновника спільноти в Тезе блаженної пам’яті брата Роже в справі екуменізму, привітавши численних вірних інших конфесій, Папа підтвердив, «невідкличні старання католицької Церкви в шуканні шляхів до примирення та осягнення видимої єдності між християнами». Розвиток Церкви, Христового Тіла, потребує кожного, та кожен має в ньому місце, будучи співвідповідальними за передавання Доброї Новини світові. Тому Бенедикт XVI закликав молодь: «Як повернетесь до своїх домівок, в різних країнах, заохочую вас відкривати те, що Бог робить вас співвідповідальними за Свою Церкву, в усій різноманітності покликань».

 

Папа також звернув увагу на те, що зло та страждання невинних спричиняються до сумнівів, і в таких обставинах тяжко сказати “так” Христові. Але сумніватися ще не означає бути невіруючим, Ісус не відкинув чоловіка, що благав: «Господи, поможи моєму невірству!». «Щоб у цьому змаганні ви не втратили довір’я, – додав він, – Бог не залишає вас самотніми й ізольованими. Він дає всім нам радість та утішення, що випливає з церковної спільності».

 

Слід відважно відповісти на Христовий поклик, без страху та примусу. «Христос, – зазначив Святіший Отець, – не забирає вас зі світу. Він посилає вас туди, де бракує Його світла, щоб ви несли його іншим. Всі покликані бути вогниками для тих, хто їх оточує, будучи уважними до правильного розподілення земних благ, стараючись про справедливість та нову солідарність».

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

29.12.2012р. Б. / Бенедикт XVI до Патріарха Антіохії Іоана Х: свідчить про єдність в нестабільні часи

Про необхідність єдності між християнами в ці нестабільні часи, наповнені насильством на Близькому Сході, нагадав Бенедикт XVI у своєму зверненні до новообраного греко-православного Патріарха Антіохії й усього Сходу, Іоана Х.

 

За словами Святішого Отця, свідчення єдності з боку прихильників Христа необхідно "щоб світ повірив в євангельське послання любові, миру і злагоди". "Ми маємо відповідальність спільно продовжувати наш шлях, щоб показати, ще більш очевидним чином, духовну реальність єдності, нехай навіть не до кінця досягнутої, але яка вже нас об'єднує", - написав Папа. Бенедикт XVI побажав, щоб відносини між греко-православним Патріархатом і Католицькою Церквою глибоко розвивалися через різні форми плідної співпраці і вирішення проблем, які розділяють прихильників Христа. Понтифік підкреслив важливу роль в цьому процесі Змішаної Міжнародної комісії з богословського діалогу  між Католицькою та Православними Церквами. Нарешті, Папа, запевнив новообраного Патріарха в своїх молитвах. 

 

Іоан Х був обраний новим Патріархом Антіохії 17 грудня, після смерті свого попередника на цій посаді Патріарха Ігнатія IV.

За матеріалами: http://be.radiovaticana.va

Джерело:    Воїни Христа Царя

29.12.2012р. Б. / 105 тис. християн, було вбито в 2012 році за свою віру

26 грудня Церква святкувала Першомученика Стефана, який, в той час як його каменували, просив Господа не зараховувати цей гріх людям, котрі вбивали його. І думка, природно, звертається до тієї безлічі християн у всьому світі, яких переслідують або вбивають за їхню віру в Ісуса Христа. Те, наскільки це явище, на жаль, поширене у світі, підтвердив у своєму інтерв'ю Радіо Ватикану координатор Наглядового комітету з питань релігійної свободи в Італії Массімо Інтровіньє:

 

«За даними передового Центру релігійної статистики Девіда Баррета в США, цього року було вбито за віру 105 тис. християн: тобто, одна смерть кожні 5 хвилин. Пропорції воістину страхітливі ... ». Є країни, такі, як Нігерія, де через погрози фундаменталістів Боко Харам небезпечно навіть просто піти на Літургію, за це можна поплатитися життям. І насправді таких місць багато,  їх можна розділити на три головні групи, - сказав Інтровіньє: країни з сильною присутністю ісламського фундаменталізму - Нігерія, Сомалі, Малі, Пакистан і деякі регіони Єгипту; країни, де ще правлять тоталітарні режими комуністичного спрямування, перш за все Північна Корея і країни з етнічним нацизмом, які ідентифікують національну ідентичність з певною релігією, представляючи християн зрадниками нації, - досить згадати про насильства в індійському штаті Орісcа. Так, у багатьох цих країнах піти на Літургію або на катехизацію - в Нігерії були вбиті діти, які йшли на катехизацію - стало саме по собі небезпечним».

 

У Пакистані закон про богохульство становить величезну небезпеку для християн. Саме через цей закон ми згадуємо сьогодні Асію Бібі, мати п'ятьох дітей, яка донині перебуває у в'язниці, засуджена на смерть.

 

«Італія стала першою країною, яка виступила на захист Асії Бібі, - сказав далі Інтровіньє. - Наші зусилля поки рятують їй життя, але не слід забувати про страти і лінчування, коли розлючені юрби, підбурювані яким-небудь проповідником, кидаються на обвинуваченого ще до суду. У Пакистані це стало звичайною справою, і випадок Асії Бібі не є одиничним».

 

Чому ж християни стали найпереслідуванішою групою віруючих в світі?

 

«З одного боку мають місце жорстокі гоніння, вбивства і тортури, які виходять від певних ідеологій, - відповів Массімо Інтровіньє, - ідеології ісламського радикального фундаменталізму, найбільш агресивних версій етно-нацизму, і природно, старих комуністичних ідеологій. Слід також пам'ятати про те і розрізняти, що є явища нетерпимості як факт певної культури, і є дискримінація на основі несправедливих законодавчих заходів, які проявляються також і в наших країнах на Заході, як нагадав Святіший Отець у своєму Посланні на День миру 2013 року.

 

Не випадково у вітальній промові до Римської Курії з Різдвом кілька днів тому Папа зупинився на небезпеках і на - так би мовити - культурній диктатурі, здійснюваній певними ідеологіями, і серед них є ідеологія "гендеру". Ці ідеології відчувають небезпеку з боку християн і Церкви, і тому їх лобі проводять кампанії нетерпимості та дискримінації».

 

Св. Стефан просив Господа простити своїх убивць. Чи прощають сучасні мученики своїх гонителів?

 

«Природно, коли ми говоримо про 105 тисяч вбитих в рік, не всі вони є мучениками в богословському сенсі, - відповів Інтровіньє. - Тим не менше серед них є й такі, хто свідомо віддають своє життя за Церкву, молячись про своїх гонителів і прощаючи їх. Це унікальна риса християнства, тому що багато інших культур - дохристианські, а також пост-християнські - кажуть, навпаки, про право і навіть обов'язок честі помсти. Християнство зіграло цю величезну цивілізуючу роль, про яку сьогодні схильні забувати - воно замінило логіку помсти логікою прощення».

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

28.12.2012р. Б. / У Римі відбулася проща громад УГКЦ в Італії до гробу св. Апостола Павла (video)

 

Понад дві тисячі українців, що живуть в Італії, взяли участь у прощі спільнот УГКЦ до гробу св. Апостола Павла у Римі, яка відбулась 26 грудня.

 

У цей день Архиєрейську Божественну Літургію у Папській базиліці св. Павла за мурами очолив Преосвященний владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії, у співслужінні з о. Ґенезієм Віомаром, протоархимандритом Василіянського Чину,монсеньйором Ярославом Карп'яком, працівником Конгрегації для Східних Церков, та понад тридцятьма іншими священиками – членами чернечих спільнот, студентами, що навчаються в папських університетах, душпастирями українських громад з різних куточків Італії. 

На богослужіння також прибула Посол України при Апостольській Столиці пані Тетяна Іжевська. Були присутні численні богопосвячені особи чернечих Чинів і Згромаджень УГКЦ. Співав хор української парафії святих Сергія і Вакха з Риму. 

