Ді.28,1–31: «Серце цього народу затовстіло, й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили»
Апостол Павло докоряє юдеям, що вони, хоч виховані у вірі в
єдиного Бога і чекали приходу Месії, не були готовими побачити і
зрозуміти, що це сталось. І для нас дуже важливо мати добрий «слух»,
мати серце чутливим до Господа, щоб не проґавити Його приходу в наше
життя.
Немає жодної миті, жодної життєвої ситуації, де б Бог не
промовляв. Немає ні однієї обставини, де би Бог не намагався нам сказати
щось. Бог завжди нам промовляє, навіть і через якусь нашу помилку,
навіть через хворобу, через якийсь здобуток чи падіння. Розпізнаваймо
Божу волю щодо нас, та щодо інших. Як матимемо бажання, а це
найголовніше, поволі в цьому все більше і більше вправлятимемося.
***
Йо.21,15-25: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більше, ніж оці?»
Нехай нас не дивує, чому Христос кілька разів перепитує Петра, чи
той Його любить. Господь зосереджує увагу на цьому, бо саме це є
фундаментальним для наших стосунків з Ним. Бог є любов, і коли між нами
існує любов, то поміж нами перебуває Бог.
Коли маємо в собі любов, то маємо в собі Бога, який діє через
нас. Дуже важливо питати себе, чи ми цю любов маємо. Що значить любов?
Любов – це готовність найперше прийняти людину такою як вона є,
готовність простити, довіряти людині, що б вона не чинила. Готовність
бути відкритим, вслухатися в кожну людину, акцентувати увагу на кожній
людині.
Коли Бог перебуває серед нас і є для нас основою життя, тоді все в нашому житті набирає справжнього смаку та цінності.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар