08.08.2014р. Б. / Папа: сім’я — це осередок любові

Сім'я – це «осередок любові», в якому нікого не відкидають. Про це написав Папа Франциск у посланні до учасників Латиноамериканського конгресу сімейного душпастирства, організованого Радою єпископських конференцій Латинської Америки. Конференція проходить в Панамі з 4 по 9 серпня на тему: «Сім'я і соціальний розвиток в ім'я повноти життя і місіонерської єдності».

 

На початку свого послання Святіший Отець дає визначення сім'ї: це «осередок любові», в якому панує «закон поваги і єдності»; вона здатна витримати «маніпуляції» світу цього. Сім'я дозволяє людині подолати «хибне протистояння між особистістю та суспільством»; в ній «ніхто нікого не відкидає», і всі — включаючи дітей і старих — вітаються. Саме в родині народжуються «культура зустрічі та діалогу, солідарність і відкритість до трансцендентного». 

Святіший Отець підкреслює дві важливі характеристики сім’ї: стабільність і плідність. Перший аспект походить від любові, вірної до самої смерті, і він формує «основну матерію людського суспільства», вносячи в нього «згуртованість і міцність». Що стосується плідності, відзначає Папа Франциск, то це означає народження не тільки нового життя, а й «нового світу», завдяки розширенню «горизонту буття». Незважаючи на «відчай і невдачі», «спільне життя, засноване на повазі та довірі, можливе», тому що сім'я, «на відміну від матеріалістичного світогляду", "не зводить людину до безплідного утилітаризму», але веде його по дорогах життя, супроводжуючи «найглибшим людським бажанням». 

Сім'я, пише Папа Франциск, є «предметом і дійовою особою євангелізації». Вона – «основний досвід», який дозволяє людині рости в «відкритості до Бога Отця»; це місце, де «віра змішується з материнським молоком». У цьому контексті «сімейна любов облагороджує» кожна людська дія, надає їй «додаткову цінність». 

На закінчення послання Святіший Отець нагадує про три ключових слова, які потрібно завжди зберігати в родині: пробач, дякую і будь ласка. Папа Франциск молиться Пресвятої Діві Марії Гваделупської, щоб кожна сім'я стала джерелом «життя, гармонії і віри». 

Папське послання було зачитано на відкритті Конгресу аргентинським єпископом Раулем Мартіном, головою Департаменту у справах сім'ї, захисту життя і молоді при Раді єпископських конференцій Латинської Америки (Селам). 

За матеріалами: Радио Ватикана 

Джерело:   КРЕДО 

07.08.2014р. Б. / «Нам Україну збережи святу», — нічне чування у Браїлові (+FOTO)

Молитві за Україну була присвячена XII дієцезіяльна ніч чування у Браїлівському санктуарії Ісуса Назарянського.

 

Вже дванадцять років поспіль у брайлівській святині, що на Вінниччині, 6-7 серпня відбувається чування перед чудотворною статуєю Ісуса Назарянського. Щоразу на молитву прибувають католики з усієї України. Усю ніч у храмі тривають молитви, конференції, адорація, а вночі вулицями містечка відбувається процесія зі свічками. 

Традиційно чування закінчується молебнем на честь святого Каєтана та обрядом помазання очей. 

Цього року до Браїлова прибуло близько тисячі осіб, які ледве поміщалися у храмі. Незважаючи на складну ситуацію в країні, до Ісуса Назарянського приїхали з різних українських міст та сіл: і з Вінниці, і з Києва, і Харкова, і з Херсона. Найбільше учасників прибуло з с. Мурафа, що на Вінниччині. А молодь зі Жмеринки, що за 12 кілометрів від Браїлова, прийшла до санктуарію пішим паломництвом, з прапорами та піснями. 

«Українська Голгофа» — такою була провідна тема цьогорічного нічного чування. 

«Цю ніч ми присвячуємо за Україну, — сказав під час проповіді організатор зустрічі о. Павло Каліновський. Відправляючи Месу у свято Преображення Господнього, священик пригадав, що після гори Тавор, на якій відбулося Преображення, на Ісуса чекала Голгофа. За словами о. Павла, Україна нині переживає Преображення, а також свою Голгофу: «Відбуваються зміни у суспільстві, у душах людей. Наш народ пробуджується. Ми починаємо усвідомлювати свою приналежність до народу. Дякуємо Господу за цю землю. Наше пробудження дуже болюче та криваве. Але воно є. Молімося, щоб преобразилася наша Україна, щоб слава Божа засяяла у нашому народі.»

Кожен учасник зустрічі отримав свячену сіль та воду, свічку та образок Ісуса Назарянського

Чування у Браїлові особливе тим, що тут збирається вся Церква, без будь-якого поділу на вікові чи інші групи. Вірні різного віку, достатку та характеру спільно моляться і традиційними молитвами Розарію чи Коронки до Божого Милосердя, й харизматичною Молитвою прослави, разом адорують перед Пресвятими Дарами та беруть участь у євангелізаційній нічній ході. Тут є діти, молодь, дорослі та літні особи. Представники різних парафій, рухів та спільнот. 

Юзя Слободян та Міля Павлюк з с. Тинна Хмельницької області беруть участь у чуванні щороку. Жінки розповідають, що чування переживається легко та радісно і зовсім не хочеться спати. «То хіба ж нам по десять літ, щоб засинати на молитві?», — каже пані Міля. 

Студент Богдан Кузьменко з Гнівання вже вдруге бере участь у чуванні. Як розповів юнак CREDO, йому тут подобається особлива атмосфера. Крім того, це місце, щоб зустрітися із друзями з інших парафій. 

Аліна Уманець з Копіївки каже, що найбільше під час чування її захоплює нічна процесія: «Коли стемніє, ми виходимо з лампадками і йдемо нічними вулицями, співаємо пісні. Це дуже надихає», — ділиться дівчина. 

Традиційна нічна хода цього року теж була іншою. Це була не Хресна дорога, як завжди, а Євхаристійна процесія з Пресвятими Дарами. «Ісус пройде вулицями Браїлова», — прокоментував процесію о. Павло Каліновський. Цікаво, що Пресвяті Дари несли не священики, а чоловіки-миряни.

Довідка CREDO

Згадки про культ Ісуса Назарянського сягають приблизно XVIII століття, часу, коли був побудований храм.

 

Статуя Ісуса Назярянського у вівтарі зображує Христа в терновій короні з сумним обличчям та складеними руками на грудях. 

Існує кілька версій щодо того як потрапила статуя Христа до Браїлова. Одна з них розповідає, що статую привезли монахи тринітари, які служили у храмі. Вона була зроблена з цитрусового дерева, обличчя Христа було смугляве, очі – чорні, на шиї висів скапулярій Святої Трійці, Ісус був одягнений в білу альбу і червоний плащ. Вірні шанували статую Ісуса, за посередництвом якої Бог робив багато чудес. На свята і урочистості Ісуса вдягали в орнат, який потім частинками роздавали паломникам. 

Після придушення польського повстання 1830-1832рр. царський уряд скасував багато католицьких сакральних споруд, серед них був і монастир отців тринітарів. В 1837р. монастир з святинею передали православним монахиням. Парафія ж позбавлена костелу збиралися на цвинтарі у каплиці, збудованій в 1818р. Лише в 1850р. вірні отримали дозвіл на будівництво нового храму. Хоч влада чинила різні перешкоди в будові та, за сприянням великого композитора П.І.Чайковського, храм було закінчено 1879р. 

На той час настоятелем у Браїлові був о. Шедловський. 29 червня 1911р.єпископ Л. Жерновецький освятив храм під покровом Святої Трійці. 

Цей храм, як багато святинь нашої держави, закривали два рази: в 30-х і 60-х рр. В 60-х роках з церкви зробили склад соко-морсового заводу, а на другому поверсі – клуб. Але завдяки щирим молитвам, наполегливості та відвазі парафіян в 90-х р. храм віддали вірним. З 1991р. настоятелем Браїлівської парафії був призначений о. Франциск Щербатий. 

Коли закривали храм, чудотворну статую вивезли. Сьогодні в санктуарії знаходиться копія, освячена єпископом Яном Ольшанським у 1999р.

Джерело:  КРЕДО

07.08.2014р. Б. / Чому лукавий так псує нашу сексуальність?

Щось неймовірне є в тому, як проявляється інтимний зв’язок жінки і чоловіка, у своєрідному діалозі жестів, слів і ваблення. Все те, що зовнішнє і словесне, має провадити до вираження того, що найважливіше і найсильніше: любові.

 

Чоловік приходить зі своєю силою до жінки, а та його запрошує, приваблює, заграє. І щоби проявилася справжня любов, у них обох повинна бути безкорисливість. Тільки виконуючи цю умову, пристрасть — неймовірна сила — стає безпечною, хоч і надалі дикою. 

Він дає їй життя, вона його приймає, і так має бути в кожному аспекті їхнього життя, за умови, що вони хотітимуть за це боротися. 

Коли чоловік відмовляє жінці в уділенні їй себе, він позбавляє її життя, яке може дати тільки він. Цим уділенням є слова, жести, інтимність і щоденна боротьба. 

Уділення себе і ставання єдністю можна зрозуміти тільки тоді, коли про значення цього ми будемо запитувати Бога, у Його Церкві. 

Стосунки чоловіка й жінки, подружжя, єдність та інтимність мають ставати образом стосунків Бога і людини. 

Немає кращого вираження і здійснення даних нам Богом прагнень: боротьби, краси, інтимності й любові, — ніж подружжя. Подружжя це привілей і захист, але не для кожного. Ніхто у світі не має можливості більш інтимного пізнання одне одного, ніж чоловік і дружина. Це запрошення до пізнання найінтимнішого «я». Вже не тільки смаків, звичок, але чогось глибокого, чогось, що існує тільки для цього чоловіка і для цієї жінки. 

Єдність чоловіка й жінки у Новому Завіті є образом єдності Бога і Церкви, а отже — кожного з нас. Образом Бога є людина: чоловік і жінка, не кожне з них осібно, але саме як єдність. 

Бог прагне мати з нами таку єдність, неподільну, комплементарну, інтимну і неповторну. 

Те, до чого ми здатні як люди, гарне саме по собі (може таким бути), але воно також є натяком на щось більше. Тому секс ніколи не є і не буде сам по собі метою зближення. Або він становить мову взаємного пізнавання, або він є образом найбільшої інтимності Бога і людини.

Саме тому злий так сильно нападає на нашу сексуальність. Аби порушити єдність людини з Богом. Тілесне єднання не є поганим, воно не принизливе і не гидке саме в собі, але сатана сильно б’є в людську тілесність, бо немає нічого більш вразливого в нашому житті. 

Гжегож Крамер SJ, deon.pl

Джерело:    КРЕДО