07.09.2011р. Б. / «Спокуса проти віри є останнім нападом ворога», – Бенедикт XVI

 

«Дорогі брати й сестри, сьогодні знову відновлюємо аудієнції на площі Святого Петра, тому у «школі молитви», яку разом переживаємо під час катехиз у середу, хочу розпочати роздуми над деякими Псалмами, які, як я говорив у червні, творять виняткову «книгу молитви»», – цими словами Папа Бенедикт XVI розпочав своє повчання, виголошене 7 вересня під час загальної аудієнції, яка вперше після літнього відпочинку Папи відбулася на площі Святого Петра у Ватикані.

Бенедикт XVI розпочав з 3-го Псалма, який, за його словами, є «стогоном та благанням, пронизаним глибокою довірою, у якому впевненість у Божій присутності стає основою молитви, яка випливає із ситуації крайніх труднощів, у якій перебуває той, хто молиться».

Традиція приписує цей псалом цареві Давидові, який втікає від свого сина, що узурпував трон та примусив його залишити Єрусалим. «У голосінні псалмоспівця, – зазначив Святіший Отець, – кожна людина може впізнати почуття болю, гіркоти, а, одночасно, довіри до Бога, які, згідно з біблійною розповіддю, супроводжували втечу Давида зі свого міста».

Псалом починається словами: «Господи, як багато моїх ворогів, багато їх повстали проти мене. Багато тих, що мені кажуть: «Нема йому спасіння в Бозі!»». Це нагадування про кількість та велич ворогів служить для висловлення абсолютної диспропорції між молільником та його переслідувачами, що дає підстави його голосінню, і, в той же час, першим його словом є «Господи!», призивання Бога. Вороги, однак, пробують захитати його віру, кажуть, що Господь не може його спасти. «Це – найбільша спокуса, якою випробовується віруючий, спокуса втратити віру, втратити довір’я до Божої близькості», – сказав Бенедикт XVI, додаючи: «Мені здається, що тут цей Псалом заторкує нас дуже особисто в багатьох проблемах. Нас спокушає думка, що може навіть Бог не спасе мене, бо не знає мене, або не може це зробити. Спокуса проти віри є останнім нападом ворога, і ми повинні йому протистояти, щоб зустріти Бога та віднайти Життя».

У дійсності, псалмоспівець відповідає: «Але ти, Господи, щит мій навколо мене, ти моя слава, підносиш голову мою вгору. Я голосно візвав до Господа, і Він вислухав мене з гори святої своєї». Чисельності ворогів протистоїть лише «Ти» Господнє, але воно значно сильніше від безлічі противників. Людина більше не сама, бо Господь вислуховує голосіння пригнобленого. «Це переплетення людського благання та божественної відповіді є ключем до зрозуміння усієї історії спасіння», – зазначив Папа, пояснюючи, що заклик молільника є вираженням віри в Божу близькість. «Дуже важливою у нашій молитві є наявність переконання та впевненості у присутності Бога», – наголосив Бенедикт XVI.

«Я ліг собі й заснув, і пробудився, – бо Господь мене зберігає. Я не боюся безлічі людей, що навколо мене обсіли», – каже далі псалмоспівець. Не зважаючи на небезпеку, молільник спить спокійно, що є вираженням повної довіри до Бога, впевненості у Його близькості. А далі, після призивання Господа, молільник описує Божу перемогу, зокрема й те, що знищені уста супротивників, тому більше не зможуть злословити та сіяти сумніви щодо віри.

«В хвилини болю, небезпеки, гіркоти з приводу нерозуміння чи образи, слова цього Псалма відкривають наше серце на впевненість віри, яка дає втіху. Бог завжди близько, також і в труднощах, проблемах, темних періодах життя, Він вислуховує, відповідає та спасає Своїм способом», – сказав на завершення Бенедикт XVI, зазначаючи, що для цього потрібно вміти розпізнавати Його присутність та погодитися на Його спосіб. «Нехай же Господь дарує нам віру, поспішить на допомогу нашій слабкості та вчинить нас здатними молитися в кожній нашій тривозі, в болісних ночах сумнівів та довгих днях терпіння», – побажав Папа, а тоді привітав присутні групи прочан різними мовами.

Промовляючи італійською, Святіший Отець звернувся до юнаків і дівчат: «Дорога молоде, – сказав він, – повертаючись після канікул до звичних занять, умійте кожного дня знаходити час на розмову з Богом та поширювати довкола себе Його світло та мир». А промовляючи до хворих, Папа побажав знаходити «розраду у Господі Ісусі, Який продовжує своє діло відкуплення в житті кожної людини». На зустріч з Римським Архиєреєм прибули також пари, які нещодавно уклали подружжя. Їм Бенедикт XVI пригадав про важливість молитви, кажучи: «Навчайтеся молитися разом, в домашньому колі, для того, щоб ваша любов завжди була справжньою, плідною та тривкою». 

За матеріалами: Радіо Ватикан
Джерело:
http://www.credo-ua.org/2011/09/50428 

06.09.2011р. Б. / Церква не повинна мовчати на суспільну несправедливість, – Анжело Баньяско

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки  

Кардинал Анжело Баньяско. Фото: perlacitta.it 

 

«Багато хто хотів би, щоб Церква мовчала, тому кожне її слово сприймається, як втручання у політичне та суспільне життя. Проте Церква не може мовчати, ні «домовлятися», коли йдеться про незмінні цінності», сказав голова Єпископату Італії кардинал Анжело Баньяско під час інавгурації літньої школи фундації Magna Carta. Це престижна ініціатива, у якій беруть участь представники уряду, вчені, підприємці, письменники, інтелектуали. 

 

Кардинал Баньяско зазначив, що християни мусять бути «сіллю» також у суспільному житті. Місія політики не полягає виключно у пасивному записуванні змін, щоб пізніше їх затвердити, а у критичному погляді на суспільні та культурні зміни, що відбуваються.

Голова Єпископату Італії підкреслив, що Церква повинна бути критичним голосом у суспільстві, в якому владу, здається, отримують «сильніші та хитріші».

Кардинал Баньяско підкреслив, що спроби звести Церкву лише до присутності у сакристії, обмежити її голос лише відмовлянням молитов та виконуванням благодійних справах, віддзеркалюють загальну тенденцію, коли говорять про свободу, одночасно забираючи її у декого. Як же інакше можна пояснити дії, коли святістю світської держави вважається свобода совісті, але у той же час католикам наказують відмовитись від цінностей віри, яка формує їх совість? 

Кардинал Баньяско також зазначив, що ті голоси, які найбільше присутні та звучать найголосніше у публічному житті, не обов’язково говорять правду. Тому що домінація не дорівнює істині. 

За матеріалами: Radio Watykańskie 
Джерело:
http://www.credo-ua.org/2011/09/50344 

06.09.2011р. Б. / Блаженніший Любомир: Найгірший осуд для нас, коли молоді люди кажуть: та вони такі самі, як ми

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки  

Для того щоб наша Церква могла жити, розвиватися та справді служити своєму народові, вона понад усе потребує осіб, які мають моральний авторитет. А такими в нашій церковній спільноті мають бути, власне, богопосвячені особи, як приклад та заохочення до справді християнського буття. 

 

Цю думку висловив Блаженніший Любомир (Гузар) у своїй доповіді «Чого Церква очікує від богопосвячених осіб у сучасному світі». Сам колишній Глава УГКЦ не зміг приїхати на Собор. Його доповідь відкрила другий день Патріаршого Собору, тема якого «Посланництво богопосвячених осіб». 

«Моральний авторитет – це не почесний титул, а результат дуже наполегливої, послідовної та сумлінної праці над собою, – зауважив духовний лідер УГКЦ. – Байдуже, чи люди називатимуть богопосвячених осіб моральними авторитетами, але важливо, щоб наші монахи та монахині, ченці та черниці, посвячені миряни ними справді були, щоби члени нашої Церкви – від найстарших до наймолодших – сприймали богопосвячених осіб як моральних авторитетів. А народ стосовно цього є непомильним». 

Блаженніший Любомир також звернув увагу на питання зменшення кількості покликань. У деяких частинах УГКЦ ця проблема є особливо гострою, але брак приросту відчутний повсюди. Стосовно цього він сказав: «Нам бракує живих прикладів богопосвяченого життя, які, неначе магніт, притягали б вірних до наших монастирів, чинів, згромаджень та інститутів молодих людей». 

«Найгірший осуд для нас, коли молоді люди кажуть: та вони такі самі, як ми. Богопосвячені особи не повинні бути такими самими, як всі інші – вони повинні бути настільки кращими, щоб світська молодь не сміла себе до них прирівнювати чи злегковажити їхнім прикладом. Бо інакше наше майбутнє під знаком запитання», – підсумував Верховний Архиєпископ-емерит. Нагадаємо , з 31 серпня до 4 вересня в Прудентополі (Бразилія) відбувалась Vсесія Патріаршого Собору УГКЦ, присвячена богопосвяченому життю. На соборові наради прибули єпископи, священики, монахи та миряни УГКЦ з тридцяти архиєпархій, єпархій та церковних осередків в Америці, Європі, Азії та Австралії. Завданням Собору є створити необхідні умови для розвитку покликань до богопосвяченого життя та здійснення послаництва в Церкві та суспільстві. 

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ
Джерело:
http://www.credo-ua.org/2011/09/50312