«Святий Павло прибув до Риму як в’язень і також українці прибули до цього святого міста з своєї батьківщини вимушені до цього несприятливими соціальними і політичними обставинами. В більшості вони є тут домашніми працівниками, доглядальниками, але в той самий час вони є носіями та свідками віри після важкого випробовування довгих років атеїзму в Радянському союзі, - зазначив на початку проповіді владика Діонісій. - Сьогодні вони є вимушені емігрувати, однак емігруючи вони несуть з собою цю живу віру і автентичну приналежність до рідної спільноти. В цьому значенні вони можуть дати свій власний вклад до душпастирської опіки та євангелізації Італії, яка їх прийняла. 

Сьогодні, коли відбуваємо цю прощу до гробу св. Павла, бажаю звернутися до вас його ж словами, чи радше він сам промовлятиме до вас своїми посланнями: «Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони – сини Божі. Бо не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновлення, яким кличемо: «Авва!  Отче! Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми є діти Божі; а коли діти, то співспадкоємці Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом з ним, щоб разом з ним і прославитися» (Рм 8, 14-17)», - наголосив владика Діонісій. 

Після богослужіння численні українські паломники зібралися у дворі базиліки св. Павла, де Український фольклорний театр «Берегиня» з Риму представив театралізоване вертепне дійство, а церковні хори української парафії свв. Сергія і Вакха та церкви Царя Христа отців Василіян у Римі ще довго супроводжували разом із усіма присутніми українські колядки. 

За матеріалами: chiesaucraina.it 

Джерело: КРЕДО 

27.12.2012р. Б. / Різдвяне Послання владик УГКЦ у Польщі

Різдвяне Послання владик УГКЦ у Польщі

Всесвітлішим, Всечесним і Високопреподобним Отцям, Преподобним Монахам і Монахиням та всім вірним Української Греко-Католицької Церкви у Польщі

«І слово стало тілом, і оселилося між нами, ...» (Ів. 1, 14)

Христос Родився! Дорогі Брати і Сестри!

Бог сотворивши людину на свій  образ і подобу (Бут. 1, 26) захотів мати з нею контакт. Саме першим засобом комунікації між Богом і людиною є слово. Оце Боже  Слово,  про  яке  дуже змістовно  висловився  Вселенський  Архиєрей Папа Венедикт XVI, покликаючись на Євангеліє від Марка: небо і земля проминуть, але слова Мої не минуть (Мк.  13, 31), каже дальше: Дійсно, ми знаємо, що в Біблії Слово Боже - це походження створіння: всі сотворіння, починаючи від космічних елементів  -  сонце,  місяць,  небесне  склепіння  –  підкоряються  Божому  Слову, існують, тому що «покликані» до цього. На слово, яке висказує Бог, повстає все видиме  і  не  видиме,  а  ця  творча  сила  Слова  Божого,  зосередженого  в  Ісусі Христі, Слові, яке стало тілом і проходить також через Його людські слова, які є справжнім «горизонтом», що керує думками і шляхом людини на землі.¹

Щоб зрозуміти хоча б в частині таємницю Божого Слова, слід нам ставити питання і  шукати на них відповідей. Чому Бог оселюється між людьми? Чому готовий стати співучасником всього, крім гріха, що притаманне сотворінню, болю, терпінню, голоду, а в кінці смерти? Як має повестися людина,  яка стає напроти Бога-Ісуса  Христа?  Які  наслідки  у  житті  кожного  з  нас:  священика,  монаха, монахині, мирянина має викликати зустріч з Богом народженим з Діви?

1. Христос є у Церкві

Будучи  охрещеними  в  Ім`я  Отця,  і  Сина,  і  Святого  Духа,  включено  нас  у Церкву Христову, Тіло Ісуса Христа. Апостол Павло каже: всі бо ви, що у Христа Христилися, у Христа одягнулися (Гал. 3, 27). Через святі таїнства, які уділяються тільки і виключно в Христовій Церкві здійснюємо входження у життя Пресвятої Тройці². Через  уприсутнення Слова  в  Ісусі  Христі,  історія  спасіння  набирає конкретної форми в житті індивідуальної людини. Для нас означає це стільки, що Бог інспірує місію Ісуса Христа – воплоченого Слова що стало Тілом, породжує відповідь віри, а це повинно мати своє продовження у відповіді в нашому житті. Не  потребуємо  шукати  Бога  ніде  інде  як  в  Церкві,  тому  що  Бог  свої  наміри спасіння утілеснив в спосіб повний і остаточний в житті, смерті і воскресінні Ісуса Христа.

Все наше знання про Ісуса Христа спираємо на об’явленому Богом Слові, яке записане у Святому Письмі – Євангелії. Тому так важливо є уважно слухати і читати Євангелію. У Році Віри, який почався у місяці жовтні 2012 року особлива увага  Церкви  зосереджена  на  пізнанні  Христа  через  щоденне  читання  Божого Слова. Наша Церква від 2011 року, саме через щоденну лектуру Книги Життя підготовляється  до   ювілею  1025-ліття  Хрещення  Руси-України,  який  будемо відзначати  у  2013  році.  При  парафіях  зав’язалося  чимало  біблійних  гуртків,  в багатьох домах «струшено порох» зі Святої Книги на те, щоб тим способом краще пізнати Бога. Радіємо тими добрими знаками поглиблення віри в нашій Церкві.

Особливим місцем для християн, де проголошується Слово Боже, є святий храм Господній, а часом Його проголошення – свята неділя. У часі Божественної Літургії і інших богослужінь Церкви, у парафіяльній  спільноті вірних врочисто читаємо Слово Бога спрямоване до людини. Тоді кожний з нас нав`язує особистий контакт з Всевишнім, також через участь у святих таїнствах. Тому теж, дорогі брати  і  сестри,  не  вільно  нам  ставитись  до  неділі,  дня  Господнього,  тільки  і виключно як до дня  щотижневого часу відпочинку, який переживається з далека від місця постійного  проживання  на  різного роду культурних, політичних  або спортивних розвагах [...]³   Від кожного з нас – учнів Христа – очікується, щоб неділя, в першу чергу, була зустріччю з Богом, навіть якщо це вимагає ще одного зусилля. А це тому, що це є природна потреба людини, яка любить Бога і хоче з Ним бути.

Після переселення в 1947 році одною з турбот переселенців був брак своїх храмів, місця в якому у  свобідний спосіб могли б приносити Богові Безкровну Жертву. Сьогодні, дякуючи Божому провидінню і зусиллю багатьох наших вірних, майже всі наші парафії побудували свої святині, а деякі ще їх будують. Слава Богові, що маємо так велике прагнення свого. Однак тривожить факт, що нема кому  тих храмів заповнити!  Хтось  скаже, часи інші, трудніші, світ помінявся, люди не такі як давніше. Один сучасний християнський письменник каже: У книзі Проповідника, є виразно написане, що людина розсудлива не повинна задумуватись над тим, котрі часи були кращі, давні чи сьогоднішні, тому що всі часи є однакові і  кожний  час  є  добрий  і  поганий,  і  в  кожному  часі  живуть  люди  праведні  і безбожні⁴. Недільна зустріч у Божому храмі має нас наблизити до Бога і взаємно до себе. Парафіяльна спільнота зібрана на Ламанні Хліба – Євхаристії є знаком присутності Бога, присутності Божого Царства на землі, про що і свідчать перші слова  цієї  Літургії Благословенне  Царство  Отця,  і  Сина,  і  Святого  Духа.

Блаженніший  Святослав  у  посланні  «Жива  парафія  місце  зустрічі  з  живим Христом»  вказує  на  оновлення  спільноти  через  присутність  Святого  Духа  у Церкві: Відновлена Святим Духом церковна спільнота самим своїм буттям стає живою проповіддю Христа, присутнього у ній⁵. Це Той самий Бог, що народився у Вифлеємі, Той самий що на Його слово повстало все.

2. Христос є у родині

Вифлеєм, в якому Слово Боже «народилося» непомітно для великого світу, був невеличкою  місцевиною на межі пустині та врожайних пасовищ. Тут Слово стало надією життя для «пустині», яка у нашій традиції на іконі Різдва зображена чорним  кольором  печери,  в  якій  народився  Христос.  Світло  від  Світла,  Бог істиний сьогодні приходить до кожної нашої родини, яка дуже часто для світу є як Вифлеєм  –  маленька  і  без  значення.  Однак  це  її  вибирає  Бог  на  місце  свого проживання!

Сьогодні для родин фундаментальним значенням є цю Божу присутність усвідомити,  прийняти  і  на  неї  відповісти.  Християнська  родина  то  ця,  у  якій здійснюється  таїнственне життя:  Хрещення, Миропомазання,  Пресвята Євхаристія,  Покаяння-сповідь,  Єлеопомазання,  Подружжя,   Священство.  Через участь  у  них,  родини  дають  свідоцтво  віри  і  присутності  Божого  Слова  в сьогоднішньому  світі.  Тому  не  потрібно  боятися  молодим  хлопцям  і  дівчатам вступати на дорогу таїнственного подружнього   життя. Також не вільно погоджуватися на спільне  проживання молодих пар без вступання у подружній таїнственний зв`язок тільки з огляду на вигоду чи фінансові користі. Є це відкрите заперечення Христової правди і звичайної людської чесності супроти  «пустині світу», для якої християнське подружжя має бути свідком і вчителем Христової проповіді, а свідок має говорити правду, бо так звелів Господь (пор. Мт. 28, 20).

Голошення присутності Божого Слова це не  тільки обов`язок, але перш за все велика  честь  і  гідність.  Це  зовнішнє  свідоцтво  і  гідність  проповіді  для  світу прекрасно зображає святий Іван Золотоустий: Зовнішні гідності пізнається не на основі уділеного дару, але  також на основі нового життя. Віруючий повинен бути світлом і сіллю світу (пор. Мт. 5, 13-14). Але  якщо ти не є світлом для самого себе і не усуваєш власного зіпсуття, то по чому маємо пізнати, що ти християнин? По тому що увійшов ти у святу воду? Тож це стається для тебе приводом  кари  [...]   Людина   віруюча  повинна  блистіти  не  тільки  тим,  що отримала від Бога, але також тим, що сама внесла до спільноти⁶.

Не лякаймося ввійти у живі відносини з Христом через активну участь у житті Церкви, через  спільнотову молитву і особисте свідоцтво віри! Покріплені Божим Словом, яке  має принести видимі плоди у нашому щоденному житті, бо лише ті, хто це Слово зберігає, тобто виконує, можемо з повною гордістю  і чесністю назвати себе блаженними у Господа (пор. Лк. 11, 28)⁷.

Дорогі Сестри і Брати, дозвольте скласти Вам наші Різдвяні побажання.

Перш за все, бажаємо Вам, щоб у Ваших домах стало живим могутнє Слова Бога, яке  зосереджене в  народженому Христі. З нами Бог!, зрозуміймо ми, а потому  передаймо  цю  правду  іншим. 

Радість,  яка   сьогодні  пливе  з  Божої присутності між людьми, нехай буде силою до зростання у вірі і освячування «пустині цього світу». Дивімося на майбутнє через погляд Христа, а Його слова нехай завжди будуть підкріпленням у складних хвилинах життя: Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я бо подолав світ (Ів. 16, 33).

Пресвята Богородице, як прийняла ти  Боже Слово в обійми своїх люблячих рук, так і нас дітей Всевишнього огортай материнським поглядом любові.

На Різдвяні Свята і Новий Рік із серця Вас благословимо!

Єпископ Володимир Ющак, Архиєпископ Іван Мартиняк
Владика Вроцлавсько-Ґданський, Митрополит Перемисько-Варшавський

Перемишль – Вроцлав, Різдво Христове 2012 р. Б.

Джерела: http://cerkiew.net

 Воїни Христа Царя

---

1  Папа Венедикт XVI, Молитва на Ангел Господній, 18 листопада 2012 р.
2  Катехизм УГКЦ «Христос наша пасха», п. 408.
3  Іван Павло ІІ, Dies Domini, 4.
4  R. Brandstaetter, Jezus z Nazaretu, t. 1, wydawnictwo „M”, Kraków 2003, s. 149.
5  Блаженіший Святослав, Пастирське послання «Жива парафія місце зустрічі з живим Христом», 2 грудня
2011 р.
6  Див. Człowieka wierzącego poznaje się po sposobie życia, w: Św. Jan Chryzostom, Homilie na ewangelię według św.
Mateusza, cz. 1, homilie 1-40, s. 60.
7  Блаженіший Святослав, Пастирське послання «Жива парафія місце зустрічі з живим Христом», 2 грудня 2011 р.

26.12.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (17.12. – 23.12.)

17 грудня, Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський на прохання медиків освятив новий конференційний-зал у приміщенні Міського управління охорони здоров’я м. Львова (вул. К. Левицького, 82а). В часі благословення зали, владикою було освячено ікону для нового приміщення.

 

19 грудня, у день празнику св. Миколая Чудотворця Архиєпископа Мир Ликійських:

 

Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський відвідав Святоуспенську Унівську Лавру Студійського Уставу. В часі свого візиту владика очолив Архиєрейську Божественну Літургію, виголосив проповідь та здійснив поставлення у пресвітери диякона Назарія Балінського.

 

УМузеї історії релігії м. Червонограда вiдбулась зустрiч молодi з Блаженнішим Любомиром Гузаром. Архиєпископ вiдповiдав на запитання, котрi стосувались сенсу життя, пошуку щастя та мудростi, а також ажiотажу навколо «кiнця свiту».

 

Слово Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського в день Святого отця нашого Миколая Чудотворця Архиєпископа Мир Ликійських

 

Владика Венедикт: У кожному з нас живе «Миколай» – той, хто здатний робити добро просто так

 

Кардинал Гузар про подарунки на Миколая: Це, щоб люди відчули, що їх люблять

У святкові пакунки – мистецькі подарунки від неповносправної молоді!

 

21 грудня 2012 року Преосвященний владика Венедикт , Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ взяв участь у зустрічі міського голови Львова Андрія Садового із владиками усіх конфесій міста.

 В рамках зустрічі учасники обговорили питання популяризації сімейних форм виховання дітей-сиріт, праця з безпритульними, розвиток Львова як європейського християнського центру паломництва та промоцію міста як центру екуменічного спілкування.

 

Цього ж дня розпочався візит Блаженнішого Святослава, Патріарха і Отця УГКЦ, до м. Борислава. Глава УГКЦ прибув до "Міста нафтовиків" на запрошення владики Ярослава Приріза, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, та Володимира Фірмана, міського голови.

 

З хлібом-сіллю та піснями зустріли студенти Бориславського медколеджу свого колегу по навчальній парті, теперішнього Патріарха УГКЦ – Блаженнішого Святослава Шевчука. Предстоятель УГКЦ у супроводі владики Ярослав прибув до своєї alma mater.

 

Увечері, в Міському палаці культури м. Борислава відбулась Урочиста Академія та концерт духовної музики, які були присвячені 120-річчю з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого.

(Слово Блаженнішого Святослава на конференції присвяченій Патріарху Йосифу Сліпому, м. Борислав)

 

22 грудня 2012 року, на свято Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною, Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ,  очолив Архиєрейську Божественну Літургію в церкві Святої Анни. Патріарх Церкви привітав присутніх на молитві із храмовим святом, жителів Борислава з 625-річчям міста, а також представників міської влади, які «працюють над тим, щоб Борислав було містом віруючих людей». (ПРОПОВІДЬ)

 

Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський з пастирським візитом відвідав храм св. Анни (м. Львів, вул. Городоцька).  Візит відбувся з нагоди престольного празнику храму, яке в цей день торжественно відзначала парафіяльна спільнота на чолі зі своїм парохом протоієреєм Романом Шафраном. Під час пастирських відвідин владика Венедикт очолив Архиєрейську Божественну Літургію у співслужінні із духовенством Архиєпархії, виголосив проповідь та звершив поставлення у пресвітери диякона Тараса Грема.

 

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на свято Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною

 

Блаженніший Любомир (Гузар): «Кiнець свiту колись буде. I це не є фантазiя, i кожен є вiдповiдальним»

 
Різдвяне Послання Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ
 
Спільне Різдвяне послання Єрархів Української Греко-Католицької Церкви в Західній Європі


Джерело:    Воїни Христа Царя

26.12.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (17.12. – 23.12.)

Понеділок. 17 грудня вранці Бенедикт XVI прийняв на аудієнції у Ватикані Махмуда Аббаса, президента Палестинської Автономії. Після зустрічі зі Святішим Отцем політика прийняв кардинал Держсекретар Тарчізіо Бертоне.

 

У понеділок  Бенедикт XVI також зустрівся з італійськими медалістами останніх Олімпійських ігор в Лондоні. Святіший Отець нагадав італійським олімпійцям, що для багатьох вони є прикладом для наслідування і тому покликані бути свідками гуманності. Папа підкреслив неприпустимість застосування допінгу для досягнення швидких високих результатів.

 

Цього ж дня у Ватикані та Тайбеї відбувся обмін нотами, в яких Державний Секретаріат Ватикану і Міністерство закордонних справ Китаю повідомили про виконання процедур, необхідних для набрання чинності Угоди між «Конгрегацією Католицької Освіти Святого Престолу і Міністерством освіти Китайської Республіки про співробітництво в галузі вищої освіти і про визнання вищої освіти, кваліфікацій, дипломів та ступенів».

 

Вівторок. Голова прес-служби Ватикану о. Федеріко Ломбарді прокоментував відгуки ЗМІ щодо Послання Папи Бенедикта XVI на Всесвітній День Миру 2013року. Отець Ломбарді висловив думку, що в Італії мас-медіа «зобразили» зовсім інше послання.

 

18 грудня в Ватикані був представлений новий Регламент Префектури економічних справ Святого Престолу. Провів презентацію документа кардинал Держсекретар Тарчізіо Бертоне. Найближчий співробітник Бенедикта XVI зазначив, що нові норми значно розширюють функції Префектури.

 

Середа. У середу, 19 грудня, на загальній аудієнції Святіший Отець вказав на те, що на шляху приготування до Різдва, «Пречиста Діва Марія займає особливе місце, як Та, що в унікальний спосіб очікувала здійснення Божих обітниць». «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою», – цими словами архангел привітав Марію, як читаємо в Євангелії від Луки. Папа зазначив, що слово «радуйся» вжите чотири рази в Старому Завіті слово «сhaîre» завжди стосується радості з приводу приходу Месії, що означає радість, яка є звіщенням кінця смутку, страждань, злоби та темряви. Архангел називає Марію «повною благодаті». Понтифік пояснив, що в грецькій мові слово «благодать» має той самий корінь, що й «радість». Отож, за його словами, «радість походить з благодаті, тобто, із спільності з Богом». Бенедикт XVI зауважив, що віра Марії пережила радість в хвилини Благовіщення, але пройшла через темряву розп’яття, щоб осягнути світло воскресіння. «Не інакшим є шлях віри кожного з нас», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що для того, щоб вміти переживати будь-які ситуації у мирі та впевненості в Божій любові, слід дедалі більше відкривати себе на Боже діяння, приймаючи дар віри. Що ж допомагало Богоматері зі стійкою вірою пройти цим шляхом, не втрачаючи довіри до Бога? Папа вказав на Її поведінку перед обличчям того, що відбувалося в Її житті: у кожній ситуації бачимо «роздумування», яке є діалогом з Божим словом. Вона не ставиться до цього слова поверхово, але дозволяє йому проникнути у Свої думки та Своє серце.

 

19 грудня Префектура Папського дому представила статистику загалах аудієнцій за 2012 рік. Загалом за минулий рік відбулося 43 загальні аудієнції. Кількість їх учасників зросла, у порівнянні з 2011 р. на 47 тис. осіб. За підрахунками Префектури найбільша кількість вірних прибула на зустріч з Бенедиктом XVI у жовтні (90 тис. осіб), а найменша у серпні – близько 10,5 тис. вірних.

 

 

У Ватикані повідомлено про те, що Папа Бенедикт XVI прийняв зречення з уряду, подане Главою Халдейської Церкви Блаженнішим Еммануїлом ІІІ кардиналом Деллі, Халдейським Патріархом Вавилону, та скликав на 28 січня 2013 р. до Риму Синод Єпископів цієї Церкви для обрання наступника, доручивши кардиналові Леонардо Сандрі, Префектові Конгрегації для Східних Церков, очолити його.

 

 

Четвер. 20 грудня Папа прийняв молодих людей з руху «Католицька Акція» на аудієнції в Апостольському палаці у Ватикані. Святіший Отець зазначив, що Бог є автором радості, яка триває не тільки протягом певного часу, але всього життя. «Пам'ятайте, дорогі друзі, чим більше ви навчитеся дізнаватися і вести діалог з Ним, тим більше будете відчувати в серці радість і станете здатними перемагати невеликі печалі, які іноді виникають в душі", - зазначив Понтифік. Папа підкреслив, що Бог є джерелом любові і автором спокою.

 

«Financial Times» опублікувала на своїх сторінках коментар Бенедикта XVI до його останньої книги «Дитинство Христа». Стаття Папи Бенедикта XVI називається «Час для християн діяти в світі». Бенедикт XVI зазначив, що Євангеліє є для християн джерелом натхнення для повсякденного життя, а також діяльності у світі, незалежно від того, чи вона здійснюється в парламенті чи на біржі. «Християни не повинні втікати від світу, але навпаки - діяти в ньому. Але їх діяльність у політиці та економіці повинна перевершувати будь-які форми ідеологій», - закликав Папа.

 

П’ятниця. 21 грудня Святіший Отець опублікував три нові повідомлення на своїй сторінці в «Твіттері». Перше з них стосувався саме необхідності підтримувати Церкву молитовно. Два інших «твіти» Святішого Отця носили медитативний характер. У першому з них Бенедикт XVI нагадав, що «не ми володіємо Істиною, але Істина володіє нами. Христос, який є Істиною, веде нас за руку». У своєму останньому твіт-повідомленні Папа написав: !Коли  відкидаєш Бога,  відкидаєш гідність людини. Хто  захищає Бога, захищає людину.»

 

Субота. У суботу, 22 грудня, Папа Бенедикт XVI відвідав у в’язниці Паоло Ґабріелле, свого колишнього камердинера, якого у вересні цього року було засуджено до одного з половиною року ув’язнення. Святіший Отець прийшов, щоб особисто повідомити про те, що він прийняв прохання про помилування, подане засудженим.

 

Неділя. Перед молитвою «Ангел Господній» у четверту неділю Адвенту, Папа присвятив свої роздуми підготовці серця до прийняття Спасителя. Коментуючи недільне Євангеліє, яке розповідає про відвідини Марією своєї родички Єлизавети, Понтифік вказав, що цей епізод є не просто актом ввічливості, але показує велику простоту зустрічі Старого Завіту з Новим. Дві жінки, обидві вагітні, насправді уособлюють очікування і Очікуваного. Літня Єлизавета символізує Ізраїль, який чекає Месію, в той час як юна Марія являє собою сповнення цих очікувань на благо всього людства. Єлизавета, вітаючи Марію, визнає, що було виконано обіцянку Бога для людства і вигукує: «Благословенна Ти між жінками і благословенний Плід лона твого! І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?» (Лк. 1, 42-43). Вираз «Благословенна Ти між жінками» звучить в Старому Завіті з вуст Яели (Суд. 5, 24) і Юдити (Юдт. 13,1), двох жінок, які намагалися врятувати Ізраїль. Зараз це ім'я Марії, молодої дівчини, яка має народити Спасителя світу. Сцена відвідин висловлює також красу гостинності: де існує взаємне визнання, взаєморозуміння, дається місце для іншого, там знаходиться Бог і радість, яка виходить від Нього. «Давайте наслідувати Марію в період Різдва, відвідуючи тих, хто переживає проблеми, особливо хворих, ув'язнених, літніх і дітей», - закликав Святіший Отець. Після молитви Бенедикт XVI побажав усім людям доброї волі, особливо «самотнім, хворим, тим, кому в житті важко, спокою, тепла і любові», а також «духа надії, прощення та примирення».

Пропонуємо до вашої уваги Слово Папи до кардиналів і працівників Римської Курії.


Джерело:    Воїни Христа Царя

25.12.2012р. Б. / Патріарх УГКЦ привітав римо-католиків України з Різдвом Христовим

Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук привітав римо-католиків України з Різдвом Христовим, яке відзначається сьогодні, 25 грудня.

 

У своєму вітальному слові під час Святої Меси Навечір´я Різдва Христового в Митрополичій базиліці Успіня Пресвятої Діви Марії у Львові, яке відбулося напередодні, Патріарх Церкви у вітальному слові, що він має «велику честь від імені повноти всієї Української Греко-Католицької Церкви привітати всіх зі світлим празником Різдва Христового».

 

«Сердечно всіх вас вітаю, бажаю вам веселих свят Різдва Христового і щасливого Нового року», – побажав присутнім Патріарх УГКЦ.

 

У Різдвяній Літургії, окрім Патріарха УГКЦ, взяли участь Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ і Митрополит Львівський, та священики Львівської архиєпархії УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ

25.12.2012р. Б. / Послання «Urbi et orbi» Папи Бенедикта XVI

 

«Veritas de terra orta est!» - «Правда з землі зійде» (Пс 85, 12).
 

Дорогі брати і сестри Рима і цілого світу, веселого Різдва всім вам і вашим сім’ям!

 

Мої різдвяні побажання у цьому Році Віри висловлюю словами, взятими з псалма: «Правда з землі зійде». У тексті псалма насправді знаходимо майбутнє: «Правда з землі зійде» – це звіщення, обітниця, яку супроводжують інші вислови, що разом лунають отак: «Милосердя й вірність зустрінулися разом, справедливість і мир поцілувались між собою. Правда з землі зійде, і справедливість дивитиметься з неба. Та й сам Господь дасть щастя, і земля наша дасть урожай свій. Перед ним ітиме справедливість і спасіння, - там, де Він буде ступати» (Пс 85, 11-14). 

Сьогодні здійснилося це пророче слово! В Ісусі, народженому у Вифлеємі від Марії Діви, справді зустрілися любов і правда, поцілувалися справедливість і мир; правда зійшла з землі, і справедливість дивилася з неба. Святий Августин пояснює зі щасливою лаконічністю: «Що є правдою? Син Божий. Що є землею? Тіло. Запитай себе, звідки народився Христос, - і зрозумієш, чому правда з землі сходить… правда народилася з Діви Марії» (En. in Ps. 84, 13). У своїй проповіді на Різдво він стверджує: «Цим святом, що знову надходить щороку, святкуємо, отже, день, у який здійснилося пророцтво: «Правда з землі зійде, і справедливість дивитиметься з неба». Правда, яка є в лоні Отця, зійшла з землі, тому що була в лоні однієї матері. Правда, яка править цілим світом, зійшла з землі, тому що була підтримана руками жінки… Правда, яку Небо не спроможне вмістити, зійшла з землі, щоби її поклали до ясел. Яка з цього користь Богові, який незрівнянно великий, а проте став таким покірним? Звичайно, тут для Нього самого немає жодної користі, але є велика користь для нас, якщо ми віримо» (Sermones, 185,1). 

«Якщо ми віримо». Ось міць віри! Бог зробив усе, зробив неможливе: став тілом. Його всемогутня любов звершила те, що виходить за межі людського розуміння: Той, хто не має кінця, став дитиною, прийшов між людей. Проте цей же Бог не зможе ввійти в моє серце, якщо я не відчиню Йому дверей. Porta fidei! Дверей віри! Нас може лякати ця негативна всемогутність. Ця влада людини закритися від Бога може нас страшити. Але ось дійсність, яка проганяє цю похмуру думку, надія, яка долає страх: правда з землі зійшла! Бог народився! «Земля дала урожай свій» (Пс 67, 7). Так, є одна добра земля, здорова земля, вільна від будь-якого егоїзму і від будь-якої закритості. Є у світі земля, яку Бог приготував, щоби прийти і жити серед нас. Є помешкання для Його присутності у світі. Ця земля існує також і сьогодні, у 2012 році, з цієї землі зійшла правда! Отже, у світі є надія, міцна надія, навіть у найважчі миті та в найскладніших ситуаціях. Правда з землі зійшла, несучи любов, справедливість і мир. 

Так, нехай правда з землі зійде для сирійського народу, глибоко зраненого і поділеного конфліктом, який не лишає осторонь навіть беззахисних і тихих невинних жертв. Ще раз закликаю до припинення кровопролиття, посиленої підтримки біженців і переміщених осіб. Через діалог нехай надійде політичне вирішення конфлікту. 

Нехай мир зійде на землю, де народився Відкупитель. Нехай Він дарує ізраїльтянам і палестинцям відвагу, аби покласти край багаторічним війнам і поділам та впевнено стати на шлях переговорів. 

У країнах Північної Африки, які долають глибокий перехід у пошуку нового майбутнього – особливо у Єгипті, улюбленій і благословенній землі дитинства Ісуса, – нехай мешканці разом будують суспільство, базоване на справедливості, пошані свободи і гідності кожної особи. 

Нехай мир зійде на просторий азіатський континент. Нехай Дитятко Ісус ласкаво спогляне на численні народи, що мешкають на тих землях, а особливо ж на ті, які вірять у Нього. Цар миру нехай також зверне свій погляд на нових керівників Китайської Народної Республіки, бо перед ними стоїть велике завдання. Сподіваюся, що вони цінуватимуть внесок релігій, виявлятимуть пошану до кожної і, таким чином, зможуть спричинитися до побудови об’єднаного суспільства на благо цього благородного народу і цілого світу. 

Нехай Різдво Христа посприяє поверненню миру в Малі та взаєморозуміння у Нігерію, де жорстокі терористичні акти насильства продовжують породжувати нових невинних жертв, особливо з числа християн. Нехай Спаситель принесе допомогу й підтримку біженцям зі Сходу, з Демократичної Республіки Конго, та дасть мир Кенії, де криваві сутички заторкнули цивільне населення та місця культу. 

Нехай Дитятко Ісус благословить численних вірних, які віддають Йому шану в Латинській Америці. Нехай збільшить їхні людські й християнські чесноти, підтримає тих, які були змушені емігрувати від своїх сімей та зі своєї батьківщини, підтримає державців у їхніх стараннях заради розвитку суспільства та в боротьбі зі злочинністю. 

Дорогі брати і сестри! Любов і правда, справедливість і мир зустрілися та воплотилися в людині, яка народилася від Марії у Вифлеємі. Ця людина є Божим Сином, Богом, який з’явився в історії. Його народження є паростком нового життя для всього людства. Нехай кожна земля стане доброю землею, яка гостинно приймає і зрощує любов, правду, справедливість і мир. 

Веселого Різдва усім!

Бенедикт  XVI              
25 грудня 2012

Джерело:     КРЕДО

24.12.2012р. Б. / Патріарх УГКЦ очолив Літургію в церкві Святої Анни та освятив наріжний камінь під забудову храму Зіслання Святого Духа у м. Бориславі

22 грудня 2012 року, на свято Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною, Блаженніший Святослав Шевчук, Патріарх УГКЦ, у рамках візиту до м. Борислава, що на Львівщині, очолив Архиєрейську Божественну Літургію в церкві Святої Анни. Патріарх Церкви привітав присутніх на молитві із храмовим святом, жителів Борислава з 625-річчям міста, а також представників міської влади, які «працюють над тим, щоб Борислав було містом віруючих людей».

 

Як сказав Патріарх Церкви під час проповіді, історія спасіння людства була історією «безплідних жінок»: «Коли Господь створив людину на свій образ і подобу, Він покликав чоловіка й жінку бути співтворцями, щоб передавати нове людське життя. Проте, щоб наголосити на тому, що джерелом спасіння не є сила людини, а сила Божа, Господь захотів, щоб у надзвичайний спосіб те життя, яке Він дає, передавалося навіть тоді, коли людина через неміч гріха стає нездатною співдіяти із Богом». Крім цього, промовець звернув увагу на те, що ми, діти Христової Церкви, щодня покликані змагатися за святість, очищаючись і стаючи вільними від рабства зла. Наостанок Блаженніший Святослав зауважив, що українці сьогодні переживають момент, в якому благають Господа про звільнення від всякого зла: «Ми повинні розуміти, що людина - духовна істота, а видимий матеріальний світ є виявом її внутрішнього і духовного життя. Мені приємно бачити те, що відродження цього міста найперше полягає у відродженні його духовного релігійного життя».

 

З нагоди візиту Блаженнішого Владика Ярослав Приріз, Єпарх Самбірсько-Дрогобицький, привітав Патріарха Церкви від імені всього духовенства та вірних єпархії. «Хто слухає Ваше мудре слово, хто спілкується з Вами, відчуває Вашу особливу духовність, мудрість і святість. За ці чесноти, які Ви вимолювали в Бога, за цю посвяту Богові та своєму народові Ви отримали свою Церкву. І місто Борислав сьогодні сміється, бо Ви - Патріарх і Отець Церкви, є з нами», - зазначив Владика Ярослав. Насамкінець о. Роман Василів, парох церкви Святої Анни, подякував Патріарху УГКЦ за його благословення і спільну молитву. Парох розповів про історичне минуле храму і подарував Блаженнішому Святославу ікону «Спас у силах» невідомого українського художника, якій близько 150 років, та мощі святого Святослава Всеволодича, онука князя Ярослава Мудрого.

 

Цього ж дня Патріарх Церкви освятив місце та наріжний камінь під забудову в Бориславі храму Зіслання Святого Духа. Як зазначив Блаженніший Святослав, завдання Церкви сьогодні є бути якнайближче до людей: «Я щиро вірю, що із спорудженням нового храму наша церковна спільнота зробить крок назустріч місцевим жителям. Ми повинні це робити, подібно до Господа, який перший зблизився з людиною».

фоторепортаж

Департамент інформації УГКЦ

23.12.2012р. Б. / День Святого Миколая у Прилуцькій виховній колонії для неповнолітніх

22 січня відбулася радісна подія в житті Прилуцької виховної колонії, а саме – святкування Дня святого Миколая. В той день туди завітали з подарунками представники Української Греко-Католицької Церкви, зокрема ієрей Роман Пушка, диякон Дмитро Горнакевич і парафіянин церкви Володимира і Ольга, що в Ніжині – пан Ігор Стрільбицький. 263 вихованці установи отримали дарунки від Св. Миколая, Святу посприяла Комісія Християнської єдності в рамках днів суспільної солідарності та доброчинний захід Пенітенціарного душпастирства УГКЦ у Києві до Дня Святого Миколая.

 

Свято розпочалося з молебня до Миколая Чудотворця, на якому були присутні практично всі вихованці даного закладу.

 

По закінченні молебня, отець Роман виголосив до присутніх повчальну проповідь, в якій наголосив на святості святого і як добрий приклад однієї особи, може започаткувати чудовий звичай і приносити радість більшій половині людства ось уже близько півтори тисячі років. Ієрей, також, закликав всіх присутніх до того, щоб наслідувати даного святого, вчитися приносити радість ближнім і так прямувати до Божого Царства. По закінченні молебня отець покропив учасників святкувань свяченою водою, а опісля диякон Дмитро, пан Ігор і деякі працівники колонії роздали невеличкі подарунки присутнім в залі. Не знаю, хто отримав більшу радість від даної діяльності, ті, хто отримав подарунки, чи ті хто їх роздавав.

 

Було дуже зворушливо бачити щирі і радісні погляди вихованців колонії, коли вони отримували скромні подарунки і чути слова вдячності за те, що про них не забувають, що ними опікуються і що бажають їм добра… В кінці святкувань, учасники також мали можливість безпосередньо поспілкуватись зі священиком і дияконом, зробити з ними фотографії, також, хто бажав отримав додатково іконки святих, щоб до них молитися і з їх допомогою іти до кращого життя…

 

В часі святкувань організатори мали можливість пересвідчитись у важливості проведення подібних заходів, адже тим самим ми можемо зреалізувати заповідь Христа – любити Господа і ближнього. Даруючи радість іншим, ми стаємо добрішими, наші серця наповнюються миром, а наше єство наповнюється любов’ю. Роблячи добрі вчинки, ми допомагаємо спасатись тим, хто нас оточує, а також, самі маємо можливість пересвідчитись у вірності того шляху, яким нас закликає іти Христос, і яким яскраво пройшов святий Миколай і багато-багато інших святих Церкви…

Автор - о-диякон Дмитро Горнакевич


Джерела: http://prison-pastoral.blogspot.com

Воїни Христа Царя

22.12.2012р. Б. / Різдвяне Послання Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ

Різдвяне Послання Блаженнішого Святослава

до вірних УГКЦ

 

«…в ньому бо ті, що звіздам служили,

від звізди навчилися поклонятися Тобі – Сонцю правди,

і пізнавати Тебе – Схід з висоти…»

Тропар Різдва

 

 

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам, боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим

 

Дорогі в Христі!

 

У цей святковий і радісний день Різдва Христового засилаю всім вам найщиріші вітання з нагоди цього великого празника християнської віри. Різдво – це день, коли вічний і невидимий Бог зволив увійти в людське життя як новонароджене Дитя. Різдво – це час, коли могутній та незбагненний Уседержитель, котрий тримає у своїх руках життя і долю всього, що існує, Сам зволив віддати себе людині, покластися в обійми своєї дівственної Матері та шукати захисту в Її обручника Йосифа. Різдво – це святкова хвилина, коли самотня сучасна людина відчуває трепет невимовної Божої близькості та уваги до себе, коли небо і земля, ангели й люди, небесні світила та земні звірята збираються в єдину родину довкола вифлеємських ясел, в яких сьогодні спочиває новонароджений Цар віків, та радісно співають: «Славімо Його!»

 

…в ньому бо ті, що звіздам служили…

Багато різних доріг ведуть сьогодні до убогої стаєнки у Вифлеємі Юдейському та сходяться перед таїнственними яслами, на яких спочиває новонароджений Христос-Господь. Про одну таку подорож, її початок, непросту дорогу та вінець розповідає нам сьогодні євангелист Матей. Ідеться про мудреців зі Сходу, ведених зорею. Коротка згадка про цих людей приховує в собі глибоку дійсність. Ці дивні подорожні, яких звемо також східними царями чи волхвами, що згідно з церковним переданням називалися Каспер, Мельхіор і Бальтазар, правдоподібно, були вавилонськими астрономами, високоосвіченими людьми свого часу. Спостерігаючи за рухом небесних світил та вивчаючи довколишній світ, вони дійшли висновку, що Всесвіт не є сумішшю випадковостей, навіть більше: усе, що існує, має якусь мету, до чогось прямує, на Когось очікує. Зрушені науковим пошуком, урешті-решт ці східні царі пішли за зорею, щоб дізнатися, куди вона прямує і де є Той, на кого чекає Всесвіт. Мудреці є уособленням людства, яке, основуючись на здатності людського розуму пізнати Істину, щиро її шукають, – того людства, яке має знання, але не має розуміння всього того, про що знає.

 

Дивним був шлях волхвів до Істини – до пізнання правдивого Бога: Творця і Спасителя світу. Дорогою вони, напевно, вступали до не одного земного правителя, зокрема й до царя Ірода, проходячи його володіння. Лише прибувши за зорею до Вифлеєма, знайшовши того Єдиного, до якого прямують і кому поклоняються і небесні світила, і земні істоти, вони у Христі-Ісусі збагнули зміст усього, що існує, зрозуміли сенс своєї подорожі: від служіння зорям прийшли до служіння Богові. «Господь наш Ісус Христос, – навчає св. Іриней, – Він є Словом Божим, який у повноті часів став людиною між людьми, щоб поєднати мету із їхнім початком, тобто людину з Богом» (Проти єресей 4, 20, 4-5).  Будучи приведені до віри в єдиного Бога самою зорею, вони поклонилися убогому Дитятку. Саме в цьому Маляті очима віри вони побачили всемогутнього Царя віків, склавши Йому в дарі золото; саме в Ньому впізнали незбагненного і вічного Бога-Творця, піднісши Йому ладан; саме в Ньому знайшли воплоченого Спасителя-Месію, Сина Божого, від віків помазаного Святим Духом, жертвуючи Йому дорогоцінне пахуче миро.

 

…від звізди навчилися поклонятися Тобі – Сонцю правди…

 

У день Різдва Христового кожна віруюча людина спішить до вифлеємського вертепу, щоб побачити в яслах на сіні маленького Ісусика та віддати Йому поклін і славу як своєму Богові та Спасителеві. Для того щоб гідно пережити цей празник, кожен із нас покликаний віднайти свою дорогу до Бога, який прийшов до людини у людському тілі. До цією особистої дороги віри кличуть нас сьогодні небесні ангельські хори, що благовістують цю велику радість світові співаючи: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир в людях благовоління!» Вифлемська зірниця запрошує нас стати поруч з мудрецями, що йдуть із дарами, та з вірою особисто зустріти  Христа-Господа, який видимо присутній між нами.

 

Це Різдво ми святкуємо в році, який Христова Церква проголосила Роком віри, який збігається із ювілеєм 1025-ліття Хрещення Русі-України, що його ми разом відзначатимемо всецерковною прощею на березі древнього Дніпра при Патріаршому соборі в Києві 18 серпня 2013 року. Метою цієї нашої спільної подорожі є відновити в українському народі дар Христової віри, яка була впродовж століть для нас силою і мудрістю, що допомогла нам не тільки піднятися на вершину культурних і загальнолюдський надбань, котрі лягли в основу християнської цивілізації на Сході Європи, а й не дала втратити з очей єдине Сонце правди – Христа-Господа, перед яким меркнуть і небесні світила, і земні володарі, що не навчилися Йому поклонятися. Христова віра є тим безцінним скарбом, за допомогою якого ми, подібно до євангельських мудреців, сьогодні можемо розпізнати у цій новонародженій Дитині нашого Царя, Творця і Спасителя, не втратити істинного змісту Різдва, а навпаки збагнути мету всього, що існує: правду про наше минуле, значення нашого сьогодення та шлях у майбутнє.

 

Різдво – це особливе родинне свято. Наш Бог і Спаситель забажав покласти себе, як мале Дитя, в руки сім’ї: чоловіка і жінки, Йосифа та Пречистої Діви Марії.

 

Святіший Отець Венедикт XVI, закликаючи сьогодні вірних Христової Церкви особливо дбати про передавання віри новим поколінням, ділитися своєю вірою із ближніми, покладає найбільшу надію на християнську родину. Адже сім’я, як домашня Церква, завжди була тим осердям, в якому від початків християнства передавалася віра в Бога від батьків до дітей. Нині її завдання не змінилося: Господь вкладає в руки родини віру Церкви, закликає батьків передавати своїм дітям власну віру в Бога, виховувати їх на добрих християн. На жаль, у сучасному світі не бракує ворогів, які з усієї сили намагаються знищити традиційну родину, а найголовніше – убити осердя передавання віри в нашому народі, подібно до вбивства вифлеємських дітей. Просімо сьогодні у новонародженого Спасителя, щоб кожен батько, на взірець св. Обручника Йосифа, захищав свою сім’ю, чував над збереженням у ній дару Христової віри, а мати особливо дбала про християнське виховання свої дітей.

 

…пізнавати Тебе – Схід з висоти…

Історичні обставини народження Ісуса Христа, можливо, належали до найважчих в історії старозавітного Божого народу. Хоча Ізраїль і потрапив до єдиного римського  простору, однак втратив свою незалежність і тисячі людей повинні були підкоритися перепису населення за наказом імператора Августа. Місцева влада була деспотичною, розмовляла із своїм народом мовою меча. Тому євангелист Матей пише: «Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: в Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішити, бо їх нема» (Мт. 2, 17-18). Щоб врятувати життя родини, Йосиф із Дитятком та Марією змушені були обрати долю емігрантів та втікати до Єгипту.

 

Але ці обставини суспільного розпачу наче лише акцентують на тому, що джерело різдвяної радості має неземне походження. Не земний володар, а Божественний Спаситель, Схід з висоти, є Той, хто народився і перетворив цю хвилю темряви, розгублення та плачу на центр і кульмінацію історії спасіння Всесвіту. Бо ж у цій Дитині, за словами апостола Павла, «спочиває вся повнота Божества» (Кол. 1, 19).  

 

Порівнюючи обставини нашого сьогодення, в яких небесне різдвяне світло пробивається крізь темряву нашої ночі та кличе нас святкувати народження Спасителя, ми віднаходимо багато спільного із часом народження Христа у землі Юдейській. Різдво Христове показує нам, що нашим Спасінням є не людина, а наш Бог, який приходить сьогодні до нас: це Спасіння само ніжно вкладається в наші обійми у вигляді маленької Дитини. Це про Нього пише пророк Ісая як про Еммануїла, що значить «З нами Бог», коли каже: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нма дано, влада на плечах у нього, і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Iс. 9, 5). Спасителем був не тодішній імператор Август чи якийсь сучасний можновладець, а Христос-Бог. Лише Він є нашим Господом, Джерелом нашого життя, сили, вічного миру і щастя, - неземної різдвяної радості, що усуває страх, дає надію на світло життя: стає радістю всіх людей (пор. Лк. 2, 10). Лише Ісус Христос, що навіки з’єднався із повсякчасною хвилиною людського життя, є тим Сходом із висоти, пізнавати якого силою християнської віри та поклонятися якому кличе нас сьогодні вся Вселенна.  

 

Дорогі в Христі! Нехай у своєму Різдві новонароджений Спаситель наблизиться до кожного із вас та завітає із своїм небесним світлом до кожної оселі, де чекають на Нього!

 

Нехай неземна ніжність самого Бога зворушить та зігріє серце усіх нас: тих, хто вдома, і тих, хто в дорозі, тих, хто далеко від рідної землі, і тих, хто шукає саме в ній достатку, миру і злагоди для своєї родини. Нехай небесна радість від того, що Господь об’являється  там, де людська влада й сила є безсилими, подарує нам віру й надію на кращу долю нашої України.

 

Нехай різдвяна коляда стане для нас сьогодні, як і колись, могутньою силою, через яку ми будемо ділитися своєю вірою, обновляти наше суспільство та єднатися із всім Усесвітом, що прославляє сьогодні свого Творця і Господа.

Христос рождається!  Славімо Його!

†СВЯТОСЛАВ

 

Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

19/6 грудня, у день Святого Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця

Джерело:   Воїни Хиста Царя

22.12.2012р. Б. / Зачаття св. Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю

Коротка історія

Давній і глибокий культ Пресвятої Богородиці, що є знаменною віхою Східної Церкви, виявляється у великій кількості Богородичних празників у нашому церковному календарі. Ті празники розказують нам найважливіші моменти з життя Божої Матері від її чудесного зачаття аж до її славного успення.

 

Святе Євангеліє не багато говорить про життя Пречистої Діви Марії, тож нічого дивного, що більшість Богородичних празників не основується на подіях святого Євангелія, а радше на християнській традиції та на оповіданнях апокрифічних книг перших віків. Сюди належить також і празник Зачаття, який наша Церква святкує 22 (9) грудня. Цей празник має окрему історію на Сході та на Заході.

 

Згадку про цей празник має типікон святого Сави з V ст., одначе його розвій і поширення припадає аж на VIII сторіччя. У цьому столітті святий Андрій Критський укладає службу для празника, а Георгій Нікомедійський та Йоан Евбейський величають його у своїх проповідях. У IX столітті це свято вже було в цілому візантійському цісарстві. Воно є у всіх Східних Церквах.

 

Празник Зачаття у давнину мав різні назви. До найдавніших належить "Благовіщення Зачаття Святої Богородиці". У конституції про празники цісаря Мануїла Комнена (1143-1181) він зветься "Зачаття нашої Пресвятої Богоматері". Слов'янський Пролог має "Зачаття Святої і Богоматері Анни, коли зачала Святу Богородицю". Загальнослов'янські Устави називають його "Зачаття Блаженної Анни" або "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".

 

Українська Католицька Церква в Галичині після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський Синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства. Собор також апробував службу Непорочному зачаттю, яку уклав о. Ісидор Дольницький, і наказав служити її у всіх церквах. Римська реформа наших літургійних книг повернула первісну назву празника "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".

Про ікону

Сутністю Бога Ізраїля є те, що Він — "живий" і дає життя (див. Євр. 3, 12). Він створив людину на свій образ і подобу, теж "живим створінням", і дав їй дар бути носієм цього життя, "чоловіком і жінкою сотворив їх" (Бут. 1, 27), закладаючи цим основи шлюбу. Єва була названа матір'ю всіх живих (див. Бут. 3, 20).

 

Але після перших, сповнених світлом оповідей Буття історія Ізраїля постає перед нашими очима як безперервне вигублення життя, як сумне панування смерті. І все ж у цій безодні знищення праведники Старого Завіту вірили в Бога, а отже, надіялися на життя. Продовження роду через шлюб, заснований Богом в Раю, вважається у Біблії святим. Зустріч двох людей утворює ланку в довгій низці поколінь, які не повинні вироджуватись аж до зустрічі з Тим, Хто з'явиться на землі як Даруватель вічного життя.

 

Отож в шлюбі, яким він постає у біблійній традиції, можна виділити два паралельні аспекти: очікування повного, вічного життя, провісником якого є подружня любов, і водночас продовження життя. Даром, одержаним від Бога, можна насолоджуватись лише у вірі, в обітниці. Ті Отці Церкви, які більш докладно говорять про це, наприклад, св. Йоан Золотоустий, чудовим способом показують зв'язок між святим шлюбом та дівицтвом. Основою священного союзу між чоловіком і жінкою повинна бути любов, як участь у божественній любові. Це — жива сила. Вважаючи, що ці обітниці вже виконані в Христі та в новому Законі, східні Отці залишили нам небагато повчань щодо святості шлюбу. Це, зрештою, цілком зрозуміло, адже подібні твори походять здебільшого з чернечого середовища. У цьому розумінні дівицтво не постає як протилежність шлюбові, воно є есхатологічним сповненням шлюбного союзу. Людина дівична є людиною цілісною, людиною, яка досягла есхатологічного стану, в якій здійснилася любов Бога. Непорочною є та людина, яка в любові Бога долає тріщину гріха. Згідно зі св. Йоаном, любов між чоловіком та жінкою дана людині, для того, щоби те, що за природою є двома, могло стати з любові одним.

 

Людська любов є єдиною здатністю людини, піднятою до гідності святого таїнства. Це означає, що вона кульмінує у повноті дівицтва. Справді, плодом шлюбу Йоакима та Анни є Діва Марія. Дівицтво, таким чином, є для людини метою, яку треба досягти, а не чимось, що треба оберігати. У наші часи цю думку дуже виразно розвинув Володимир Соловйов.

 

Якщо взяти до уваги ці міркування, ікона "Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною" — батьків Пречистої Діви — набуває глибокого значення. Св. Йоаким та св. Анна є останніми представниками старозавітної духовності. Саме від них народиться найкраща квітка нового Закону — Богородиця.

 

У цьому контексті можемо також зрозуміти, чому на іконах не знайти сцен, де підкреслено любов між чоловіком та жінкою (за винятком тих випадків, коли на іконах св. Йоаким та св. Анна зображені в обіймах один одного). Постаті святих на іконах говорять про есхатологічну досконалість. Отже, до дівичої досконалості дійшли й ті, хто був одружений. Сцена несе атмосферу райського спокою, звичну для східних ікон. Відчувається символічна цінність цього союзу між двома людьми: те, що очікується, вже близько.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь узи бездітности розрішаються, Йоакима бо й Анну, ви­слухавши, Бог проти надії явно обіцює, що вони родитимуть Богодівицю, з якої сам родився неописанний, що, ставши чоловіком, ангелові повелів співати їй: Радуйся, благодатна, Господь з тобою.

 

Слава, і нині: Кондак, глас 4: Празнує днесь вселенна зачаття Анни, що сталося від Бога, бо вона породила понад усяке слово ту, що родила Слово.

Послання святого апостола Павла до Галатів 4, 22-31

Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого від вільної. Та той, що від рабині, народився за тілом, той, що від вільної - за обітницею. Це має інше значення: ті дві жінки - це два завіти; один з гори Синаю, що родить рабів, це - Агар. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зі своїми дітьми. Але вишній Єрусалим, вільний, він мати всім нам. Написано бо: Веселися, неплідна, що не родиш! Викликуй, рада та весела, ти, що мук пологів не знала, бо в покинутої більше дітей, ніж у заміжньої. Ми ж, брати, як Ісаак, є діти обітниці. Та як тоді той, що народився за тілом, переслідував того, що народився за духом, так і тепер. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не успадкує зі сином вільної. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.

Євангеліє від Луки 8, 16-21

Сказав Господь: Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має. Прийшли до Нього мати Його і брати, та через народ не могли до Нього приступити. Йому сказали: Мати Твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з Тобою. Він у відповідь сказав їм: Мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

Проповідь

Коли ми вникнемо у зміст та історію сьогоднішнього свята, зрозуміємо, що Анна була неплідною, а навіть більше знаходимо у читанні канону на Утрені: «Йоаким дивний і Анна богомудра, обидва, живучи побожно за законом Мойсея, були неплідними і молилися Богу від усієї душі…» (Утреня Зачаття св. Анни…, Ікос 6-ої пісні). Говориться, навіть, про неплідність двох батьків Марії. Вони молилися і вірили, а їхня молитва принесла користь усьому світові, а не тільки радість їм обом. Сталося, подібно, як із Сарою, котра називалася неплідною, але у старості своїй породила сина Ісаака, коли їй було дев’яносто років. Вона сама не могла повірити і так відзивалася: «Чи ж справді можу родити, бо ж я стара!» (Бут 18,13). Праведність життя Авраама та Сари вчинила це, що Господь вислухав давно їхніх молитов, але вважав дати їм сина тоді, коли вони менше сподівалися, щоб вони та ми повірили, що у Бога, коли він вважає за потрібне – все можливо (пор. Мт 19,26). А народження дітей тими, хто були поважного віку й кого люди вважали неплідними: Сарою, Ревекою, Анною, матір’ю пророка Самуїла (пор. 1Сам 1,6) чи Анною, матір’ю Пресвятої Богородиці, означало чи підводило до того, щоб краще прийняти розумом народження Дівою Марією Дитятка Ісуса без людського втручання, а за сходженням Святого Духа.

Сьогоднішнє свято, зачаття Пресвятої Богородиці у лоні її матері, святої Анни, має свій відгук у моліннях нашої Церкви та переданні. Навіть, багато старших людей говорить про сьогоднішній день, що це – день св. Анни. Чому? Це дуже важливо пам’ятати, як ми вище згадали, що тут особливо діяла Божа рука. Анна, мати Богородиці, була старша й неплідна, так вважали люди, а Господь бажав показати усім, що його діям, його волі та намірам, коли він чогось захоче, не варто людині опиратися, - радше потрібно прийняти. Як знаємо, що свята Анна у своїй старості почала цю, кого обіцяв Господь після падіння Адама, погрожуючи злому духові: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою …» (Бут 3,15). І ця дочка Анни, Непорочна Марія, - обіцяна жінка, котра породила Бога, що стер голову змія. На моліннях Утрені молимось наступне: «Посланому до неї ангелу Анна, дивуючись, голосно промовляла…» (Утр., Зачаття св. Анни …, Пісня 4). Тут заходимо віру й передання, що до Анни Господь посилав ангела, котрий сповіщав її про народження нею дитяти, - Марії. А в переспівах канону Утрені знаходимо пречудні слова про Марію, дочку Анни: зачинає чисту; утворюється храм Божественний; зачала нове небо; престол вогневидний Божий; божественний Жезл; чисту Голубицю; ту, що народила, зберіг неушкодженою; бо божественний храм владики починається в зачатті Анни; миро запашне; голубицю прийняла ти непорочну; скіпетр святий, новий кивот; землю святу; божественне руно» (Утреня Зачаття св. Анною …). Чудові слова про Пресвяту Діву, як чисту, святу й непорочну, котру свято шанується завжди у нашому народі.

До цього бажаю сказати, що святі Йоаким й Анна довіряли Богові, молилися щиро, зносили наругу людей, що насміхалися з них, а все це разом склалося на це, що у них прийшла на світ Богородиця, котра породила нам Ісуса Христа, Спасителя світу. Тому й нам потрібно молитися з довір’ям до Бога про добрих провідників нашої Церкви, нашого народу й уряду. Цього можна випросити усім, хто вдається до Господа.

Хай Пресвята Богородиця і свята Анна бережуть нас у гідному визнанні й практиці святої віри до кінця нашого життя.

+ Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський
22.12.2007 р.Б.


Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною.

Джерела: http://www.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя