Рм.15,1–7: «Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних»
Нам непросто сприймати свої слабкості та обмеження, а що вже
казати про слабкості інших! Ми завжди хочемо й очікуємо, щоб інші чинили
досконало. Але саме в цьому криється вся небезпека. Ми хочемо, щоб інші
чинили досконало там, де ми самі досить часто не є досконалими.
Тому усвідомлюймо собі все більше, що тих немочей і слабкостей
нікому з нас не бракує. Так, ми маємо свої сильні сторони, але маємо
також і слабкості та обмеження. Покірно ці слабкості інших приймаймо, і так само інші будуть приймати наші обмеження та слабкості.
***
Мт.9,27-35: «Слідом за Ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!”»
Можемо уявити ситуацію, коли натовп так оточив Христа, що до
Нього годі було доступитися. А тут бачимо двох сліпців, які голосно
кричали, бо хотіли докричатися до Господа, просячи Його про зцілення та
помилування. І саме через їхній крик Ісус зцілив їх.
Цей уривок дуже важливий для нас. Ми щось у Господа попросимо,
помолимося, але коли не отримуємо одразу, то відступаємо. Маємо якусь
проблему – сказали про неї Богові, промовили молитву, пішли до церкви, а
далі, замість щоб бути витривалими у своєму проханні, навпаки,
зупиняємося.
На прикладі цих сліпців можемо побачити настирливість,
наполегливість, навіть впертість у своєму проханні. Часто Бог не дає нам
чогось відразу лише тому, щоб ми самі для себе пересвідчилися, чи нам
про це дійсно йдеться, чи ми наполегливі в цьому проханні. Тому так само наполегливо, як ці сліпці, просімо та благаймо Господа, і Господь завжди нам дасть!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар