Еф.1,7–17: «Не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах»
Можемо зауважити, як апостол Павло тішиться за ефесян, що вони
пізнали Ісуса Христа. Він дякує Господеві за те, що навернулося стільки
душ. Цей уривок нас вчить найперше радіти за Божі справи на землі,
радіти й дякувати Господеві, що вони стаються за нашим посередництвом,
що ми можемо бути співучасниками Божих чудес.
Ми більше думаємо про Бога, коли є проблеми, труднощі, клопоти.
Але ми рідко дякуємо Господеві за те добро, яке ми отримали від Нього.
Не кажучи вже про все життя, яке є великим даром. А якщо розглянути
навіть один-єдиний день зі свого життя, хоча би й найгірший, то побачимо
однак, скільки всього Бог нам дає, вже навіть через те, що не допускає
гіршого, аніж могло б бути. Коли ввечері стаємо на молитву, подякуймо Богові за все, що Він дав, і дякуймо за те, що Він нам ще хоче дати.
***
Мр.8,1-10: «Шкода мені люду»
У житті так складається, що маємо дуже різні взаємини з людьми:
когось дуже любимо, шануємо, з кимось товаришуємо, когось не сприймаємо,
а то й ненавидимо, вважаємо ворогом. Але буває й так, що вороги стають
друзями і, навпаки, друзі – ворогами. Часто наші почуття, емоції
стосовно інших людей змінюються.
Позиція ж Господа від створення світу аж дотепер є незмінною. Він
не перестає любити кожну людину, якою вона не була б і що б не робила –
добро чи зло. Зі своєї любові Він створив людину, і навіть коли вона
відпала через свій гріх, Бог дав свого Сина Єдинородного, який викупив
людину від неволі гріха. І дотепер Бог дає кожному з нас усе для нашого
освячення і спасення.
Ці слова Ісуса Христа в Євангелії: «Шкода мені люду» – виявляють
велику Божу любов до кожного з нас. Маємо повсякчас пам’ятати про це в
будь-якій життєвій ситуації. Бог не перестає любити, Він так само, як
тоді, коли творив чудеса і нагодував чотири тисячі людей, не перестає
діяти й тепер. Бог постійний у своїй любові до кожного з нас.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар