Святого мученика Якинта
Тропар, глас 4: Мученик Твій, Господи, Якинт,* у
стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши
бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів
зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 2: Дерево життя у душі своїй* – віру Твою,
Христе, здобув Твій мученик,* чеснішу від Едемського раю.* І дерево
змієвої омани зруйнував зі сміливістю духовно,* вінчаючись славою Твоєю,
Многомилостивий.
Святий Якинт був родом з Кесарії Кападокійської. У молодому віці
його віддали на службу при царському дворі. Він був слугою імператора
Траяна, стелив ліжко і прислуговував при столі. Одного разу Траян пішов
разом з іншими придворними приносити своїм божкам жертви, а Якинт, який
був християнином, замкнувся у своїй кімнаті і став голосно молитися.
Підслухав це інший слуга і доніс імператорові, що Якинт є християнином.
Траян наказав покликати юнака, тоді Якинту виповнилося двадцять років
(інші джерела подають – дванадцять років). Святий слуга Христовий навіть
чути не хотів про те, щоб зректися Ісуса Христа. Імператор велів його
бити по лиці, кинути на землю, копати ногами, силоміць вкладати в уста
м’ясо, жертвуване божкам, та святий мученик так затиснув зуби, що ніхто
не міг їх розтулити. Потім, закованого в тяжкі кайдани, його кинули до
в’язниці, а крім того, на ноги набили ще й колоду. Наступного дня на
суді святий Якинт на всі запитання та погрози відповідав одним
реченням:“Я християнин, і за Христа Спасителя мого готовий знести всі
муки!”
За це його жорстоко били, шматували залізом тіло, палили вогнем
рани, а святий мученик лишень молився і своєю терпеливістю дивував
мучителів. Імператор наказав його кинути до в’язниці і не давати нічого
їсти, окрім м’яса з божниці. Впродовж 40 днів біля нього клали те м’ясо,
однак святий навіть не торкнувся його. Одного дня темницю враз осяяло
небесне світло – то ангел Господній прийшов утішити святого страждальця.
Минуло 40 днів і імператор велів подати святому вже звичайну страву.
Приходять сторожі до в’язниці, дивляться, а Якинт лежить неживий. Він
помер з голоду, та не прогнівив Бога, не дав згіршення поганам, ані
причини до пересудів, що з’їв жертвенне м’ясо, а отже, зрікся своєї
віри. Траян наказав викинути тіло мученика за місто псам на пожирання.
Воно лежало кілька днів неушкоджене, аж поки свояк святого Якинта,
священик Тимотей, потай не забрав його. Він тримав святе тіло у себе
вдома, клав перед ним світло і кожного дня палив кадило, а воно зовсім
не розкладалося. Перед своєю смертю Тимотей передав святі мощі одній
вдові. Тимчасом один побожний муж нараз осліп. Він став взивати до
святого Якинта по допомогу і мав таке видіння:йому явився мученик і
сказав, щоб протер свої очі оливою з лампи, що горить при мощах святого,
а коли прозріє – нехай перевезе святі мощі до Кесарії Кападокійської. І
так сталося. У Кесарії мощі поховано в тому домі, в якому святий Якинт
народився.
У той самий день
Во святих отця нашого Анатолія, патріярха Царгородського
У житіях святого Флавіяна та святого Ювеналія ми читали про те,
як безбожний Діоскор підтримав єретика Євтихія і на лжесоборі в Ефесі
(449 р.) наказав замучити патріярха Царгорода святого Флавіяна. Замість
нього патріярхом став святий Анатолій, що досі був священиком в
Олександрії. Імператор Теодосій послав листа до папи Лева з проханням
затвердити святого Анатолія, та поки надійшла відповідь, імператор
раптово помер:упав з коня і зламав хребет (450 р.). Причиною всього зла,
яке імператор вчинив Церкві, була його жінка Євдокія, що підбурювала
його. Наступником Теодосія став побожний Маркіян, одружений з сестрою
Теодосія святою Пульхерією.
З Риму прийшов лист із затвердження Анатолія на патріяршому
престолі. Він і справді був ревний душпастир і оборонець Христової віри.
З його ініціативи імператор Маркіян скликав Халкедонський собор (451
р.), на якому було кинуто клятву на єретиків Несторія, Євтихія і
Діоскора. Після Собору святий Анатолій ревно взявся за наведення ладу в
Церкві, зворохобленій єретичними блудами. Патріярх Анатолій, за яким
Халкедонський собор визнав за честю друге місце, після Риму, рядив на
царгородському патріяршому престолі 8 років і стільки ж місяців. Він
написав багато стихир на воскресні дні і на деякі Господські празники,
зокрема на Різдво Христове і на Богоявлення, а також на дні святих
мучеників Пантелеймона, Юрія, Димитрія та інших. Помер святий 458 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар