Преподобного Ісаакія, ігумена обителі Далматської
Тропар, гл. 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,*
бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав Ти
погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство
безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Ісаакіє,
дух твій.
Кондак, гл. 8: Як угодник Божий вірний, розпалився єси
ревністю за Церкву Христову, вудила Валентові вдержавши, пророчо йому
смерть пагубну за закриття церкви передрік єси, преподобний, тому моли
за нас, які пам’ять твою, Ісаакіє преподобний, почитають.
Було це в часи імператора Валента, закаменілого єретика-аріянина.
За його наказом замкнено всі православні церкви, прогнано владик,
мучено й ув’язнено священиків. Тоді серед інших пустельників свою
самотню келію покинув і преподобний Ісаакій та поспішив до Царгорода,
щоби боронити святу віру. Коли Валент вибирався на війну проти ґотів,
святий заступив йому дорогу і сказав: “Царю, якщо хочеш перемогти, то
накажи віддати православним їх церкви, бо інакше загинеш!” Валент не
зважав на його слова. Наступного дня слуга Божий знову заступив дорогу
цареві і сказав те саме. Розлючений імператор наказав його кинути в
глибоку болотисту дебру. Та Бог уберіг святого від неминучої смерти, а
на третій день він знову появився перед царем, схопив за поводи його
коня і перестерігав, щоб покорився Божій волі, бо інакше буде спалений
живцем. Імператор наказав двом вельможам, Сатурнину і Віктору, закувати
святого Ісаакія в кайдани і кинути до в’язниці, аж до його повернення.
Але лютий цар уже не повернувся. Над Дунаєм вороги вщент розбили
військо Валента. А сам імператор, утікаючи, сховався в одній стодолі.
Вороги ж спалили ту будівлю, навіть не знаючи, що там переховувався сам
імператор.
На престолі сів благочестивий Теодосій Великий. Він упокорив
ворогів держави й у славі в’їхав до Царгорода. Тут він став побожно
просити у преподобного Ісаакія благословення для себе, своєї родини й
усієї держави. Святий поблагословив його радо, бо імператор відібрав
церкви в аріян й утвердив православну віру. Преподобний Ісаакій хотів
повернутися в пустелю, та Сатурнин і Віктор впросили його, щоб він
залишився в Царгороді. Для нього побудували монастир, де під мудрим
проводом святого зібралося багато монахів. Проживши святе й ангельське
життя, святий Ісаакій помер 383 р.
Поховав святого патріярх Нектарій. Тіло, посеред великого плачу
численного народу, було внесено до церкви святої Ірини, а опісля до
призначеної гробниці. А коли було побудовано церкву святого
первомученика Стефана, мощі преподобного Ісаакія перенесли туди.
Ігуменом монастиря після смерти святого Ісаакія став Далмат, якого
призначив сам преподобний, звідси й пішла назва монастиря “Далматський”.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар