11.05.2018р. Б. / Св. ап. Ясона і Сосипатра; Св. мучч. Максима, Дади, Квінтиліяна; Св. Кирила, єп. Турівського

Святих апостолів Ясона і Сосипатра

Тропар, гл. 3: Апостоли святі, моліть милостивого Бога, * щоб відпущення прогрішень подав душам нашим. 

Кондак, глас 4: Явились ви зорями пресвітлими, просвічуючи всю вселенну світлом проповіді, апостоли божественні, Ясоне і Сосипатре, спасайте ж тих, які з вірою почитають вас. 

Вони обидва були учнями святого апостола Павла і належали до числа 70 апостолів. Про них святий Павло згадує у своєму Посланні до римлян (див. Рим. 16, 21) і називає їх родичами. Святий Ясон родом був із Солуня, він мав там свій дім, у якому приймав святого Павла з Силою. За це він багато перетерпів від жидів (див. Ді. 17, 1-9). Святі Ясон і Сосипатр, проповідуючи віру Христову, прийшли на острів Корфу, на Йонійському морі, і тут возвели церкву на честь святого Стефана, а Бог прославив їх багатьма чудами. Коли ж за це їх кинули у в’язницю, вони там навернули сімох злочинців: Саторнія, Якісхола, Фавстияна, Януарія, Марсалія, Євфрасія і Мамія, яких мучитель наказав за це кинути в котел з киплячою сіркою, воском і смолою, і там вони віддали свої душі за Христа Спасителя. Так само постраждав і сторож в’язниці, котрий навернувся; його четвертували, а під кінець стяли йому голову.

Надійшла черга і двох святих апостолів. Їх мучили тяжко, а вони все мужньо перетерпіли і славили Господа, багато народу, бачачи це, навернулося, а серед інших і дочка мучителя на ім’я Керкира. Мучитель наказав цю свою рідну дитину спалити у в’язниці, її обклали дровами і запалили, а коли свята дівиця ще залишалася жива, її повісили на дереві, душили димом і врешті добили стрілами. Так в небі стало на одну святу більше. Святі Ясон і Сосипатр деякий час сиділи у в’язниці, туди приходило багато поган, а вони їх навчали віри Христової і хрестили. Їх мучитель вирушив морем на сусідній острів, де переховувалося багато християн, та судно його розбилося і він загинув. Таким чином обидва святі вийшли на волю і продовжували навчати народ. 

Але коли прийшов новий староста, він наказав схопити святих і кинути в киплячу смолу. Однак Бог остудив вогонь і святі мученики вийшли з тієї страшної купелі цілком здорові. Побачивши це чудо, мучитель, повірив у Христа і, славлячи Ім’я Його, припав до ніг святих, а вони охрестили його і дали йому ім’я Севастіян, тобто чесний. З того часу обидва святі апостоли вже без перепон навчали і науку свою скріплювали багатьма чудами. Святий Ясон, згідно з переданням, був єпископом Тарсу, а святий Сосипатр – Іконії. Померли святі в дуже глибокій старості. 

__________
У той самий день

Святих мучеників Максима, Дади, Квінтиліяна

Тропар, гл. 4: Мученики Твої, Господи, * у страданнях своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого. * Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів зухвальства безсильні. * їх молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 1: Твердістю душі наблизившись до страждань непереможними перед багатьма злочинами облесника явились ви, мученики, ангелам уподібнені, тому вся вселенна почитає боротьбу вашу і чесні страждання, якими ви прославилися. 

Діялося це в нижній Мисії над Дунаєм (сьогодні це Болгарія) у місті Доростолі. В часи переслідування християн за імператора Максиміяна, старости тих сторін Тарквитій і Гавиній наказали ув’язнити трьох селян села Озовія за те, що вони були християнами. Називалися вони Максим (він був читцем), Дада і Квінтиліян. Коли мучитель запитав їх, хто вони, святий Максим відповів: “Ми християни, бо віруємо у Христа Спасителя, а є бідними робітниками, і трудом рук наших заробляємо собі на небо!” 

Про те, щоб принести жертву божкам, вони не хотіли навіть чути, тож їх кинули у в’язницю. Там вони цілу ніч молилися і вели побожні розмови. Їм явився ангел Божий і скріпив їх у надії, що Бог прийме їх чесний подвиг. Наступного дня мучитель наказав їх бити так, що тіло відпадало від костей, а потім велів відвести їх до рідного села Озовії і там стяти мечем. Мученицьку смерть святі прийняли близько 300 р. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

__________
У той самий день

Св. Кирила, єп. Турівського

Тропар, глас 4: Благочестя ревнителю і поборник, іноків і стовпників похвало, святителю Туровської пастви преславний, златословесний учителю, світлим ученням богорозуміння свого просвітив ти краї Русі, в молитві до Бога благодатний грішників помічниче, Кириле богомудрий, моли Христа Бога, щоб утвердились ми, співвітчизники твої, у Православії, благочесті і однодумності.

Кондак, глас 5: Триваючи в молитвах, послуху і благочестя поборником добрим був єси, терпінню і смиренню навчав ти паству свою, чеснотами преподобності і правди стадо Христове просвітлюючи, і медоточними словами всю землю Русі годуючи, на праву путь заповідей Господніх силою духа твого наставляв єси всіх, і нині просвіти, як сонце, людей гріхами затьмарених і до покаяння нас приведи.

«Не обурюйтеся, браття, на мою невченість, через яку і повість моя недостойний вид приймає. Бо як і по ногах зв’язаному птахові неможливо у повітряну піднятися висоту, так і мені, що у тілесних потонув бажаннях, не можна про духовне бесідувати: не досягнуть мети слова грішника, позбавлені благодаті Святого Духа» - так говорив про себе в проповіді святий Кирило, єпископ Турівський, якого, однак, попри його надзвичайну скромність і смирення, назвали «Златоустом землі Руської». 

Народився майбутній подвижник в заможній родині у місті Турові (нині це Гомельська область, Білорусь). У дитинстві здобув блискучу освіту, навчаючись у слов’янських та грецьких вчителів, проте душа його прагнула пізнання Бога понад усе, тому в зрілому віці він відмовився від батьківської спадщини й прийняв постриг у монастирі святих Бориса і Гліба біля міста Турова. 

Вправляючись в аскезі, Кирило став прикладом для своїх співбратів по монашеству, для яких він у той час написав «Сказання про чорноризький чин» та інші аскетичні твори, де давав настанови щодо монашого життя, послуху, молитви, посту й відмови від тлінного задля осягнення духовних благ. 

Бажаючи більшої досконалості, Кирило вирішив стати стовпником. Поки він стояв на стовпі, до нього приходили численні люди за духовними порадами й він настановляв їх на основі Святого Письма. Святість життя монаха Кирила стала відомою багатьом людям, тож через деякий час його обрали єпископом Турівським. 

У цей час Київська митрополія переживала важкі часи, позначені війнами із монгольськими загарбниками, занепадом Києва та бажанням північних земель відділитися. У цей час ростовський єпископ Федір (прозваний у літописах «Федорцем»), за підтримки князя Андрія Боголюбського, вирішив розділити митрополію на дві частини, відділитись від Києва та заснувати Ростовську митрополію. Кирило, який був блискучим оратором, виступив із обвинувальною промовою проти Федорця, звинувачуючи його в схизмі та руйнуванні єдності Київської Церкви. 1169 року він також брав участь у соборі, який засудив Федора як схизматика.

Перед 1182 роком (бо з літописів відомо, що на той час Турівську катедру вже очолював єпископ Лаврентій) Кирило покинув єпископський престол для того, аби повернутись до монастирського життя, усамітнення й споглядання Бога. Там, у монастирі, він мирно спочив у Господі 28 квітня 1183 року. За своє життя святий Кирило написав чимало проповідей, повчальних і аскетичних творів та молитов. Попри те, що його називали «руським Златоустом», він заперечував, що слова його науки походять не від нього, а від Христа, кажучи: «Якби я говорив від себе, то добре б ви чинили, якби не приходили до храму. Але я звіщаю вам Слово Господа, читаю вам грамоту Христа, роздаю слова Божі, що кращі від золота й дорогоцінного каміння та солодші від меду».

__________
Михайло Гевко, за творами Д.Туптала, І.Яковлєва та св. Кирила

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР