ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 25 серпня 2011 р.


Українські паломники про Світові Дні Молоді



 
Завершилися Світові Дні Молоді, які відбувалися у Мадриді. На зустріч молоді приїхало близько 2 млн. молодих людей з різних країн світу. Хтось приїхав, щоб шукати Бога, хтось - заради цікавості. Але на Світових Днях Молоді важко залишитись байдужим.
Група української молоді, що приїхала з паломницьким центром «Рафаїл», уже повертається додому. А дорогою є час поділитися враженнями від СДМ.

Ми – Єдина Церква

Одним з найбільших пережиттів, якими поділились молоді люди з нашої групи було переживання єдності Церкви, єдності з молодими людьми з усього світу.
«Люди, які приїхали на СДМ, дуже різні, але відчувався дух єдності, - ділиться враженнями Людмила з Житомира, - І, можливо, дякуючи цьому свідченню єдності багато хто навернувся. Папа говорив молоді про свідчення віри у світі і, сподіваюсь, коли повернусь додому, я буду давати свідчення віри людям, особливо молоді.»
«Раніше коли я ходила щонеділі до храму, то думала, що віруючої молоді не так багато – говорить шестинадцятирічна Настя з Одеси - Але тут, у Мадриді, я побачила як багато молодих людей з різних країн світу, об’єднаних вірою. Їх об’єднує Бог.» 



«Найбільше вразила привітність молоді з інших країн, - каже Оля зі п’ятнадцятирічна Львова, - цікаво було йти по вулиці і вітатись з перехожими. Мене дуже торкнулось те, що молоді люди піклувались один про одного. На аеродромі, недалеко від мене були дві дівчинки на візочках. Коли розпочався дощ, волонтери роздавали накриття. Одній дівчинці дали, а іншій - ні. Тоді хлопець з Чилі побіг за волонтеркою, щоб дістати накриття не для себе, а для другої дівчинки на візочку. А ще особисто мене торкнулись слова Папи: «Віра не є наслідком людських старань, а подарунком від Бога».
«День молоді для мене - це завжди велике досвідчення, – говорить с. Анна з Одеси. - Молодь з усього світу, яка шукає Бога, збирається в єдності з Церквою, з Папою. Я бачила, як молодь з нашої групи особливо глибоко переживає це паломництво та зустріч з молоддю з усього світу. Для мене ця поїздка була особливим подарунком від Бога. Я сподіваюсь, що тема цьогорічного СДМ про вкорінення в Христа та утвердження у вірі, впливатиме на молодь, на їх віру. Хочу, щоб повернувшись додому вони могли свідчити про віру, про Бога.»
Організатором та керівником групи паломників був Андрій Делісандру, директор паломницького центру «Рафаїл». На питання чому «Рафаїл» взявся за організацією цього паломництва, пан Андрій відповідає: «Для паломницького центру «Рафаїл» важливо було долучитись до СДМ і ми раді, що могли привезти наших паломників. Для мене особливо важливо те, що наша група була різноманітною та екуменічною. Разом були римо- та греко-католики і протестанти. Ми почувались як одна спільнота. Я би дуже хотів, щоб наш паломницький центр був не тільки для католиків, а був екуменічним. Тішусь також, що з нами були два душпастирі о. Крістіан та о. Сава. Дякуючи їм, ми мали Служби, можливість бути разом та переживати Світові Дні Молоді з українською молоддю.»

Церква - велика спільнота

Паломництво та СДМ - це не курорт. Більша частина молоді жила у спартанських умовах, і наша група в тому числі.
Аліна з Києва (29 років), яка приїхала зі своєю спільнотою ділиться: «Ми своє паломництво ще розпочали в Києві молитвами за духовні плоди та добру дорогу до Мадрида. В цьому паломництві я ще більше відкрила своїх друзів, свою спільноту. У нас все було спільне: їжа, усі ділились своїми речами, ліками, підтримували один одного морально. Мені «пощастило» захворіти на третій день і мої друзі молились разом за мене». За словами дівчини, найважливішим для неї стало переживання єдності християн: «Частина нашої групи на аеродромі була окремо. Була спека, не було води, не було достатньо місця, не було їжі. Ми розділили обов’язки: хтось пішов по воду, хтось по їжу, хтось залишився з речами. І через годину ми вже мали і воду, і їжу і були разом. Разом спали близенько один до одного. Разом переживали адорацію, Святу Службу, дощ і спеку, важку дорогу додому. Одному отримати та пережити все це неможливо, одному набагато важче» 


На аеродромі 
 
Оксана, протестантка, вперше була у паломництві і не була готова до некомфортних умов перебування. «У цьому паломництві щохвилини я відчувала руку Божу, Бог показав мені, що маю цінувати те, що я маю зараз і що Господь не дасть мені того, чого я не зможу витримати, - розповідає Оксана. - Перебування на аеродромі у спеку, без води, без їжі було шоком для мене. Але саме у цей момент особливо оцінила підтримку друзів з Католицької Церкви, які підбадьорювали мене. Побачила як ми маємо турбуватись один про одного та допомагати, оцінила важливість спільноти.»
«Коли ми йшли на аеродром, я думала, що всі йдуть поклонятись Папі Римському, але коли заспівав чудовий хор, я відчула як Дух Святий сходить на мене»
Також дівчина розповіла, яке враження на неї справила кульмінаційна подія СДМ - Служба Божа зі Святішим Отцем на аеродромі: «Коли ми йшли на цю зустріч на аеродром, я думала, що всі йдуть поклонятись Папі Римському, але коли заспівав чудовий хор, я відчула як Дух Святий сходить на мене, як Бог є близько, що Він тримає мене міцно в Своїх руках. Після Служби у мене з’явилось ніби друге дихання, я би ще так два тижні провела. Вірю, що кожен, коли повернеться, буде свідчити іншим про Бога і Його Любов.» 


Подорож до Фатіми

Наша група перетнула на автобусі майже всю Європу від Львова до Мадрида. До кінця Європи залишилась лише одна країна – Португалія. Як відомо, у Португалії знаходиться одне з найбільш відомих паломницьких місць у світі - Фатіма. Багато людей з нашої групи захотіли поїхати на один день, щоб відвідати місце зустрічі маленьких пастушків та Пречистої Діви.


 
Авель – середньовічне місто


Спершу ми відвідали місто Авель. Серед святих покровителів цьогорічного Світового Дня Молоді були двоє святих з Авелю – св. Йоан та св. Тереза. Місто Авель зустріло нашу групу середньовічним замком. Після прогулянок Авелем та відвідання церкви з виставленням мощей св. Терези з Авільської, група поїхала до Фатіми.
Фатіма зустріла нас туманом та холодом. Холодним ранком паломники прийняли участь у Службі Божій і мали можливість відвідати найважливіші місця у Фатімі.
Ми були у каплиці, де похоронені Гіацинта, Люція та Франческо – діти, яким являлась Богородиця, бачили фігуру Фатімської Діви - ту саму, в короні якої вставлена куля, що нею намагались вбити блаженного Папу Йоана Павла ІІ. 


Туті похоронені діти, яким являлась Богородиця 
 
У Фатімі є кам’яна дорога, по якій люди йдуть навколішки, молячись кожен у своїх намірах. Олена з Києва також пройшла цей шлях. «Я поїхала до Фатіми, щоб по справжньому навчитись молитись Розарій. Дійсно, зараз переживаю молитву Розарію зовсім по іншому, переживаю спільну молитву з Пресвятою Богородицею, так ніби ми разом з Нею молимось. Фатіма для мене – це місце глибокого внутрішнього миру», - розповіла Олена.

Вже час повертатись додому

Повертаємось додому. Дорогою ми ще відвідали іспанські Сарагозу, Барселону та німецький Мюнхен. 


Базиліка Святої Марії ель Пілар 
 
У Сарагозі побачили надзвичайну базиліку Святої Марії ель Пілар. Головним скарбом цієї надзвичайно величної базиліки є колонна, яку подарувала Пресвята Богородиця святому ап. Якову. Також у цій базиліці збереглись фрески відомого майстра Гоя та каплиця, яка знаходиться всередині базиліки.




Пострибавши у фонтанах на головній площі міста, ми поїхали до Барселони.
Барселона нас зустріла вологим повітрям, морем та відомим храмом Саграда де Фамілія (Святої Родини). Цей храм запроектував відомий християнський архітектор Гауді. Наразі побудовано тільки половину храму. Але навіть недобудована церква вражає. Стоячи під храмом і розглядаючи зовнішні фасади, можна провести не менше як півдня. Всередині храму величезні колони, що нагадують потужні височенні дерева, які тримають дах храму. Кольорові величезні вітражі, світло, яке проникає скрізь отвори у даху, храм повністю залитий світлом. Ходити по храму можна з задертою головою і інколи здається, що потрібно вигинатись назад, аби все побачити. 



Лише маленька частинка храму Саград де Фамілія



Вітражі



Одна з багатьох фігур Страстей Господніх


 
Величезні колони, що нагадують потужні височенні дерева 
 

Ходити по храму можна з задертою головою і інколи здається, що потрібно вигинатись назад, аби все побачити 
 
Вчора, у День незалежності після спільної молитви ми заспівали гімн України. Втомлені, але щасливі ще прогулялись вуличками німецького Мюнхена. А сьогодні нас вже чекає рідна Україна. 

Христина Рудницька
фото: Тетяна Логвинчук

Джерело:
http://www.credo-ua.org/2011/08/49717

Немає коментарів:

Дописати коментар