1Кр.11,8–22: «Коли ж хто сперечатися хоче, – то ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі»
Не раз ми чули слова, що в дискусії народжується істина. Це так і
не так. Бо в дискусії, як би не було, кожен представляє свої
переконання і свою правду, тому істина там не може народжуватись. У
дискусії Істину хіба намагаються пізнати. А вона – одна й незмінна.
Господь є Істиною і цю правду явив в особі Ісуса Христа, і цю
правду ми маємо відкривати та пізнавати. Саме це для нас завжди важливо в
нашому житті та в кожній нашій дискусії.
***
Мт.17,10-18: «Роде невірний та розбещений»
Знаємо, що за Ісусом Христом ходили тисячі людей, але не всі з
них отримали зцілення. На сторінках Євангелія не знаходимо аж так багато
розповідей про осіб оздоровлених і зцілених. Так само і в теперішньому
часі є багато людей віруючих, є багато тих, хто прагне називатися
віруючим. Але чи справді ми є віруючими, чи справді покладаємося на
Господа, чи довіряємо Йому, чи у своїх труднощах і проблемах уповаємо на
Нього? Чи через нашу віру Господь може діяти в нашому житті?
Чи не такі ж самі слова може сказати до нас Господь? О роде
невірний! Коли бачимо, що нам бракує цієї віри та довіри до Господа, то
робімо все, щоб у ній зростати.
Віра не приходить в одну хвилю. Щоб безумовно довіряти Богові, у
всьому покладатися на Нього, маємо зростати у вірі крок за кроком. Віра –
це наші постійні зусилля, наша повсякчасна праця. Намагаймося, хай там якими будуть обставини нашого життя, усе більше покладатися на Господа і довіряти Йому!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар