10.12.2011р. Б. / «Ми дуже серйозно ставимося до присутності нашої Церкви в сучасному інформаційному просторі», - Глава УГКЦ

 

«Ми дуже серйозно ставимося до присутності нашої Церкви в сучасному інформаційному просторі. Зокрема, плануємо створити інтернет-телебачення, соціальну мережу, а ця прес-конференція є виявом поваги до роботи журналістів», - сказав Блаженніший Святослав (Шевчук) 9 грудня 2011 року на прес-конференції в м. Одесі в рамках душпастирського візиту до Одесько-Кримського екзархату УГКЦ.

За словами Глави УГКЦ, розвиток церковних мас-медіа є одним із пріоритетних завдань Церкви. Сьогодні ведеться дискусія стосовно того, що створювати: друкований орган чи інтернет видання, з якого б могли черпати інформацію єпархії та екзархати в Україні та закордоном. «Ми розуміємо, що таке видання, яке б говорило правду про нашу Церкву, є вкрай потрібним», - наголосив очільник греко-католиків.

Крім того, Блаженніший відзначив, що часто доводиться спостерігати, як українське суспільство живе у полоні радянської ідеології у ставленні до тої чи іншої Церкви чи історії України взагалі. «Треба розуміти, що ідеологія не завжди має щось спільне із історичною правдою або справедливістю», - резюмував він.

«Видання, яке б відкривало такі істини, нам дуже потрібне і, сподіваюся, що незабаром ми будемо його мати», - сказав на завершення Предстоятель УГКЦ.

Слід відзначити, що 10 грудня Глава УГКЦ відвідає Одеський порт і зустрінеться із представниками різних конфесій.

Департамент інформації УГКЦ

09.12.2011р. Б. / Єдиним злом, якого Церква може та повинна боятися, є гріх її членів

 

Єдиним злом, якого повинна боятися Церква є гріх її членів. На це звернув увагу Папа Бенедикт XVI 8 грудня 2011 р., під час покладання квітів перед статуєю Непорочнозачатої Діви Марії на Іспанській площі Риму. Згідно з давньою римською традицією, Святіший Отець прибув на цю площу з нагоди урочистості Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії.

Церемонія розпочався молитвою, далі прозвучало читання з Книги Одкровення, а перед покладенням квітів Папа звернувся до присутніх із повчальним словом. Він зазначив, що зображення Пресвятої Марії на цій статуї відображає прочитаний уривок зі Святого Письма: «І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (Одкр 12,1). «Яке ж значення цієї картини? – запитав Бенедикт XVI, відповідаючи: Вона зображає, одночасно, Богородицю та Церкву».

Насамперед, ця жінка – це Марія, зодягнена в сонце, тобто в Боже світло. Цей символ також висловлює Її особливий стан повноти благодаті, непорочності. Під ногами у неї місяць, символ смерті, адже Богородиця повністю є учасницею Христової перемоги над гріхом та смертю. «Подібно, як смерть вже не має жодної влади над воскреслим Ісусом, так само через особливі благодать та привілей Всемогутнього Бога, Марія також має її за собою, подолала її», – зазначив Папа, пояснюючи, що ця дійсність виявляється у двох великих таємницях Її життя – в зачатті без первородного гріха та у внебовзятті з душею та тілом. Зрештою, усе земне життя Богородиці було перемогою над смертю.

Далі бачимо корону з дванадцяти зірок. «Цей символ, – пояснив Святіший Отець, – представляє дванадцять поколінь Ізраїля та означає, що Пречиста Діва Марія є в центрі Божого народу, всієї спільноти святих». Цей символ впроваджує до другої великої інтерпретації образу жінки, зодягненої у сонце. Крім Марії, вона також уособлює Церкву, християнську громаду всіх часів. Книга Одкровення змальовує її як жінку при надії, що означає, що вона носить у своєму лоні Христа, якого має народжувати світові, повинна нести людям Ісуса.

«І саме тому, що несе Ісуса, Церква зустрічає спротив злобного ворога, представленого в апокаліптичному видінні у вигляді величезного червоного дракона», – вів далі Бенедикт XVI, вказавши на те, що не зумівши знищити Ісуса, Який через смерть та воскресіння піднісся до Божого трону, зазнавши одного разу і назавжди поразки на небесах, цей дракон скеровує свої напади на жінку – Церкву, яка перебуває в пустелі світу. «Але в кожній епосі Церкву підтримують світло та сила Бога, Який у пустелі живить її хлібом Свого слова та Пресвятою Євхаристією», – наголосив Папа, додаючи, що саме тому, не зважаючи на різні труднощі та переслідування, Церква, в результаті, є переможницею.

«Єдиним підступом, якого Церква може та повинна боятися, є гріх її членів. В той час, як Марія є Непорочною, вільною від будь-якої плями гріха, Церква є святою, та, одночасно, заплямлена нашими гріхами», – сказав на завершення Бенедикт XVI, звертаючи увагу на те, що саме через це Божий народ, у своєму паломництві на землі звертається до своєї Небесної Матері з проханням про допомогу, щоб «Вона супроводжувала його на дорозі віри, щоб заохочувала бути старанними в християнському житті та підтримувала надію. І ми потребуємо цього, особливо у цей важкий період», – сказав Святіший Отець.

Джерела: Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

08.12.2011р. Б. / П`ять речей, про які найбільше шкодують люди перед смертю

 

Одна жінка (у даному випадку її ім'я неважливе) багато років працювала у хоспісі. Її обов'язок – полегшення стану помираючих пацієнтів. Отож, вона буквально проводила з ними останні дні та години їхнього життя. Зі своїх спостережень вона склала своєрідний рейтинг основних речей, про які шкодують люди, що підійшли до самого краю життя.

Отже, 5 найпоширеніших речей, про які шкодують люди перед обличчям смерті:

1. Я шкодую, що у мене не було сміливості, щоб жити життям, правильним саме для мене, а не життям, якого очікували від мене інші.

Саме про це помираючі найбільше шкодують. Коли люди усвідомлюють, що їхнє життя майже закінчене, вони можуть озирнутися назад і легко побачити, які їх мрії залишилися не реалізованими. Більшість людей навряд чи намагалися виконати навіть половину своїх мрій і повинні були померти, знаючи, що це трапилося лише внаслідок вибору, який вони зробили чи не зробили.

Дуже важливо спробувати реалізувати принаймні деякі з ваших основних бажань на своєму життєвому шляху. Коли ви втрачаєте своє здоров'я стає вже занадто пізно щось робити. Здоров'я приносить ту свободу, яку далеко не всі розуміють, поки не втрачають його.

2. Мені шкода, що я так багато працював.

Це почуття було у кожного пацієнта чоловічої статі, про якого я піклувалася. Вони сумували за своєю молодістю і за своїми стосунками. Деякі жінки також висловлювали жаль з цього приводу. Але оскільки більшість їх було старшого покоління, вони, в основному, не займалися зароблянням коштів для сім'ї. Всі чоловіки, з якими я працювала, глибоко шкодували про те, що витратили велику частину свого життя на одноманітну працю для здобування засобів для існування.

Спрощуючи свій спосіб життя, можна скоротити вимоги щодо доходів, які ви думаєте вам потрібні. Створюючи більше простору у вашому житті, ви стаєте щасливішими і відкритішими для нових можливостей.

3. Мені шкода, що у мене не було сміливості висловити свої почуття.

Багато людей придушували свої почуття, щоб зберегти певні взаємовідносини з іншими. У результаті вони погоджувалися на посереднє існування і ніколи не ставали такими, якими б вони хотіли себе бачити. Виникнення багатьох хвороб було пов'язане із почуттям гіркоти і обурення.

Ми не можемо управляти реакціями інших. Хоча спочатку люди можуть реагувати на зміни, які ви вносите у відносини, небажаним для вас чином, проте у кінцевому рахунку це піднімає відносини на новий, здоровіший рівень. Найкраще тим чи іншим способом усувати нездорові відносини з вашого життя.

4. Мені шкода, що я не підтримував стосунки зі своїми друзями.

Часто ці люди дійсно навіть не усвідомлювали всієї користі підтримки контактів зі своїми старими друзями, поки до їх смерті не залишалося кілька тижнів, і вже не завжди була можливість їх розшукати. Багато хто опинився настільки зануреним у своє власне життя, що дозволили їх дружбі багато років проходити повз них. Було багато щирого жалю про те, що їхній дружбі не було приділено стільки часу і зусиль, яких ця дружба заслуговувала. Всі сумують за своїми друзями, коли помирають.

Будь-якій людині, котра провадить активний спосіб життя, притаманне применшення значення дружніх відносин. Але коли ви стоїте на порозі смерті, матеріальні сторони життя втрачають своє значення. Звичайно, люди хочуть, щоб їхні фінансові справи були в якомога більшому порядку. Але не гроші і не статус зберігають в кінцевому рахунку своє значення. Вони хочуть принести якусь користь тим, кого люблять. Але зазвичай вони вже занадто хворі і втомлені, щоб якось справитися з цим завданням.

5. Мені шкода, що я не дозволив собі бути щасливішим.

Цей вид жалю був напрочуд загальним. Багато людей до кінця не розуміли, що їхнє щастя – це справа вибору. Вони були підпорядковані звичкам і сформованим уявленням. Вони перебували у полоні «комфорту» звичного способу життя. Через страх перед змінами вони прикидалися перед іншими і перед самими собою в тому, що були задоволені своїм життям.

Життя – це вибір. Це ваше життя. Вибирайте свідомо, вибирайте мудро, вибирайте чесно. Виберіть щастя.

За матеріалами www.20khvylyn.com

Джерело:  Мандрівники Христа Царя