Святого мученика Лукиліяна і тих, що з ним, та святого мученика Лукіяна Тарсянина
Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи* у страданнях
своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо
кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства
безсильні.* Їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, гл. 1: До вогню наблизившись, жодним чином не
опалився ти, Лукиліане, страждальче мужній, росу бо придбав єси Божу,
яка охолоджує, тому радуючись звершив єси подвиги надприродні з
младенцями святими, з якими і нас поминай.
Святий Лукиліян жив у Никомидії за імператора Авреліяна. Був він
поганським жерцем, та, пізнавши віру Христа Спасителя, навернувся,
прийняв хрещення і став навертати інших. Святий не злякався навіть тоді,
коли стали переслідувати християн. Мучителі схопили його і привели на
суд до старости Силвана. Той намагався намовити Лукиліяна до
відступництва, та коли вмовляння не допомогли, наказав жорстоко побити
мученика, а потім підвісити стрімголов і піддавати всяким тортурам. Під
кінець велів кинути слугу Божого до в’язниці, де сиділи чотири
юнаки-християни: Клавдій, Іпатій, Павло і Діонисій. Святий Лукиліян
перебував з ними у молитві, скріплюючи їхню віру і серця, так, що вони
були готові прийняти найтяжчі муки за Христа Спасителя.
В Никомидії тоді жила одна благочестива дівиця на ім’я Павла,
котра своє дівицтво посвятила Богу, маєток роздала вбогим, а сама
відвідувала ув’язнених за віру християн, обмивала їх рани, підтримувала
на дусі і ховала тіла замучених. Через кілька днів Силван велів привести
Лукиліяна і чотирьох юнаків до себе, а вони йшли, голосно славлячи
Христа Спасителя. Староста наказав кинути їх у розпалену піч. Однак сила
Божа більша, ніж влада мучителя; Господь опустив росу небесну і вогонь
погас, а святі, неушкоджені, прославляли Ім’я Боже. Тоді розлючений
староста засудив їх на смерть і наказав доставити до Візантії, щоб там
виконати присуд. Дорогою їм товаришувала свята Павла, а коли чотирьох
юнаків – Клавдія, Іпатія, Павла і Діонисія – стяли мечем, а святий
Лукиліян помер на хресті, до якого його прибили цвяхами, тоді свята
Павла поховала чесно їх тіла і повернулася до Никомидії.
Та невдовзі і вона сама стала перед судом Силвана. Її жорстоко
бичували, а коли свята у муках славила Христа Спасителя, за це
олов’яними кулями їй вибили зуби. Мучитель наказав кинути мученицю до
розпаленої печі, але Господь Бог знову погасив вогонь. Врешті-решт
Силван наказав доправити святу Павлу до Візантії і на тому ж місці, де
було розіп’ято святого Лукиліяна, святу дівицю стяли мечем. Сталося це
близько 278 р.
У цей день також вшановуємо пам’ять святого Лукіяна Тарсянина.
Про його життя майже нічого не відомо, лиш те, що він був замучений за
Христову віру. Коли, де і як це сталося, ми не знаємо, та знаємо те, що
нема більшої заслуги, як душу свою віддати за святу віру.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар